Найкраща «зона» для військових лідерів

Людина, яка закінчила військовий заклад освіти змінюється назавжди. На воротах або КПП військових академій чи інститутів було б доцільно розмістити девіз: «Навчаючись тут – ти змінишся назавжди!» Бажано, щоб молода людина, обираючи офіцерський шлях, вирішувала самостійно, якими будуть ці зміни – позитивними чи негативними.

Зміни, що відбуваються під час навчання на фізичному, фізіологічному, психологічному, соціальному, ментальному, культурному та інших рівнях розвитку можуть перетворити індивідуума у гідного офіцера Збройних Сил, або порушити його «тонку душевну натуру» і нічого путнього з нього не вийде. Так чи інакше, це вкарбовується у психіці людини на все життя.

У період урочистих випусків тисяч молодих лейтенантів у війська, пораджу дещо. Можливо це згодиться тим, хто обрав професію честі – захищати Україну зі зброєю в руках, присвятивши цій місії більшу частину свого життя. 

Мої поради точно не для тих молодих людей, яких чудом не відрахували і вони промучились у ВВНЗ, щоб отримати лише зовнішню «обгортку» – статус офіцера, військове звання лейтенанта і працевлаштування, тому що так бажали мама чи тато, але не вони особисто. Саме про них написав Іван Котляревський в «Енеїді»: «Тобі не хист з Енеем биться, Не хист з Лавинієй любиться, Ти, бачу, здатний бить собак».

Отже, звертаюсь до лейтенантів-випускників, які мають сформовані позитивні психологічні установки стати потенційними військовими лідерами. Це про «зони», в яких служба буде цікавою, корисною і драйвовою, навіть коли в ній буде безліч токсичних і контрпродуктивних старших за званням та посадою невігласів з яскраво вираженими «ефектами Даннінга-Крюґера» (або профана).

Якщо для вас військова служба – це «сродна праця» (за Г.Сковородою), тобто вона не виступає засобом вашого існування, а є найперша природна потреба і найвища насолода, а також головна умова здобуття вами щастя – тоді яким чином зробити кращим те, що для вас є важливим, зокрема й офіцерську службу? Це питання стосується не тільки військової служби, професійної діяльності або лідерства – воно також ключове у всіх сферах вашого життя. Наприклад, як стати кращим другом, чоловіком, батьком, учасником ефективної команди, майстром своєї справи тощо?

Панове офіцери-випускники, декілька років поспіль, буквально до вручення лейтенантських погонів – ви знаходилися у комфортній для себе «зоні навчання». Про вас турбувалися і створювали потрібні умови для навчання. Незабаром ви приймете свої посади у військах і відразу знайдуться «бувалі і досвідчені» офіцери-наставники, які рекомендуватимуть забути все, чому вас навчали у військовій академії (інституті). Іншими словами, вони будуть намагатися спонукати і сприяти тому, щоб ви якнайшвидше вийшли із «зони навчання» у «зону виконання». Первинна посада не потребує від вас значного професійного досвіду, але треба ж виконувати деякі завдання за когось старшого за званням і посадою. Тому, на думку багатьох офіцерів, чим швидше ви зануритесь у службу – тим швидше здобуватимете досвід.

Поступово ви освоїте свою професійну «зону виконання» і будете вміти щось робити найкраще. Але згодом, коли вас поглине повсякденна рутина завдань, які повинні бути виконані ще вчора, більшість з вас усвідомить, що не дивлячись на всі старання, витрати часу і самопожертви власним здоров’ям і родиною ви не розвиваєтесь, не стаєте кращим, а навпаки – тупієте і розчаровуєтесь у службі. Тому, після закінчення першого п’ятирічного контракту, значна частина офіцерів-випускників, відчувши це – звільняється з армії. До речі, це найкращий показник рівня зіткнення очікувань молодого офіцера з дійсністю та розчаруваннями в людях, командирах, начальниках, моральному кліматі, умовах служби тощо. Зрештою – це також ідентифікатор того, як і кого готують у військових академіях (інститутах). Чи здатні насправді їх випускники служити Україні впродовж десятків років свого життя, захищаючи її національні інтереси і цінності?

Отож, у своїй «зоні виконання» – ви швидко засвоїте всі необхідні навички і практично не будете робити помилок. Але необхідно зважати на те, що «зона навчання» – це та сфера, яка залишається не сповна освоєною і завжди вимагає навчатися тому, що ви ще не знаєте і не вмієте.

Аналіз діяльності видатних військових лідерів доводить те, що вони успішно реалізують свої наміри і зосереджують зусилля, поєднуючи у своїй службі дві зони – як «зону навчання», так і «зону виконання». Саме ті офіцери, яких поглине і засмокче токсичне болото рутинної служби, не здатні поєднувати ці дві зони у своїй військово-професійній діяльності. Вони постійно занурені в «зону виконання», не розвиваються і поступово деградують.

Звісно, що ці дві зони можуть перебувати в межах будь-якої професії. Якщо ви – офіцер Збройних Сил: ваша «зона виконання» – це те, що ви здатні робити, наприклад, готувати підрозділ до бойових дій і застосовувати його за призначенням. Але якщо є аспекти військової професії, в яких ви поки що не сильні, то це – ваша «зона навчання». І ви не повинні припиняти навчатися впродовж всієї служби чи життя. Наприклад, вам потрібно знати психологію – щоб вдосконалювати роботу з людьми; педагогіку – щоб навчати особовий склад; риторику – щоб краще комунікувати; юридичні питання – щоб дотримуватися і знати, що є законним, а що ні тощо.

Головна помилка випускників-лейтенантів в армії (і не лише їх) – це плутати виконання з навчанням. Часто, під час навчання, вони занадто зациклені на його результатах, і як не парадоксально це звучить – така зацикленість знижує нашу ефективність професійного виконання своїх функцій і обов’язків в майбутньому. Ці дві зони є частиною нашого життя, професійної і повсякденної діяльності, зокрема й служби і їх потрібно комплексно поєднувати.

Отже, головна причина того, що дехто з молодих лейтенантів припинить свій психологічний, соціальний, ментальний і навіть професійний розвиток за два найближчих роки служби, це та, що найбільше часу вони приділятимуть «зоні виконання», а не «зоні навчання». Ідеальних умов для «зони навчання» вам у військах ніхто не створить, окрім вас самих. Постійне перебування у «зоні виконання» гальмує розвиток, професійне зростання, досвід і як не парадоксально це звучить – наші здібності і здатності. 

«Зоною навчання» для вас, панове лейтенанти, є усвідомлена і цілеспрямована практика перетворення ваших здібностей на складові вміння і навички. Іншими словами, це розбір своїх здібностей на частини, які вам потрібно покращити для своєї ефективної «сродної праці» – тобто служби в армії. Наприклад, вам буде корисним почитати як це робити, заодно перебуваючи у «зоні навчання», у книзі «Шлях до вершини. Наукові поради про те, як досягнути професіоналізму» (автори – А.Ерікссон, Р.Пул, 2018). Зауважу одну особливість: розбір своїх здібностей на частини (елементи) повністю здійснюється персонально вами, а не вашими старшими командирами (начальниками).

Крім того, в «зоні навчання» вас завжди підтримають наставники і вчителі, якщо ви впевнені в тому, що вони найкращі фахівці в тих питаннях, які вам потрібно вдосконалити у своїй офіцерській службі. Результати досліджень показують, що через два роки перебування людини на будь-якій посаді, в будь-якій професії її продуктивність знижується. Це відбувається тоді, коли людям здається, що вони вже достатньо компетентні та ігнорують свою «зону навчання». Однак ті люди, які прагнуть перебувати в «зоні навчання» – продовжують розвиватися у професійному плані.

Найкращі офіцери постійно розвиваються у своїй «зоні навчання»: їх консультують наставники, досвідчені підлеглі, різні фахівці, що можуть покращити їх здібності. Водночас, не потрібно ігнорувати свою «зону виконання». Ця зона надає можливість корегувати наші професійні цілі і мотивує зосереджуватися на тому, у чому можна вдосконалюватися у професійній діяльності в «зоні навчання». Тобто це два взаємопов’язані між собою явища.

Шлях до лідерства на офіцерських посадах військової служби й надалі полягатиме в чергуванні вами «зони навчання» із «зоною виконання». Усвідомлено формуйте свої професійні вміння і навички в першій і застосовуйте їх у другій. З цією метою необхідно використовувати методику «Аналізу проведених дій» (After Action Review), зокрема й для самоаналізу, що можна вдосконалити і покращити у своїй «зоні виконання». Правило тут просте: чим більше ви будете витрачати часу на свою «зону навчання», тим кращими ви будете у своїй професійній «зоні виконання».

Як же вам, панове лейтенанти, навчитися проводити більше часу в «зоні навчання», водночас виконуючи посадові функції і обов’язки служби?

По-перше, ви повинні завжди вірити в те, що можете стати кращими (мати «психологічну установку на зростання»).

По-друге, ви маєте працювати над певними вміннями і навичками. У вас повинна бути ціль, яка важлива саме для вас, а не для ваших начальників. Це потребуватиме вашого часу і зусиль.

По-третє, ви повинні самі розуміти як стати кращим і як цього досягти.

По-четверте, ви повинні врахувати наслідки помилок, які можете робити «зоні навчання». Вони не повинні бути катастрофічними і значними. Тобто прораховуйте ризики. У «зоні виконання» помилки потрібно мінімізувати у зв’язку з тим, що вони можуть вартувати життя вашого особового складу. 

Але з іншого боку, під час навчання у військовій академії (інституті), деякі курсанти – майбутні офіцери, іноді хворобливо переживають свої помилки і постійно перебувають у стресі від того, як інші в навчальній групі реагують на них. У зв’язку з цим, у курсантів формується психологічний комплекс, що робити помилки небажано. Замість того, щоб практикувати під час навчання принцип «проб і помилок» та зворотний зв’язок, деякі викладачі вимагають механічного відтворення і точності у визначеннях та цифрах але, на жаль, не звертають увагу на розвиток критичного мислення курсантів і вміння робити висновки.

Отже, вам порада – спілкуйтеся і відкрито обговорюйте свої ідеї в «зоні навчання» лише з тими, хто допоможе вам стати «кращими сьогодні ніж ви були вчора» у службі, «не кидайте перли перед свинями, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, не розтерзали вас» (Матв., 7, 6). Спостереження за фахівцями і майстрами своєї справи, спілкування з ними, роздуми і корегування власних дій – це також ваша «зона навчання». Сміливо запитуйте про те, чого не знаєте, обмінюйтесь думками з тими, кому довіряєте, щоб вони могли робити те ж саме, що й ви, вже уникаючи помилок в «зоні виконання». Іншими словами – навчайтеся досвідом. 

Панове офіцери-випускники Збройних Сил України, ваше лідерство, успіх і впевненість полягає в безперервному навчанні впродовж служби і життя. Це та унікальна зона, в якій перебувати завжди корисно. Постійно розвивайте і вдосконалюйте те, чому вас навчили у військових академіях (інститутах). Прагніть і ставайте кращими у військовій справі! Удачі вам!

Сердечно вдячний Едуардо Брисеньо (Eduardo Briceño) за матеріали його педагогічних досліджень і підходів, які я використав в блозі.