Перейти до основного вмісту

Зрадник України, ти готовий? Євгеній Корабльов

Першого зрадника попередили, на черзі другий.

Коли зрадник проявляє організаторський хист, в Україні трапляється черговий випадок мутації: сімейний підряд зрадництва. Це дуже погано. Тому з такими проявами треба боротись.

Вчора увечері зі мною зв'язались знайомі патріоти, що зараз здійснюють пошук запроданців. Як виявилось, народними месниками Житомирщини виявлено ще одного. На жаль, не дебютного – а вже чергового вбивцю українців. Тож ділюсь перевіреними даними.

Є такий собі Корабльов Євгеній Валерійович. Знову дитєтко, яке виховала та вигодувала наша держава. І знову тотальна невдячність, що перевершує біблейських антагоністів.

Народився в місті Овруч, це Житомирська область. Історія його зради сягає корінням туди ж, куди й мотивація попереднього героя-хероя – вглиб півострова Крим. На момент початку російської анексії Євгеній перебував саме там. Не в ролі відпочивальника. Та тоді й холодно було купатись, мабуть.

Патріот зі змінним прапорцем служив там, формально нас із вами захищаючи. Числився в підрозділах морської піхоти Збройних сил України. Чому формально? Бо те, як Євгеній Валерійович зволив захистити Крим, і досі помітно. Ніяк.

Він скористався першою ж пропозицією окупантів. Дуже швидко відмовився від України, зрадив присязі та перейшов на бік ворога. Вже в новому статусі набув громадянство країни-окупанта, згодом отримав підвищення по посаді. Так і очолив один із російських армійських підрозділів у м. Феодосія. Підкреслюю: все це зрадник робив добровільно.

Наразі мішень нашого правосуддя помічена зовсім не в Криму. Всплив Корабльов навіть не сам, а разом із російськими морськими піхотинцями 61-ої ОБрМП (в/ч 38643, Мурманська область). Він приїхав убивати українців на Харківщині.

Все як завжди: озброєні виродки знищують мирних громадян, руйнують цивільну інфраструктуру. По можливості тікають від ЗСУ. Зараз сидять у районі м. Ізюм.

Хочете, зроблю фінальний штрих до портрету? Це не просто покидьок, це надзвичайний покидьок. Адже перевертня-окупанта зовсім не зупиняє від вчинення збройної агресії проти власного народу навіть рідна кров. Його батько – військовий пенсіонер. Матір працює в одній із державних установ міста Овруч. Ні, рука не дрижить. Це зрада.

Цілком можливо, злочини Євгена Корабльова можуть бути й наслідком його виховання. Хтозна, раптом рідні насправді підтримують дії цього м'ясника? Схвалюють та заохочують зрадництво? На жаль, я не прокурор. Тому просто інформую.

Коротко розповім, які перспективи Женєчка-зрадницюга має на даний момент.

Перший сценарій. Він здається в полон. Тоді користується правами військовополоненого, якщо зберіг український паспорт – окей, навіть стане звичайним зеком. Але виживе.

Война закончится? Звучит странно, но есть один нюанс

Другий сценарій. Під будь-яким приводом тікає до Росії (так-так, вже не до Криму, куди можуть прийти люди в українському пікселі – саме до РФ). Тоді правосуддя наздожене після війни. Впорається, звісно, але хоча б дасть шанс трошки пожити наостанок.

Третій сценарій. Євгеній лишається під Ізюмом назавжди, піймавши скронею снаряд. Тоді його борг відпрацьовано. Претензії знято.

Не знаю, який шлях зручніший Корабльову. Не вмію зазирати в чужі думки. Але все ж раджу йому перший – тоді хоча б можна пожити, нехай і за ґратами. Або третій. Хоча й здається, що боягуз на кшталт нього все ж обере другий варіант.

Ну то нехай тікає. Все одно знайдемо, просто трохи пізніше. А поки зрадник чекатиме на правосуддя – нехай не плутається під ногами, бо затопчемо одразу.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.