Війна восени. Прогноз
Поки на Сході палає російсько-українська війна, багатьох хвилює конкретне питання: чи чекати погіршення ситуації восени? Спробую дати відповідь з огляду на ті дані, які маю сам.
На мою думку, ситуація виглядатиме так. По-перше, Росія вимагатиме відновлення діалогу з Україною, але виключно на своїх умовах.
По-друге, ці методи нам уже відомі. Наступними місяцями Росія посилюватиме тиск на Київ, аби остаточно нав’язати Банковій «формулу Штайнмаєра», надто небезпечну для України. Для цього росіяни вже звикли підключати міжнародний тиск на нас, у тому числі з допомогою Франції та Німеччини. Можуть скористатись послугою й зараз.
Примітка редакції. Тим паче, Кремль час від часу каже про переговори з Києвом — хоч і робить це в незграбний спосіб (наприклад, підкреслюючи власну відмову обговорювати Крим, хоча про це варварів і так ніхто не питав).
Здавалося б, звичні механізми поки що заблоковані. Тут вам і процес обміну полоненими, робота мінських і нормандських форматів — усе це недоступне наразі.
Відкриття КПВВ (як старих, так і нових) і поготів поки що не прогнозують. Відповідно, умовою для відновлення діалогу між жертвою та агресором стане ухвалення певних законів. Наприклад, про амністію, вибори в ОРДЛО тощо.
І що дуже кепсько — хоч і в завуальованій формі, та все ж це встиг запропонувати український уряд. Стежте за руками.
Можна згадати дивний законопроект про соціально-економічний розвиток Луганської та Донецької областей. А на додачу до нього, аби мало не здалося — не менш сумнівний проект закону про перехідне правосуддя. Реверансів загалом вистачало.
Але ж не тільки у внутрішніх питаннях є гострі кути. Не забувайте про міжнародну арену.
Слід зрозуміти, що «Північний потік – 2» зупинити все ж не встигли. Він таки буде не тільки добудований, а й запущений. На жаль. Проте на ілюзії ми не маємо права.
Я переживаю не лише через утрату транзитних коштів — це й так зрозуміло. Втім, розв’язані руки Кремля можуть гарантувати нам проблеми й іншого змісту. Зокрема, у зв’язку з добудовою ПП-2 можлива активізація військового протистояння.
Скажете, це зовсім інше? Ні. Передусім так агресор переслідуватиме просту мету: показати нестабільність України як країни-транзитера.
Саме так РФ домагатиметься скасування положень Енергетичної хартії, що обмежують прокачування через цей газопровід російського газу лише на рівні 50%. Не вдалось за законом натиснути — нічого, Кремль і так замазав руки в крові. Від пари нових плям йому гірше не стане.
До того ж небезпека для російської труби лишається на найвищому рівні.
15 липня 2021 року Суд Євросоюзу не дозволив «Газпрому» використовувати понад 50% потужності газопроводу OPAL, що з’єднує перший «Північний потік» із системою газопроводів Західної Європи.
Цю ухвалу можна вважати прецедентною. Адже аналогічні обмеження можна буде поширити і на аналогічний газопровід EUGAL, що є продовженням «Північного потоку – 2».
Скажіть, на що піде дикий агресор, аби уникнути болючого прецеденту? Вибір невеликий.
Припускаю, що саме для зняття цих обмежень у Російській Федерації і можуть спровокувати черговий виток ескалації військового протистояння. Причому як на окремих ділянках фронту, так і більш масштабно.
Про це свідчить стрімке накопичення бронетехніки на полігонах в ОРДЛО. Лише за останній місяць прибуло понад 450 одиниць — половина всієї, що взагалі доступна.
Ну і на все це «щастя» накладається вже знайома нам провокація. Це я згадую проведення у вересні виборів до Держдуми РФ, через що активізувався процес паспортизації жителів окупованих районів Донеччини і Луганщини. Агресор підвищує ставки.
Ще 2019 року президент Росії підписав указ, згідно з яким на спрощений порядок отримання російського паспорта можуть претендувати жителі ОРДЛО. А разом із ними — й громадяни України, які в березні 2014 року проживали в Криму. Українська влада лише зазначила, що питання російських паспортів на Донбасі немає у Мінських домовленостях.
Ну гаразд, немає. А як це завадить загарбникам?
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!