Доречність непокори на війні? Вона є!
В армії, непокора завдає непоправної шкоди: підриває довіру, розколює стосунки, руйнує субординацію та єдиноначалля. Зводить нанівець досягнутий прогрес у взаємодії. Може поставити під загрозу життя, провалити завдання і знищити боєздатність команди.
Однак трапляються випадки, коли необхідно виявити непокору як виключно крайній захід.
Якщо військовий начальник вимагає аморальне та нелегальне – підлеглі зобов’язані виконувати такий наказ? Немає виправдання нікому, коли злочинні накази виконуються просто тому, що хтось їм це наказав робити. Військові, що мають честь, не просто мають припиняти виконання такого наказу. Вони зобов’язані.
Інакше буде ось так. І «соррі» з дитячою помилкою нікого не переконає в тому, що ти не винен.
За інформацією, наданій ГО «Український центр військового лідерства» бойовими офіцерами, в деяких підрозділах зафіксовано цікаві тенденції: авторитетні військові лідери тактичної ланки сміливо та відверто посилають на*уй своїх старших начальників. Вже посміхаєтесь? Зараз ще й причина сподобається.
Першопричина така: дехто з новоявлених «полководців» проявляв токсичну зневагу до життя підлеглих, демонстрував «совкову» поведінку при постановці бойових завдань і намагався втілити рішення у стилі м’ясника Жори Жукова.
З отриманої інформації зроблено висновок, що у відомому напрямку, перш за все, спрямовувалися ті посадові особини, які намагалися порушити баланс принципу: «Місія насамперед – люди завжди» і брали приклад з командирів орків.
У переважній більшості випадків так званої «непокори», про які нам стало відомо – це невиконання рішень та припинення «хотєлок», що з високою вірогідністю призвели б до катастрофічних наслідків. Вияв лідером непокори старшому начальнику був буквально життєво необхідним.
Після таких інцидентів командирам, яким беззаперечно довіряв особовий склад, що пройшов з ними важкі бої, погрожували кримінальними провадженнями та пониженнями у військовому званні. При цьому істерично волали на них при підлеглих. У кращому випадку, усували з посад.
Ніякого аналізу проведених дій (АПД): виконаних (або не виконаних) завдань, рішень, вчинків військових лідерів ніхто з «посланих» у цих випадках не проводив. І навіть не намагався це зробити.
Ніякого професійного обговорення, критичного аналізу досягнутих результатів. Жодного дотримання вимог і можливостей вдосконалення процесів не було. Замість цього були погрози, істерія і «патамушта я так рєшил».
Загалом, з питанням впровадження лідерської комунікаційної методики «АПД» в нашій армії, поки що, відбувається лютий треш. За спостереженнями: чим вищий рівень управління займає посадова особа – тим більше невігластво і небажання вона проявляє щодо здійснення АПД та цілковито ігнорує його. «Zovok forever!», як кажуть. Токсичні зазвичай не знають про цю методику.
Прикро, але масово використовується інші контрпродуктивні способи: нагнітання каральної атмосфери страху, істеричний розбір у манері пошуку винних та призначення крайніх. Під час війни миттєво і глибше морально деградують саме ті посадові особи, в яких цінності, як-от честь, повага і довіра були занедбані ще напередодні, особливо у випещених в армії у крайні роки так званого «примирення»: «нарцисів», «корумпованих», «хамів», «боягузів», «лакеїв», «стрілочників», «недоліків», «пристосуванців» тощо.
Найкращий бойовий досвід підлеглих у таких токсичних мудаків ніколи не вивчається, а методика АПД не впроваджується як «інструмент удосконалення будь-якої діяльності та основна форма систематизації досвіду».
«Граблі», на які вони звикли повсякчас «наступати» стають найулюбленішим знаряддям у прийнятті рішень і тупому їх виконанні. Уроки не вивчаються, висновки не робляться, нагороди для себе за так звані «подвиги» виклянчуються.
Тільки потім їхні підлеглі задаються питаннями: а за що?
Саме в цей час, деякими «глашатаями» війни, застосовуються маніпулятивні прийоми відключення критичного мислення у суспільства, «заколихування» психіки для оманливого заспокоєння людей, а також поглиблення отупіння тих, хто й так був кретином.
Їхнє завдання просте але небезпечне для України: зруйнувати самокритичний аналіз та мислення лідерів. Вони зазвичай вимагають мовчати, як у безмовному стаді про тих щурів, які насаджують свою токсичну волю в армії, користуючись посадовим становищем та відкрито руйнують бойовий дух під гаслом: «Війна все спише!» або «Переможців не судять!»
В реальності – не спише і засудять!
Той же проклятий Жуков гадам у приклад. Намагання «заборонити підлеглим критикувати рішення командирів (начальників)» – ця теза саме про прикриття токсичної поведінки таких особин і просувається нині виключно під них.
Однак демократичний цивільний контроль над армією ніхто не здатний відмінити навіть під час ведення війни. Вся совкова чмирота, яка заважає здобувати перемогу українській армії, руйнує бойовий дух та розвиток українських військових лідерів нової генерації буде викрита завдяки громадянській позиції, зміцненій національними цінностями.
Критичний аналіз проявів токсичної поведінки воєначальників на війні вже системно вивчається, класифікується та ретельно фіксується.
На жаль, більшість випадків непокори не будуть завжди такими однозначними й чітко окресленими. Наголошуємо: виявляти непокору і відмовлятися виконувати вказівки військового керівника для лідера можливо виключно у крайньому випадку.
Це завжди радикальний та фінальний крок. Щойно це відбувається – особовий склад вже неспроможний виконувати бойові завдання і виправити становище майже неможливо. На щастя у військового лідера існує чимало можливостей уникнути відкритої непокори старшому начальнику ще до того, як ситуація загостриться до краю.
Перемагає у війні той, хто має високоморальні цінності, мислить критично, діє нешаблонно і опановує хаос заради ідеї, яка сильніша за життя. Всі, хто не поділяє ці принципи, бере приклад з орди так і будуть відправлятися військовими лідерами за відомим напрямком, незважаючи на посади, звання, попередні заслуги та здобуті регалії.
#Бойове_лідерство_українців №16
#Місія_насамперед_люди_завжди
ГО «Український центр військового лідерства»
У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.