Замкнуте коло кремлівської пропаганди на Заході

6 листопада 2018 року у США відбулися так звані проміжні вибори. Американці переобирали всіх 435 членів Палати представників Конгресу США, а також 35 зі 100 сенаторів. Крім цього, у багатьох штатах відбулися муніципальні й губернаторські вибори. Задля протидії поширенню російської пропаганди і недопущення втручання Кремля у проведення проміжних виборів Кіберкомандування США розпочало низку кібероперацій. Для цих цілей американський уряд виділив 40 млн доларів. Ці кошти спрямовані на боротьбу з російською дезінформацією, а також зі схожими діями збоку Ірану і Китаю, спрямованими на іноземні аудиторії. Кошти з бюджету США були виділені наприкінці вересня.

При цьому американські ЗМІ все одно б’ють на сполох, повідомляючи по чимдалі більше фактів втручання РФ у виборчий процес у США на тлі звичного мовчання Білого Дому з цього питання. Журналісти отримують усе нові свідчення того, що російська пропаганда у Штатах й надалі залишається надзвичайно активною. Багато кандидатів від Демократичної партії стали жертвами хакерських атак. Самі демократи та симпатизуюча їм преса уже традиційно використовують тему російського втручання як козир у передвиборній боротьбі, звинувачуючи президента США Дональда Трампа та Республіканську партію загалом у злочинній бездіяльності.

Позиція ж республіканців з цієї чутливої теми дещо інша. Так, вони готові визнати численні факти російського втручання, як у ході президентської кампанії у 2016-му, так і напередодні проміжних виборів у 2018-му. Однак, на їхнє переконання, ефективність кремлівської пропаганди була й залишається незначною. Прикладом такої позиції стали заяви радника президента США з національної безпеки США Джона Болтона на переговорах 22 жовтня у Москві. Він вкотре повторив, що втручання РФ у 2016 році не вплинуло на результат голосування. «Я наголосив російським колегам сьогодні, що я не вважаю, що вони досягли чогось у плані втручання у вибори 2016 року, або мали якийсь вплив на них, — заявив Болтон, — однак це посіяло надзвичайну недовіру до Росії і це є основною перепоною в досягненні домовленостей із питань, з яких наші національні інтереси можуть збігатися».

На тлі надзвичайної розкрученості теми інформаційного впливу РФ на США та країни Європи може скластися враження про всесильність кремлівської пропаганди. Західна преса навперебій розповідає, що росіянам вдалося продовжити традиції секретних операцій з дезінформації часів СРСР. Однак діяльність сучасної пропагандистської машини Кремля уже давно має мало спільного з поняттям секретності. Навпаки, Росія сьогодні діє практично відкрито, подекуди наче навмисно помітно. Не приховуючи своїх намірів, вона поширює потоки дезінформації, намагаючись показати себе більш впливовою у світі, ніж є насправді.

Знайомство з внутрішньою кухнею діяльності пропаганди РФ у країнах Заходу засвідчує, що нескінченні потоки дезінформації дуже часто є зробленими нашвидкуруч. Як це часто буває у мешканців «земель за поребриком», мережі інформаційного впливу будуються за принципом потьомкінських сіл. Намагаючись освоїти солідні бюджетні кошти на пропаганду на Заході, російські спецслужби й мережа підконтрольних їм ЗМІ будують мережі однотипних сайтів, які поширюють однотипні меседжі. Схеми фінансування і система менеджменту цих проектів не відрізняються різноманітністю. Частина грошей, які через підконтрольні офшори переказують проросійським активістам за кордоном, одразу витрачаються останніми на оплату російських же фабрик тролів, які накручують захмарну статистику відвідання сайтів і продукують нескінченні коментарі під публікаціями. Як то кажуть, контора пише. Усі звітують один перед одним про надзвичайні успіхи на пропагандистському фронті.

Показовим у цьому плані є недавнє розслідування американського сайту BuzzFeed News про те, як Кремль через офшорні фірми у Нідерландах, Сербії та на Кіпрі таємно фінансував мережу начебто незалежних новинних сайтів у Східній Європі та Центральній Азії, аби поширювати через них вигідну Москві інформаційний порядок денний.

Матеріали розслідування є дуже значними і детальними за обсягом. Вони базуються на успішній роботі правоохоронних та спеціальних органів країн Балтії. У публікації навіть наведено окремі зібрані Службою безпеки України докази проросійської діяльності «РИА Новости Украина» у кримінальній справі проти Кирила Вишинського, якого у травні заарештували та звинуватили у державній зраді та веденні інформаційної війни проти України на користь Росії.

В американському журналістському розслідуванні проливають світло на діяльність мережі сайтів Baltnews, які і зараз продовжують свою роботу в країнах Балтії – в Естонії, Латвії, Литві. Матеріали на трьох сайтах частково перекликаються, усі три «незалежні ЗМІ» публікуються російською мовою та націлені на російськомовні меншини вказаних трьох держав — членів НАТО та ЄС.

Щоб не обтяжувати читача усім цим фактажем, варто зупинитися на найбільш показових моментах, які яскраво ілюструють стиль роботи російської пропаганди за кордоном.

По-перше, матеріали російської пропаганди є надзвичайно категоричними і часто емоційно забарвленими. Лояльну аудиторію наче млинцями з лопати регулярно годують відбірними проросійськими меседжами. Якщо заглянути, приміром, на естонську версію, то серед останніх матеріалів сайту можна прочитати про те, «почему энергонезависимость Эстонии превратилась из преимущества в проблему», «как в России реагируют на дискриминацию русских в Прибалтике», «как НКВД колола бандеровцев» та багато подібного.

По-друге, редакційна політика усіх трьох сайтів у щоденному режимі диктується з Москви. З перехоплених естонськими правоохоронцями переговорів у Skype можна дізнатися про регулярні «темники», які зобов’язували, приміром, розмістити три із запропонованих п’яти тем.

Після створення трьох сайтів Baltnews у 2014 році працівник «Россия сегодня» Связін як куратор мережі і виконавець на місці Корнилов відправили один одному тисячі повідомлень протягом двох років. Вони регулярно спілкувалися про редакційну політику. Слід зазначити, що Связін в інформагентстві «Россия Сегодня» (до 2013 року — «РИА Новости») відповідає за роботу сайту та агенції новин «Спутник» і тісно пов’язаний з телеканалом RT (раніше відомим як «Russia Today»).

25 травня 2016 року Связін помилково надіслав Корнилову перелік тем, які необхідно висвітлювати у підконтрольних Кремлю ЗМІ по всій території колишнього СРСР: у країнах Балтії, Киргизстані, Білорусі, Грузії, Молдові, Узбекистані, Казахстані, Азербайджані та в Південній Осетії — сепаратистському утворенні у Грузії. Естонія мала два окремі місця в списку — одне по Baltnews, інше по місцевій редакції Sputnik.

BuzzFeed News порівняв список тем зі статтями, опублікованими того дня в усіх цих країнах, і виявив, що всі, за винятком двох місцевих редакцій Sputnik, дійсно розмістили те, що їм наказали.

По-третє, московські куратори, окрім поширення дезінформації, одночасно намагаються використати підконтрольну їм мережу для моніторингу та збору інформації. Связін регулярно вимагав, щоправда, не надто успішно, від Корнилова через скайп надсилати щотижневий перелік важливих анонсів. Листування лицарів плаща і кинджала настільки показове, що варто процитувати окремі пасажі. «Александр, нужны анонсы основных событий на 24-30 и уже срочно. Через час будет поздно», — наполягає куратор. «У меня их нет», — відповідає Корнилов. «А где брать? Мне их надо в общий календарь внести на летучке в 16 часов», — усе ніяк не заспокоїться московський пропагандист.

В іншому епізоді листування куратор намагається пояснити, що саме йому потрібно. Він вимагає повідомляти «Об основных предстоящих событиях. Ну ты знаешь, что у тебя во вторник заседание правительства, в среду отставка правительства, в четверг визит Обамы, в пятницу еще что-то…» — інструктує Связін. «У меня нет таких новостей как заседание правительства, визит Обамы и отставки», — намагається ухилитися від збору інформації виконавець. «Ну это же пример — высылай то, что есть», — уже згоден на усе високопоставлений працівник «Россия Сегодня».

По-четверте, схема фінансування пропагандистських сайтів здійснювалася через мережу фірм-«прокладок», які одночасно фінансували проекти в різних країнах. Поспіхом вибудовуючи модель передачі грошей, росіяни навіть не потурбувалися про те, щоб одні й ті самі офшорки не оплачували послуги різних сайтів.

Перший контракт щодо фінансування сайтів підконтрольна Корнилову неурядова організація уклала у 2014 році з фірмою Media Capital Holding B.V (зареєстрована в Нідерландах і контролюється через офшорки «Россия сегодня»). Пізніше кошти також направлялися від зареєстрованої на Кіпрі Barsolina Ventures Ltd.

На початку 2015 року Корнилов почав відчитуватися перед начальством у Москві, відправляючи щомісячні звіти про трафік, зокрема про заголовки найбільш відвідуваних статей. Як оплата щомісяця через Кіпр надходило 11400 євро.

У подальшому фінансування проводилося через іншу підставну фірму — SPN Media Solutions DOO Beograd (зареєстрована у Сербії, через посередників також належить «России Сегодня»). Бухгалтерська звітність цієї «прокладки» свідчить, що у 2015-2017 роках її щорічний обіг коштів становив близько 3,5 млн євро. Згідно з сербським реєстром, її менеджмент з часу заснування складали громадяни Росії. Неважко підрахувати, що лише через цю компанію фінансувалась багато подібних до Baltnews пропагандистських сайтів.

Сербська фірма SPN Media Solutions фігурує в липневій постанові українського суду, оскільки через неї таємно фінансувалося представництво «РИА Новости-Украина». Заступник голови СБУ Віктор Кононенко заявив ще у травні, що вказана сербська компанія щомісяця переказувала 53 тисячі євро «російського походження» українським компаніям, які переправляли ці кошти підрозділу російської державної агенції новин в Україні.

Служба внутрішньої контррозвідки та безпеки Латвії також підтвердила, що місцевий сайт Baltnews фінансувався з Росії через компанії у третіх країнах. «Отримана інформація вказує, що гроші, отримані з Росії, були основним джерелом фінансування Baltnews.lv», — повідомив Ерікс Цинкус, заступник голови Служби.

По-п’яте, модель фінансування характеризувалася поверненням частини коштів назад у РФ. Без відкату в Росії нічого ж не робиться. Спочатку гроші переказувалися у Балтію через підставні компанії у Нідерландах, Сербії та на Кіпрі. Після погодження куратором тематики публікацій підконтрольні ЗМІ купували «кліки» (переходи за лінками) та випробовували систему закупівлі коментарів на російських «фабриках тролів», щоб підвищити статистику відвідувань сайтів.

Логи листування у Skype засвідчують, що естонський Baltnews регулярно роздував трафік на веб-сайті, закуповуючи фальшиві унікальні відвідування у різноманітних російських компаній, які пропонують ці послуги. Один із помічників Корнилова вийшов на одну подібну компанію уже в жовтні 2014 року — того ж місяця, коли був запущений Baltnews.ee. «Полагаю для начала протестировать что-то около 2 тысяч переходов, а если всё получится как планирую, то уже за 14 000 рублей оформим», — пише помічник Корнилова через чат одній з російських компаній з розкрутки сайтів.

18 лютого 2016 року сайт замовив 20 тисяч переглядів протягом 5 днів по чотирьох різних статтях, з часом перегляду кожної від 90 до 120 секунд. Одна зі статей, яку Baltnews.ee хотів штучно розкрутити, мала заголовок «Помощь НАТО Эстонии может тупо не успеть!»

Пропагандисти не обмежувалися фальшивими відвідувачами. Вони також оплачували фальшиві коментарі з так званої «фабрики тролів» по окремих публікаціях. Вартість коментаря становила 13 центів.

В естонських спецслужбах підтвердили BuzzFeed News, що Baltnews відповідає моделі діяльності інших кремлівських пропагандистських операцій, оскільки є замкнутим колом із виробництва та фінансування пропаганди, яку потім Кремль видає за справжній голос місцевих російськомовних, аби використати його для підтримки власних цілей у зовнішній політиці.

Наразі сайти Baltnews продовжують діяти у всіх трьох країнах Балтії.