Перейти до основного вмісту

Звітування партій: пора назад?

Розв'язати старі проблеми... Та створити нові?
Джерело

На позачерговому засіданні Верховної Ради України, яке має відбутися сьогодні о 16:00, нардепи можуть підтримати низку змін до закону «Про політичні партії в Україні», зокрема — довгоочікуване відновлення обов’язку подавати до НАЗК квартальну фінансову звітність.

Безперечно, законопроєкт розв’яже кілька критичних проблем, але й може створити низку нових. Цього можна уникнути, детальніше про це — у матеріалі.

Вистраждане відновлення звітування з одним «але»...

Хоч такий обов’язок уже понад шість років закріплений у згаданому законі, нібито борючись із наслідками пандемії, у березні 2020 року парламент дозволив політичним партіям не подавати фінзвітності аж до завершення карантину.

Так Україна стала єдиною державою у Європі, де у межах боротьби з COVID-19 законотворці надали партіям ексклюзивне право на невизначений період не подавати фінзвітності.

Наприклад, тим же законом були передбачені послаблення і для бізнесу, наприклад, у питаннях сплати податків та подання звітності. Відмінність у тому, що для підприємців такі послаблення були встановлені на дуже чіткий та короткий термін у кілька місяців, тоді як для партій відстрочку зробили аж до «закінчення здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Про ризики, пов’язані з таким формулюванням тексту закону, народних депутатів попереджав і висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради, але до нього не дослухалися.

Як наслідок, на наступні щонайменше півтора року звітування партій перетворилося на добровільну акцію.

"
Дані станом на початок жовтня 2021

Ситуація погіршувалася із двох причин.

По-перше, карантин триває суттєво довше, ніж можна було очікувати, й мало хто береться прогнозувати, коли він закінчиться.

По-друге, саморегуляція у самих партіях. Політсили, які орієнтуються на відкриті відносини з виборцями, могли б подавати звіти і навіть певний час продовжували це робити (найімовірніше, за інерцією, або не знаючи про зміни у законодавстві), втім, із часом таке бажання у них зовсім зникло.

Якщо звіти за перший квартал 2020 року подало понад 250 партій, звіти за другий квартал цього року подало заледве три десятки, або майже 7% від загальної кількості зареєстрованих в Україні політсил.

Іноді окремі звіти з’являлися, як-от поданий улітку звіт «Слуги народу» за передвиборчий третій квартал 2020 року, але глобально ситуації це не змінювало.

Водночас те, що, на думку ініціаторів таких правок у законодавстві, перешкоджало поданню звітності, не стало перешкодою для проведення місцевих виборів 2020 року.

Торік на рахунки партій надійшло щонайменше 1,4 мільярда гривень приватного фінансування й саме за ці кошти були проведені місцеві кампанії.

"

"

Походження абсолютної більшості цих коштів навіть через рік після виборів нам невідоме.

Не став карантин перешкодою і для освоєння майже 1,5 мільярда гривень державного фінансування, яке партії отримали у 2020 та 2021 роках.

"

Очевидно, що ситуація зайшла настільки далеко, що єдиним її розв’язанням могло стати лише внесення змін до закону «Про політичні партії в Україні».

Заклики до парламенту відновити звітування лунали, принаймні, з осені 2020 року, а востаннє під зверненням до Ради із цього приводу підписалося майже чотири десятки громадських та журналістських організацій.

На позачерговому засіданні парламентського Комітету з питань правової політики 1 листопада нардепи підтримали правку про відновлення звітування.

Оскільки законопроект №5253-1 пройшов перше читання ще влітку, то сьогодні на позачерговому засіданні Верховної Ради такі зміни можуть бути ухвалені остаточно.

Відновлення звітування, безсумнівно, стане перемогою. Остаточною перемогою буде прийняття 93 або 99 правок, які передбачають не лише відновлення звітування, а й виключення пункту 5 Заключних положень закону «Про політичні партії в Україні», який і дозволяє партіям не звітувати. Інакше зараз отримаємо по 5–7 квартальних звітів від кожної партій і наступний етап — коли звітність стане необов’язковою.

Питання відновлення звітування є лише однією складовою законопроєкту №5353-1 й у версії законопроєкту, підтриманій у першому читанні, цієї правки взагалі не було.

Яких інших змін очікувати й остерігатися?

Законопроєкт №5253-1 є альтернативою до №5253, під яким підписалися представники усіх парламентських фракцій та груп.

Перший законопроєкт є прямим наслідком зупинки державного фінансування одразу для трьох політичних партій.

Таке рішення НАЗК (орган, уповноважений, серед іншого, на перевірку звітів політпартій) із жовтня 2020 року почергово ухвалило щодо «Батьківщини», «Голосу» та «Слуги народу».

У всіх трьох випадках Нацагентство мало серйозні запитання до звітів цих партій за перший і другий квартали 2020 року.

Якщо відкинути дипломатичні формулювання, то, принаймні, у частині випадків мова йшла про підозру на виведення держкоштів через оплату послуг, які надавалися не в повному обсязі, або ж і взагалі не надавалися.

Приміром, у випадку з «Голосом» ішлося про надання послуг з моніторингу на півмільйона, документальним підтвердженням яких були скопійовані тексти із сайту ОПОРи.

У випадку з «Батьківщиною» — про закупівлю на початку 2020 року за рахунок держкоштів поліграфічної продукції на суму, що у кілька разів перевищували витрати партії на поліграфію під час парламентської кампанії 2019 року.

В ході перевірки звіту партії НАЗК виявило, що два керівники партійних осередків, які нібито підписували акти прийому-передачі такої продукції, у цей момент були за кордоном.

Водночас проблема не тільки у підозрах (хоч і обґрунтованих, на думку автора), а й у самому законодавстві.

Список санкцій за порушення під час використання держкоштів зводиться до призупинення виплати держкоштів та повного припинення державного фінансування.

Якщо держорган приймає таке рішення, то партія опиняється у вкрай складній ситуації, коли буквально в один день утрачає весь фінансовий ресурс на свою операційну діяльність. Крім цього, процедура оскарження рішення про зупинку може зайняти невиправдано багато часу. Щоправда, останнє компенсується тим, що такі справи розглядають у сумнозвісному ОАСК.

У будь-якому разіза суттєве, але не критичне порушення партія може втратити держфінансування на роки вперед.

Але законопроєкт №5253 не передбачав ні встановлення пропорційних санкцій, ні чіткої справедливої й ефективної процедури зупинки держфінансування.

Натомість автори законопроєкту пропонували послабити спроможність НАЗК перевіряти фіктивність правочинів та ринковість наданих послуг.

Функції НАЗК у сфері контролю за витрачанням держкоштів не перетворилися на церемоніальні лише завдяки альтернативному законопроєкту №5253-1, який ініціювали представники фракції «Голос» (об’єднання «Справедливість»).

Все люди как люди, а Томаш что? Вот, партия намечается.

Підтриманий у першому читанні альтернативний законопроєкт, зрештою, «забуксував» через суперечку його ініціаторів й правок до нього та серед членів профільного комітету.

Дискусія точилася передовсім довкола питання процедури зупинки державного фінансування.

Три засідання Комітету, де між читаннями мали розглядати законопроєкт, закінчилися нічим саме через це. А без вирішення долі цього законопроекту шанси відновити звітність були близькими до нуля, хоча саме на це був спрямований законопроєкт «Слуги народу» №4611, який ті зареєстрували ще на початку року.

Отримавши підтримку Комітету, цей законопроєкт зник із порядку денного за дискусіями довкола №5253 та №5253-1.

Зненацька Комітет із питань правової політики 1 листопада зібрав позачергове засідання цільово для розгляду цього законопроєкту та ще й із прицілом на ухвалення остаточного рішення й винесення законопроєкту на друге читання вже наступного дня.

Такої раптовості не оцінила частина членів комітету, які також є ініціаторами поправок до законопроєкту. Очевидно, для прийняття документу з’явилася політична воля «монобільшості».

Водночас боротьба за текст законопроєкту ще триває і може перейти з Комітету в сесійну залу.

Позиція, яку відстоюють Олег Макаров («Голос») і Сергій Власенко («Батьківщина») полягає у тому, що рішення про зупинку держфінансування має ухвалити суд, а якщо НАЗК із таким рішенням не погодиться, то саме Нацагентство має його оскаржувати.

На практиці реалізація такої норми призвела б до того, що Нацагентство у потрібних ситуаціях не зможе вчасно реагувати на порушення, пов’язані з витрачанням держкоштів, якщо й узагалі зможе, адже розгляд таких справ мав би відбуватися все в тому ж «вовківському» ОАСКу.

Іншу позицію відстоює група депутатів зі «Справедливості» та «Слуги народу» (передусім Олександра Устінова та Анастасія Радіна). Їхні пропозиції співзвучні та пропонують залишити прийняття рішення про зупинку держфінансування за НАЗК.

Водночас вони пропонують, з одного боку, чітку процедуру повідомлення партії про це та надання можливості ще до ухвалення такого рішення надати додаткові дані. З іншого боку, партії отримають можливість оскаржувати такі рішення не в ОАСК, а у Верховному Суді.

Комітет підтримав позицію, що рішення про зупинку держфінансування, як це і було до цього, приймає НАЗК, утім, передбачає, що НАЗК перед ухваленням такого рішення надає політсилі можливість дати пояснення, а НАЗК має додаткові 15 днів на їхній розгляд. Оскаржувати такі рішення партія може через суд у загальному порядку.

ЧЕСНО вітає повернення до питання відновлення фінзвітності для політичних сил і те, що повноваження зупиняти держфінансування все ж залишається за Нацагенством.

Ризики, яких іще можна уникнути

Водночас проходження законопроєкту має кілька ризикованих моментів.

По-перше, якщо окремі народні депутати будуть наполягати на своїх пропозиціях, то повноваження зупиняти держфінансування у НАЗК таки відберуть. Мотивації у цих нардепів багато, тому залишається сподіватися, що такі пропозиції не матимуть достатньої підтримки в залі.

По-друге, №5253-1 містить кілька ризикованих правок, які у разі прийняття гарантовано матимуть негативні наслідки.

Одна з таких правок стосується можливості для партій отримувати пасивний дохід від депозитів за рахунок коштів державного фінансування.

В цій ідеї немає нічого поганого, але є «технічна деталь», яка робить таку норму небезпечною. Річ у тому, що ця правка передбачає, що кошти, отримані як відсотки з депозитів, не є держкоштами й на них не поширюються відповідні вимоги закону. І це також нормально.

Ризик полягає у тому, що не врегульовано, куди ці відсотки від депозиту надходять — на рахунок для отримання коштів державного фінансування чи на якийсь інший. Це створює ризик перемішування коштів держфінансування із відсотками, отриманими з депозиту.

Якщо такі кошти будуть у одному кошику, то розрізнити, яка транзакція була з коштів держфінансування, а яка — з інших коштів, буде нереально. Як наслідок, отримаємо проблему, яка не потрібна ні партіям, ні НАЗК.

Друга проблемна правка стосується звітування політсил щодо їхніх фінансових зобов’язань.

Якщо зараз політсили повинні звітувати про всі свої фінансові зобов’язання, то правка 24 нардепа Пузанова пропонує звітувати лише про ті фінансові зобов’язання, «строк виконання яких настав відповідно до умов договорів або інших правочинів».

Це створює ризик того, що не всі фінансові зобов’язання будуть прозвітовані, а виявлені кейси незадекларованих витрат пояснюватимуть тим, що строк виконання угоди ще не настав.

Остання, але не менш важлива правка, стосується Перехідних положень і пропонує де-факто легалізувати підкуп виборців та приховані витрати партій (відповідно, і приховані внески).

Текст правки викладений таким чином: «Не вважається внеском на підтримку політичної партії надання народним депутатом України, депутатом... членом політичної партії або який був висунутий такою політичною партією... членом відповідної політичної партії безоплатно чи на пільгових умовах... товарів, робіт та послуг, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій і пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отримавши таку норму, партії навперебій будуть організовувати роздачу виборцям та установам усього, що може трактуватися товарами, роботами та послугами, спрямованими на запобігання виникненню, поширенню епідемій.

Очевидно, маски від партій — це найменше, що можуть поширювати під брендом політсили. Фактично, це може бути навіть та сама їжа. А чому ні? Ситий виборець — менш вразливий до епідемій.

ЧЕСНО вдячний парламенту за очевидне бажання закрити історію зі звітністю й ухвалити законопроєкт №5253 у його якнайкращій редакції. Водночас закликаємо виключити із законопроєкту ризиковані і корупціогенні правки, а також пункт 5 Заключних положень, який і спровокував «відкат» реформи політичного фінансування на роки.

В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!