#Бойове_лідерство_українців №3
Щоденно контактую з багатьма військовими лідерами тактичної ланки управління: від командирів рот – до заступників комбатів і вище. Переважно ці офіцери воюють з 2014-15-го. Вони володіють безпрецедентним бойовим досвідом.
Вони найкращі і ми ними пишаємось. Вони готові та здатні фізично, морально, психологічно і майстерно воювати за Україну. Ми щоденно спостерігаємо результати їхньої крутої професійної роботи зі знищення руZьких окупантів.
Офіцери, з якими я спілкуюся, мають звитяги але й переживають гіркоту втрат. Зараз вони мужньо долають фази виснаження і заряджаються нашою підтримкою. Вони інтенсивно працюють на лінії безпосереднього бойового зіткнення. Найбільше чого прагнуть – це побільше боєприпасів і сучасних засобів ураження бронетехніки та протиповітряної оборони.
Дехто з них, м’яко кажучи, злий, бо поки що не має у своєму розпорядженні «Джавеліни» та «Стінгери». Завдяки цим молодим хлопцям та їхнім підлеглим #ЗСУ роблять смерть загарбникам. Саме ці офіцери гартують бойовий дух своїх людей.
Вони мають різний характер, воюють у різних видах, родах військ та сил, у різних регіонах, однак я замітив, що їм притаманні три спільні риси:
- Вони висловлюють щиру, об’єктивну та професійну думку про оцінку обстановки, про те, що їм потрібно і доцільно досягти, щоб їхня робота була кращою ніж є зараз.
- Якщо вони отримують менше того мінімуму, який вважають необхідним для своєї успішної роботи, то відкрито висловлюють начальству чесну, пряму та об’єктивну думку про наслідки. Я відчуваю їхні емоції і вони найвищі – на рівні ентузіазму.
- Незалежно від кінцевого прийнятого рішення, вони роблять все можливе (і неможливе) тими засобами, що є в їхньому розпорядженні, щоб досягнути мети, яка вважається для них іноді недосяжною.
Український народ є свідком народження нової генерації військових лідерів, які роблять щось важливіше ніж вони самі. Ці Воїни в оточенні крові, поту, руїн, смертей, мук та плачу війни далеко за обріями бачать перемогу.
«Бойовий дух – це стан розуму. Це невловима сила, яка змушує людей віддавати все до останнього заради досягнення цілі, не рахуючись з ціною для себе. Бойовий дух змушує їх відчувати, що вони є частиною чогось більшого, ніж вони самі» (фельдмаршал віконт В. Слім із Бірми («Служити і захищати», 1959).
Сотні тисяч чоловіків та жінок поповнили підрозділи #ЗСУ і #ТрО. Будь-яка військова організаційна структура залишається збіговиськом озброєних невігласів до тих пір, поки не перетвориться на боєздатну. Визнані й авторитетні військові лідери зі своїх екіпажів, розрахунків, взводів у найкоротший термін формують боєздатні команди за принципом «Кола безпеки». Однак найкращі з них створюють з «команди зірок» – «зіркові команди».
У чому сутність цього принципу? Вона полягає в тому, що готуючи своїх людей у практичних тренуваннях підготовлені військові лідери швидко, конкретно та ясно доводять кожному бійцю найважливіше знання, що який би він не був підготовлений та досвідчений – в бою він нічого не вартий без свого напарника.
Поступово, особливо після безпосередньої участі в бойових зіткненнях, напарники стають побратимами і гарантами безпеки життя один одного. З двох-трьох бійців утворюється первинна боєздатна команда. А з декількох десятків таких команд формується «команда команд».
На перше місце у взаємодії один з одним виходить значущість міжособистісних взаємин, виникає психологічний комфорт та збільшуються шанси виживання. У боєздатних командах людські взаємини ґрунтуються на близькості інтересів, цінностей, світогляду, спільності мети, коли погляди на речі та світ одного – небайдужі іншим. Відчувається підтримка один одного і всіх разом. Саме вона захищає від емоційного вигорання, стресів та мотивує діяти.
У боєздатних командах заохочується відкритість та щирість, коли є можливість бути вільним у словах та діях, симпатіях та антипатіях, коли можна висловлювати вголос свої думки, зокрема й про управління чи то підрозділом, чи то країною під час війни.
Можливості особистісного зростання не блокуються, а навпаки відверто підтримуються та стимулюються лідерами саме у боєздатній команді. І справа не лише у фаховості конкретного командира чи бійця; йдеться про психологічні зміни, які загалом покращують якість діяльності і виживання в нелюдських умовах війни. Життя учасників боєздатної команди наповнюється новими сенсами, прагненнями та стосунками.
Вони стають родиною.
Старший солдат Пархомук Віталій під час контрнаступу на противника в районі м. Макарів завдав значних втрат ворогу і героїчно загинув, захищаючи своїх побратимів.
Сержант Ханін Андрій, захищаючи м Волноваха, знищив танк ворога та близько 10 осіб противника. Під час бою, отримавши поранення, допомагав пораненим співслужбовцям і до останнього виконував свій обовʼязок.
Сержант Дерусова Інна, як старший бойовий медик виконувала завдання в м. Охтирка. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула від артилерійського обстрілу російських військ, надаючи допомогу пораненим військовим. Перша жінка – Герой України, якій це звання присвоєно посмертно.
Це приклади реалізації командирами та бійцями принципу «Коло безпеки» у боєздатних командах. Кожний з них морально, психологічно та професійно готовий витягнути пораненого товариша з під вогню, прикрити собою командира та ризикувати своїм життям заради своїх побратимів. У них з’являється абсолютна впевненість, що і побратими зроблять те ж саме для них.
«Крім дисципліни головним для солдата є його особистий комфорт – це регулярне харчування, зручне обмундирування та умови для відпочинку, а по-друге, це його особиста безпека – тобто участь у бойових діях із шансами вижити та перемогти» – фельдмаршал віконт А. Уейвелл із Кіренаїки (1883–1950).
#Місія_насамперед_люди_завжди
ГО «Український центр військового лідерства»
У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.