Воєнні колії редакції. Іванків

Орки погосподарювали на півночі Київщини зовсім недовго. Проте їхня окупація пройшлась безжальним катком по нашій землі. Пограбовані будинки, зруйновані будівлі, дороги та мости, а найголовніше – покалічені долі тисяч людей.

Особливо дісталося від російського господарювання найбеззахиснішим: інвалідам, людям похилого віку, тим, хто має важкі хронічні захворювання. Тим, кому навіть для простого підтримання життя потрібна допомога інших. Тепер вона не потрібна, а таки необхідна.

В окупації ці люди змогли вижити лише завдяки турботі та самовідданій допомозі оточуючих. І тих, для кого такий турбота – професія. Тих, хто продовжив піклуватися про своїх підопічних, незважаючи на засилля російської воєнщини і беззаконня, що чинилося навколо. І начебто сторонніх людей, які приходили на допомогу нужденним і ділилися з ними їжею, медикаментами чи своєю турботою. Так наш народ пройшов перевірку. Знак якості – пережите.

Ми не могли кинути на узбіччі людей на схилі літ, які пережили окупацію. І в останню неділю липня вирушили до них із гуманітарною місією.

Наш шлях пролягав до будинку для людей похилого віку Іванківського району. (Правильна бюрократична назва – «Відділення стаціонарного догляду для постійного чи тимчасового проживання (с. Прибірськ) КУІСР Територіальний центр соціального обслуговування, Іванківська селищна рада»). Він розташований за Іванковим, у невеликому селі Прибірськ, прямо на мальовничому березі Тетерева.

Літні люди живуть в акуратному, з любов’ю спорудженому будинку під опікою дбайливого персоналу. Загалом 50 зовсім уже немічних одинаків, які потребують постійного догляду.

Розповідь директора будинку для людей похилого віку про те, як вони виживали під час окупації, варта як мінімум повісті. Як вони всіма правдами і неправдами добували їжу для своїх підопічних. Як до них регулярно навідувалися рашисти і перетрушували всю будівлю – шукали чи то ветеранів АТО, чи то міфічних партизанів або диверсантів, що ховаються серед стареньких. Як у найважчі часи приїжджали зовсім сторонні люди: привозили то кілька відер риби, то кілька десятків кілограмів крупи, то повний багажник хліба.

Всі ці люди – і співробітники будинку для людей похилого віку, і небайдужі місцеві жителі – здійснили диво. Допомогли безпорадним на схилі літ вижити в цьому жаху. Помер лише один підопічний. Світла йому пам’ять. А тим, хто врятував решту – низький за це уклін.

Наразі постачання нормальне, але «нормальне» – це відповідно до наших небагатих бюджетних норм. І хочеться порадувати стареньких невеликими смакотами, вкрити їх не жорсткими казенними ковдрами, а м’якими пледами, забезпечити гігієнічними серветками та мазями від пролежнів. Та й багатьма іншими речами, які зроблять їхнє життя радіснішим і комфортнішим.

Тому наш волонтерський штаб «Петро і Мазепа» зустрівся з друзями із БФ «Разом за майбутнє України» й домовився про початок місії.

Разом ми зібрали благодійний вантаж для стареньких із дому для людей похилого віку. Дбайливо запакували, підготувалися до поїздки – і в неділю вранці повезли його до Прибірська. Якщо що, в нашу «швидку» ми завантажили:

• різні «смаколики»: шоколадні цукерки, печиво, твердий сир, виноград;
• рушники та пледи;
• серветки гігієнічні та підгузки для дорослих;
• глюкометри + смужки до них;
• дезінфектанти для особистого використання і дезінфекції приміщень;
• креми та мазі;
• перев’язувальний матеріал;
• лікарські засоби за їхньою заявкою.

Що тут сказати? Спекотний сонячний день, легка дорога і чудові попутники.

Але не все так гладко. Від’їхавши за 20 км від Києва, одразу потрапляєш у місця, куди дістав своїми кістлявими руками «русский мир». Потрібно проїхати лише 80 км до Іванкова і три зруйновані мости.

Покажіть ці фото мизамирцям, якщо такі, звісно, залишилися.

Знищені будинки та готелі стоять уздовж дороги. А нещодавно тут було пекло. Душа болить, коли дивишся – ці місця ми дуже добре знаємо. Від цього ще гірше на серці. Адже зовсім недавно тут добре відпочивали люди. А два роки тому ми й самі заїжджали, влаштували собі сплав на каяках Тетеревом.

Врізалася в пам’ять дуже символічна картина – пошкоджений покажчик на обгорілому стовбурі дерева. Нагорі гніздо лелек. Раніше він запрошував туристів, що проїжджали повз, відпочити на природі нашого чудового українського Полісся, а тепер наочно ілюструє руйнівну сутність рашистської орди, що насувається на нас зі сходу.

Під Іванковим переїжджаємо по тимчасовому мосту поруч зі зруйнованим. Внизу Тетерів, що сильно обмілів улітку. Через 15 км униз за течією потрапляємо в давнє селище, що мальовничо розташувалося на пагорбах лівобережного кордону заплави. Поряд із сільським храмом знаходимо крихітний будинок для людей похилого віку. Тут затишно. Після тих пейзажів дуже затишно.

Стоїмо, видихаємо та вивантажуємо подарунки.

Багато чого привезли. Наприклад, медикаменти й гігієнічні засоби у сестринську.

І продукти на склад. Ми приїхали в полудень, тому привезені нами смаколики вже після нашого від’їзду потрапили якраз на обідній стіл.

Смачного! А нам що? Час до обіду скоротати треба. Так що пройшлися територією, змогли поспілкуватися зі старенькими, що проживають тут – заодно подарували їм дуже теплі і м’які пледи. Разом із подарунками передали свою турботу й частинку своєї душі.

Історії бувають різні, а зводяться всі саме в ці коридори. І всім потрібна допомога.

Якщо потрібна допомога, наше завдання – її надати. Так ми доведемо і самим собі, і всьому світу, що Україну варто вважати європейською країною навіть не через географічне розташування.

Поспілкувалися з керівництвом будинку для літніх людей. Звичайно ж, подякували за роботу. А ще домовилися, що наш волонтерський штаб візьме шефство над ними, визначивши їхні першочергові потреби. І фото на згадку. Аби пам’ятати.

Начебто б і все. Невелика вилазка, що залишила задоволення від недаремно прожитого дня. Від реалізованої можливості подарувати хоч маленьку радість таким милим і беззахисним мешканцям будинку для літніх людей.

Хоча стоп! Далеко не все. Адже недарма ми з’ясовували з адміністрацією, чим ще зможемо їм допомогти? Тож за тиждень ми знову приїхали до Іванківського будинку для літніх людей, уже з новим гуманітарним вантажем. Його змогли сформувати, орієнтуючись на запити адміністрації, але завдяки читачам P&M і нашим партнерам. Цього разу ми привезли:

• пледи тим стареньким, які не отримали їх під час нашого попереднього приїзду – не вистачило;
• ковдри та подушки;
• багато книжок для поповнення їхньої бібліотеки;
• одяг.

Заодно підігнали смаколики, щоб порадувати всіх – грушки й апельсини, шоколадні цукерки, згущене молоко та багато іншого.

Все зібране помістили у наш «поштовий» бус. Ех, скільки ж він уже від’їздив воєнними коліями редакції?! Потім підрахуємо. А зараз уже відомою нам дорогою швидко домчали до Прибірська.

Цього разу вже не поспішали, таки по накатаній пішли. Довго спілкувалися з дідусями, що проживають там. Раділи за них, адже всі усміхались. Хто не усміхався – намагалися допомогти, щоб усе ж таки побачити, що людині стає легше.

Приємно бачити, як крізь відбиток горя та поневірянь на обличчях проступає по-дитячому безпосередня усмішка, а в очах з’являється вогник радості. На мить почуваєшся добрим чарівником.

Так разом і переможемо. Слава Україні!

Банківські картки:

4149 4393 0077 4761 (гривні),
4149 4993 7454 7733 (євро),
5168 7520 1764 7978 (долари).

Ще в нас є PayPal: [email protected]

Реквізити для переказу в євро:

BENEFICIARY: PIDTURKIN DMYTRO
ACCOUNT: 4149 4993 7454 7733
BANK OF BENEFICIARY: JSC CB PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR.,
KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT: 623-160-5145
INTERMEDIARY BANK: J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY
SWIFT CODE/BIC: CHASDEFX
IBAN: UA563052990262086400935856197

Реквізити для переказу в доларах США:

BENEFICIARY:  PIDTURKIN DMYTRO
ACCOUNT: 5168 7520 1764 7978
BANK OF BENEFICIARY: JSC CB PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR.,
KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT: 0011000080
INTERMEDIARY BANK: JP MORGAN CHASE BANK
SWIFT CODE/BIC: CHASUS33
IBAN: UA413052990262076400935856385