Як Путін набрехав про «подарунок» Польщі
Ліквідувати Путіна варто було хоча б за те, що він є уособленням «альтернативних фактів», брехливої пропаганди та фальсифікації історії. Ці матерії, які «не можна помацати», а отже, начебто й несерйозні, які ні на що не впливають, мають колосальне значення. Це вони змінюють людей, часто перетворюючи їх на кінчених дегенератів, які зовні нічим не відрізняються від нормальних людей. Це вони змінюють відносини між країнами, перетворюючи деякі з них на молодиків-явних фашистів, які пояснюють скоєні ними вбивства християнською мораллю. Фактично Путін — сучасне уособлення не тільки зла, а й брехні.
21 липня він провів свій Радбез. Нікому не цікаво, які там рішення було ухвалено. Та й не для цього її проводили. Судячи з логіки і заяв останніх днів, Росія і Білорусь вирішили визначити собі як нового ворога Польщу. Варто згадати хоча б висер (вибачте, пристойне слово не добирається) спікера Держдуми РФ Володіна, який заявив, що Польщу має бути покарано за «зраду історичної пам’яті», і що Варшава має виплатити Росії понад 750 мільярдів доларів — компенсацію за радянські інвестиції в Польщу після Другої світової війни. Він також заявив, що Польща має повернути території, які «завдяки Росії» вона отримала після війни. Про це ми ще поговоримо, а поки що коротко я про це висловився тут. Наразі повернемося до Радбезу. На ньому Путін заявив таке:
«...Хочу нагадати про те, чим закінчилася для Польщі така агресивна політика. Закінчилася вона трагедією 1939 року, коли Польщу західні союзники кинули на поталу німецькій військовій машині, і вона фактично втратила свою незалежність і суверенітет, які відновила величезною мірою завдяки СРСР. І саме завдяки Радянському Союзу, завдяки позиції Сталіна Польща одержала значні землі на Заході, землі Німеччини. Це саме так, західні території сучасної Польщі — це подарунок Сталіна полякам».
Із моменту коментарів Пуйлом української історії такої концентрації брехні я не пригадую.
Про кидання союзниками «на поталу німецькій військовій машині»
Це маніпуляція. Путін чомусь не згадує, що фашисти окупували Польщу так само, як і СРСР.
3 вересня 1939 року Ріббентроп телеграфував Шуленбургу, послу Рейху в Москві: «Природно, ми маємо з військових міркувань продовжити вживати заходів проти польських збройних сил і на польських територіях, що належать сфері впливу росіян. Прошу вас обговорити це негайно з Молотовим і з’ясувати, чи не вважає Радянський Союз бажаним виступити проти польських сил у межах російської сфери впливу, аби оволодіти цією територією. За нашими оцінками, це не тільки було б полегшенням для нас, але, крім того, відповідало б підписаній у Москві угоді, так само як і радянським інтересам».
Відповідь було отримано 9 вересня 1939 року. Молотов повідомив, що Червона армія готувалася зайняти взаємно узгоджену радянську «сферу впливу» в Польщі. На зустрічі в Москві наступного дня з німецьким послом «Молотов перейшов до політичного боку питання, заявивши, що Радянський уряд мав намір скористатися подальшим просуванням німецьких військ і заявити, що Польща розвалюється на шматки, і що внаслідок цього Радянський Союз має прийти на допомогу українцям і білорусам, яким "загрожує" Німеччина. Цей привід представить інтервенцію Радянського Союзу пристойною в очах мас і дасть Радянському Союзу можливість не виглядати агресором».
Ось так це було. 3 вересня, коли Ріббентроп надсилав телеграму Шуленбургу, а СРСР вичікував і готувався до окупації Польщі, Велика Британія оголосила війну Німеччині. До речі, пояснення Молотова нічого не нагадує? Усі ці тези про «допомогу», «погрожує», «не виглядати агресором»?
Про відновлення суверенітету
Ще одна маніпуляція.
Отримавши за підсумками війни Східну Польщу, про яку Сталін домовлявся ще з Гітлером, він створив маріонетковий уряд для Західної Польщі, який прозвали «Люблінськими поляками». Велику роль у долі Варшави зіграли Велика Британія і США, які відмовилися боротися за Польщу, пожертвувавши її інтересами заради якнайшвидшого завершення війни та умиротворення Сталіна.
Багато про це написано в книжці британського історика Лоуренса Ріса «За лаштунками війни». Питання кордонів обговорювали на всіх рівнях: і Черчилль, і Рузвельт намагалися переконати і генерала Владислава Андерса, головнокомандувача Польської армії, і Станіслава Миколайчика, прем’єр-міністра Польщі в екзилі, у тому, що Сталіну треба поступитися.
Фрагмент із книги 1:
«Укладаючи договір із Польщею, — продовжував Черчилль, — Велика Британія не гарантувала недоторканності польських кордонів. Ми обіцяли лише, що Польща існуватиме як вільна, незалежна держава, повністю суверенна, потужна, велика, і що її громадяни зможуть вільно жити і творити без жодного втручання ззовні». (Звісно ж, це було вивертом, адже сам Черчилль 1942 року писав Ідену, що радянська окупація Східної Польщі суперечить «принципам свободи і демократії, викладеним в Атлантичній хартії»). Потім прем’єр-міністр висловив думку, вже озвучену в Тегерані: полякам дістануться «набагато кращі землі на заході» в обмін на території Прип’ятських боліт.
Фрагмент із книги 2:
«Здаюся, — знітився Черчилль, — гадаю, настав час припинити це. Ми не збираємося ставити під загрозу мир у Європі через суперечки між поляками. Ви, мабуть, не розумієте, що поставлено на кін. Це не просто зневажена дружба. Весь світ дізнається про вашу нерозсудливість. Ви розв’яжете ще одну війну, прирікаючи на смерть 25 мільйонів людей. Але вам же начхати на це».
«Я бачу, наша доля вже була вирішена в Тегерані», — холодно зауважив Миколайчик.
«Її було врятовано в Тегерані», — парирував Черчилль.
«Я занадто патріотичний, щоб віддати половину своєї країни».
«Що означає "занадто патріотичний"? Пам’ятається, чверть століття тому ми відновили Польщу, незважаючи на те, що в останній війні більшість поляків билася проти нас, а не за нас. Тепер ми знову намагаємося вберегти вас від зникнення, але ви вперті, як баран. Та ви з глузду з’їхали!»
«Але це рішення [лінія Керзона] нічого не змінить».
«Якщо ви не визнаєте нових кордонів, ми спишемо вас із рахунків. Росіяни зітруть вашу країну з лиця землі і винищать ваш народ. Ви на межі зникнення!»
Про подарунок Сталіна
Це вже не маніпуляція, а брехня.
Для мене цей епізод Другої світової — один із найяскравіших показників «реальної політики». Питання нових кордонів Польщі обговорювалося без самої Польщі і фактично було вирішене між союзниками ще на Тегеранській конференції 1943 року. Знову дамо слово Рісу.
Фрагмент із книги 3:
«Німеччина одним махом утрачала більше території, ніж унаслідок Версальського договору. Щодо поляків, союзників Великої Британії, ті втрачали до 40% колишньої території за рахунок анексії Радянським Союзом східних регіонів, які до війни входили до складу Польщі, причому саме звідти походила більшість польських солдатів, які воювали на той момент у складі британської союзної армії в Італії».
Ентоні Іден, міністр закордонних справ, заявив на цій зустрічі, що ідея про зміщення західних кордонів Польщі до Одера «надихає» його. Але Сталін, проявивши обережність у цьому питанні, поставив Ідену запитання: «Чи не думають британці, що Радянський Союз зібрався поглинути Польщу?»
Іден відповів на це, що, мовляв, «не знає, наскільки великі апетити росіян і скільки здатні перетравити їхні шлунки».
«Росіянам не треба нічого з того, що по праву належить іншим, — сказав Сталін. — Хоча шматочок від Німеччини можна було б і відрізати». В офіційному протоколі зустрічі цей обмін фразами вилився в таке:
«Прем’єр-міністр за допомогою трьох сірників [як позначок нового кордону] проілюстрував свій задум перенесення кордону Польщі на захід, що було схвально сприйнято маршалом Сталіним».
Ось таким був «подарунок», про який говорить Путін. Брехлива тварюка.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!