Здатність і воля в армії

Відомо, що Наполеон І Бонапарт захоплювався геометрією. Щоб визначити ефективність військового лідерства, він використовував «формулу квадрата Наполеона». В основі квадрата — воля, а висота — це розум. Перевага розуму гарантуватиме хороші задуми і плани, але такому розумові бракуватиме мужності для реалізації ідей. І навпаки, якщо воля превалює, то дії будуть рішучими, але не завжди розумними. За Наполеоном, видатний військовий лідер водночас повинен бути «збалансованим» у прояві розуму і волі.

Коли в армії збільшується критична маса командирів (начальників), у яких воля превалює над розумом чи навпаки, або ще гірше — коли в них узагалі немає ні волі, ні розуму, — тоді армія деградує, отримує поразку і знищується разом із державою.

Офіційний воєнний історик ЗС США, який 1944 року очолював історичне відділення у Європі, бригадний генерал Семюел Маршалл, більш відомий як S.L.A. Marshall (“SLAM”), у своїй книжці «Люди проти вогню» конкретизував формулу Наполеона. Він написав таке: «Сила волі зміцнюється від частого використання. На війні сила волі командира не зміцнюється автоматично разом із досвідом і зростанням знань. Тільки поєднання знання з волею може стати мудрістю. Так само, якщо сила волі командира превалює над його знаннями, її неможливо використати на користь підлеглих. Істинна сила волі виникає від поглибленого вивчення людської природи. Набуваючи знань про те, як мислять інші люди, командир вдосконалюється в управлінні їхніми думками і вчинками».

Отже, у процесі підготовки як військових лідерів, так і всіх військовослужбовців має розвиватися не тільки розум, який на практиці перетворюється на здатності, а й необхідно приділяти окрему увагу формуванню їхньої волі. Здатності та воля породжують спроможність діяти в тій чи іншій ситуації. Ці психічні утворення і функції можуть розвиватися і проявлятися в кожного військового індивідуально, однак самі по собі вони нічого не варті в бою.

Коли людина свідомо керує своєю психікою і вчинками у процесі ухвалення рішень для досягнення поставлених цілей — її вважають вольовою. Прояви сили волі сприяють успішності діяльності, особливо бойової. Мужність, відвага, наполегливість, рішучість, напористість, самостійність, терпіння, самовладання, цілеспрямованість, витримка, ініціативність, сміливість, стійкість — усе це вольові якості.

Розглянемо простий приклад. Марксмен — це влучний стрілець піхоти (англ. designated marksman). Він фахівець із точної стрільби на малій і середній дистанціях. Основна його відмінність від звичайного снайпера полягає в тому, що марксмен зазвичай є органічною частиною свого підрозділу — бойової команди (combat team), у той час як снайпер працює поодинці або в парі з іншими снайперами. У механізованих (мотопіхотних) підрозділах завдання таких стрільців — збільшити дальність ведення влучного вогню на відстанях, які перевищують відстань стандартної зброї стрільців підрозділу. Іноді його називають ангійською «sharpshooter», що також означає «влучний стрілець».

Він пройшов відповідну підготовку у Школі снайперів навчального центру, отримав сертифікацію і додаткову грошову винагороду за рівень своєї підготовленості. Але вона залишається нікчемною, якщо в бою він не має вольових зусиль ризикнути підняти свою голову, прицілитися і знищити когось із ворогів. Його здатності також стають марними, якщо особиста зброя не буде прицільно стріляти, тому що він не підготовлений підтримувати її в стані готовності, особливо холодними дощовими зимовими ночами, коли пальці оніміли й посиніли.

З іншого боку, воля без здатності також нічого не варта. Якщо наш марксмен не володіє майстерністю як влучний стрілець, але має достатньо сміливості та волі напасти на ворога, розмахуючи своєю зброєю як палицею, це буде дуже героїчно, але нерозумно. Ворог зустріне цей вольовий прояв одним влучним пострілом — і наш «герой» загине. Високий рівень сформованості вольових якостей часто може компенсувати нижчий рівень майстерності, і навпаки. Однак солдати і військові лідери, які найкраще готові до бою, мають високий рівень сформованості обох властивостей — здатності і волі. Очевидно, що розум (знання + навички + вміння + якості + досвід = здатності) та воля нерозривно пов’язані між собою.

Здатності, які згодом перетворюються в певних ситуаціях на майстерність, впливають на виникнення волі — і навпаки, воля сприятиме поліпшенню набуття здатностей. Найвищий стандарт лідерства командира підрозділу в бою — це підтримання ДОВІРИ особового складу до нього. З довіри виникає така вольова якість, як упевненість кожного солдата і сержанта у своєму лідері. Вона ґрунтується на поєднанні його ЗДАТНОСТІ та ВОЛІ. Тому, якщо командування відповідатиме найвищому стандарту лідерства, воно буде комплексно формувати та розвивати у своїх людей і здатність, і волю.

Раніше я писав, що в сучасній військовій лідерології умовно розглядаються чотири категорії всіх військових (від солдата до генерала) за своїми рівнями спроможності виконувати завдання в будь-яких ситуаціях. Основними ознаками цих категорій є ЗДАТНІСТЬ і ВОЛЯ виконувати поставлені військовим лідером завдання або місію.

Розглянемо ці категорії спроможностей особового складу детальніше.

Перша категорія. Солдат, який ЗДАТНИЙ і ВОЛЬОВИЙ — це вершина індивідуальної підготовленості бійця. Військовий лідер працює з ним як ТРЕНЕР із висококласним вінгером у футбольній команді. Такий солдат може працювати з будь-яким типом місії та виконанням наказів. Він робить усе правильно, ви не повинні його контролювати і постійно наглядати за ним.

Найкраще, що зробить такий солдат — це якісно виконає свою роботу і заощадить ваш час. Він здобуває вашу довіру до нього. Це такий тип воїна (сержанта, офіцера), який «доглядає» і «дбає» про ваше лідерство, а також, як садівник, «вирощує» його. Нарешті, якщо ви хочете «делегувати» деякі свої повноваження, тоді передайте їх лише тому, в кому ви впевнені, тому що він здатний їх виконати і проявляє вольові зусилля.

Друга категорія. НЕЗДАТНИЙ, але ВОЛЬОВИЙ військовослужбовець — це зазвичай новачок у підрозділі. Військовий лідер працює із цією людиною так, начебто відіграє роль ВЧИТЕЛЯ. Багато чого він іще не знає і не вміє, але бажає. Система базової підготовки може забезпечити йому сформованість необхідних навичок і вмінь, яких вимагає його ВОС (військово-облікова спеціальність). І він, імовірно, ще не уявляє, яка його роль у підрозділі як операційної одиниці. У плутанині та хаосі військової системи ці новачки можуть швидко розчаруватися і втратити волю і бажання до фахової підготовки. Вони потребують від військового лідера постійної уваги, інструкцій, наставництва та багато часу на «зворотний зв’язок» із ними. Вони «з’їдять» левову частину його часу, але в цьому випадку витрачати свої зусилля і додатковий час — усе одно, що «вкладати гроші в банк». Можливо, й будуть дивіденди, а може, й банк «лусне». Це завжди ризик для військового лідера.

Третя категорія. ЗДАТНИЙ, АЛЕ НЕВОЛЬОВИЙ солдат — це головна проблема і душевний біль військового лідера. Він має працювати із цією категорією особового складу так, ніби є БАТЬКОМ для них. Відсутність волі і небажання в такого солдата можуть бути спричинені відсутністю в ньому впевненості. Все, що йому потрібно від вас — це стимул, можливість, підтримка, чуйність, допомога і, можливо, певне заохочення. Треба дізнатися причину послаблення його волі. Може, у нього сімейні проблеми: важкі стосунки із жінкою, великий борг або кредит в банку, хвороба рідних. Або ж психологічні проблеми із самим собою.

Наприклад, у нього може бути емоційне чи професійне виснаження. Краще, що військовий лідер може зробити для нього — це дозволити йому розповісти про це. Вислухайте його. В будь-якому випадку військовослужбовця із сімейною чи психологічною проблемою, або «тремтінням у голосі», треба змусити завершити поставлене йому завдання за відповідними стандартами. Людина із проблемою відчуватиме, що зробила щось вартісне для інших, для команди, щось ціннісне, і, можливо, вона дізнається, що «тремтіння голосу» не спрацьовує і не допомагає розв’язати проблему.

Четверта категорія. НЕЗДАТНИЙ І НЕВОЛЬОВИЙ. Якщо у вашому підрозділі більшість таких військовослужбовців — його вважають небоєздатним. Хтось відібрав цього нездару в армію для того, щоб виконати план укомплектування і не бути звільненим із посади. Результати психологічного відбору мають для комплектувальників — «ловців контрактних душ» — лише рекомендаційний характер, і вони аж наввипередки ігнорують показники явного кретинізму. Якщо такий «швейк» потрапив до вашого підрозділу, то ви, як військовий лідер, працюєте із цією людиною немовби сільський СТАРОСТА або НАГЛЯДАЧ у в’язниці. Цей «трутень» узагалі не знає своїх обов’язків, не цікавиться, як виконати свою роботу, його абсолютно не хвилює індивідуальна підготовленість. Він — ледацюга.

Замість того, щоб покарати, коли він знову підставить вас, змусьте його будь-яким способом виконати до кінця поставлене вами завдання. Якщо ви відразу покараєте його, то він буде вважатися розумнішим за вас. Якщо він не бажає щось робити, і ти караєш його замість того, щоб змушувати його це зробити, тоді він отримує те, що хотів. Ти думаєш, що ти покарав його, але насправді винагородив його — він перехитрив тебе. «Трутень» хизуватиметься перед іншими і пишатиметься собою, що «забив» на завдання, а його покарали за це.

Змусити такого вояку виконати поставлене йому завдання має ще одну перевагу. Можливо, він уперше у своєму житті завдяки вам щось виконає і нарешті досягне успіху хоча б у чомусь. І, може, цей успіх і набута хоча б у чомусь навичка спонукатиме до більшого бажання і прояву волі. І він спробує ще раз чогось досягти у своєму житті та на службі. Можливо. Пишу і сам не вірю.

Витрачати час на нездатного і невольового солдата благородно і гуманно, але це неефективне лідерство з точки зору витрат зусиль, які ви повинні докласти, щоб вивести його в іншу категорію спроможності. Тому що інші ваші люди могли би виграти набагато більше від витраченого вами часу та зусиль на «трутня». Не дозволяйте йому ледарювати. Не перекидайте його на плечі вашим побратимам в інші підрозділи. Вони вам не подякують, м’яко кажучи. Йому немає місця і в бойових умовах, коли весь підрозділ робить свою роботу. Він стає одним із чинників послаблення боєготовності. Оформляйте документи на його звільнення. Уже зараз. Якнайшвидше.

Військовим лідерам запропонована проста і практична методика щодо виявлення чотирьох типів військовослужбовців за критеріями їхніх здатності і вольових зусиль. Відмінності є у всіх людей, і це нормально в мирних умовах. Це немає нічого спільного з національністю, віросповіданням, кольором шкіри, статтю або зовнішнім виглядом. Різниця в одному — ви, як військовий лідер, просто маєте справу зі ЗДАТНІСТЮ і ВОЛЕЮ і відповідальні за підготовленість і розвиток усього особового складу. Час, витрачений вами на формування здатності та волі у своїх людей, буде пропорційним результативності діяльності всього підрозділу, а отже, й успішному виконанню ним своєї місії та бойового завдання.

Критична маса здатних і вольових людей, спроможних діяти в будь-якій ситуації та обстановці, завжди більша у видатних військових лідерів.

Вдячний бригадному генералу SLAMу, полковнику Д. Малоуну, «борсукам» із 503-го, а також фахівцям Школи снайперів, що створена колишнім керівництвом ГШ в одному з навчальних центрів, за те, що своїми книжками, досвідом, здатністю і волею надихають мене підтримувати лідерів нашої армії.