Польща перед виборами. Що означає подальше правління правоцентристів? Частина 2. Блоки, НАТО, п’ять сторін

Примітка редактора. Вчора «Петро і Мазепа» випустив чергову статтю «Польща перед виборами: що означає подальше правління правоцентристів?», написану в рамках співпраці з Ягеллонським клубом. А до того у нас виходили статті Віктора Трегубова «Нова влада України: переможець отримує все» та Пьотра Трудновського «Нам потрібне польсько-українське порозуміння, а не гарні та порожні декларації». Тепер пора продовжити.

П’ять блоків борються за владу

Чи це означає, що вся ситуація до виборів у жовтні вже заздалегідь передбачувана? Ні, не обов'язково. У Польщі відбувається поступова консолідація політичної сцени, і під час наступного голосування населення обиратиме лише між п’ятьма блоками – це історично найменше від часів, коли тут відбулось відновлення демократії. Це означає, що всі вони мають шанс переступити виборчий поріг. У такому випадку, не зважаючи на рекордні показники підтримки, через існуючий розподіл мандатів партія «Право і справедливість» (ПіС) буде змушена шукати партнерів по майбутній коаліції. Зараз ми коротко охарактеризуємо всі блоки, також врахувавши те, що може бути цікавим для читачів «Петра і Мазепи». 

Протягом багатьох років найбільшим конкурентом ПіС була «Громадянська платформа» – партія з корінням в антикомуністичній опозиції, колись правоцентристська, а тепер ліберальна. Давнім керівником політсили був Дональд Туск. Втім, політик лишив її, зайнявши посаду голови Європейської Ради. Безумовно, це вплинуло на хід подій: зокрема, на падіння рівня підтримки, втрату влади та загальну кризу формації. Вона балотується як Громадянська коаліція з кількома іншими невеликими партіями і, швидше за все, може розраховувати на підтримку 20-30% виборців.

Платформа на площині міжнародних відносин представляє чітко проєвропейський курс, ставлячи лояльність до Європейського Союзу і відносини з Німеччиною та Францією також вище союзу зі Сполученими Штатами. У той же час це чітко євроатлантична формація, критична до Російської Федерації та сильно проукраїнська. У новій зовнішньополітичній програмі, опублікованій влітку, ми побачимо ствердження, що історичні питання взагалі не повинні бути частиною польсько-українських відносин. Парадоксально, та це проблематична ідея з точки зору добрих відносин між нашими народами.

На жаль, після Євромайдану в Польщі з'явилися маргінальні проросійські та антиукраїнські групи. Вони намагаються використати проблематичне минуле, а також появу сотень тисяч українців у Польщі для дестабілізації громадської думки з цього питання. Повна відмова від підняття таких питань, як надійна пам’ять про Волинський злочин чи припинення ексгумацій поляків, загиблих під час війни на сьогоднішній території України, у взаємних стосунках буде не лише історичною несправедливістю, а й стимулом для проросійських радикалів.

Друге місце з боку опозиції, ймовірно, займуть Об’єднані Ліві, що складаються з трьох груп. Ось короткий перелік:

• «Союз Лівих Демократів» – деякий час правив Польщею після 1989 р.;
• «Разом» – ідейна, нішова та підтримувана інтелігенцією з великих міст партія. Пропонує концепцію соціалістичної держави загального добробуту за скандинавським зразком;
• «Весна» – ліво-ліберальна, зосереджена на питаннях світопогляду (церква, гомосексуалісти, аборти) політична сила.

Ліві не були присутні в попередньому Сеймі через власні тактичні помилки. Незважаючи на підтримку 10% виборців ці сили, розбиті на два блоки, не досягли виборчого порогу. Але тепер, балотуючись разом, вони можуть розраховувати на 10-15% голосів.

Ліві представляють чітко проєвропейський курс та значну відстань до поглиблення відносин із США. Важко судити, яку політику вони представлятимуть щодо Сходу. З одного боку, серед лівої коаліції присутні вже традиційні помірковано проросійські погляди колишніх комуністів. З іншого – є ідеологічні правозахисники з двох молодших груп. Також у питанні України важко визначити домінуючу лінію. З одного боку, деякі «старі» ліві політики іноді посилаються на антиукраїнські настрої, які в Польщі вкрай слабкі, з іншого – ми можемо очікувати від молодих представників цього табору підтримки для європейських та лібералізаційних амбіцій.

Додатково можна зазначити, що партія «Разом» – це фактично єдина група, яка інколи прагнула захистити права українських робітників у Польщі. Однак, схоже, що при гарному результаті лівих сил ці політики нададуть перевагу старим посткомуністичним поглядам.

Третьою групою є «Польська селянська партія» – як ви здогадались із назви, традиційно селянська партія. Останнім часом вона все більше рухається до Європейських християнських демократів, тобто класичного угруповання центру. В останні роки ПСП втратила багатьох сільських виборців, які зробили вибір на користь правлячої партії ПіС. Польська провінція не сприйняла позитивно довгострокового союзу з лібералами (ГП) та згоди на курс у напрямку лівих цінностей. Наразі ПСП намагається змінити це і тому запросила до коаліції Павла Кукіза, демократично-патріотичного популіста, який асоціюється з правими і набрав понад 20% голосів на президентських виборах у 2015 році. Партія Кукіза, по суті, вже втратила своє значення. Тому саме в союзі з селянами він намагається створити «новий центр» польської політичної сцени між двома основними, розділеними блоками. Схоже, ПСП може розраховувати на результат у діапазоні 5-10% голосів.

ПНП знову є відкрито проєвропейською партією з помірно проатлантичною позицією. Вона підтримує європейські прагнення України, але в той же час має певний проросійський характер, що виникає з характеру її електорату. У своїй програмі виступає за відкриття російського ринку для польської сільськогосподарської продукції, що може означати бажання послабити польську підтримку санкцій ЄС проти Росії. Політикам ПНП та групі Павла Кукіза траплялися серйозні заяви і навіть дії щодо історичних проблем у польсько-українських відносинах. З іншого боку, варто підкреслити, що Кукіз особисто ще до початку своєї політичної кар’єри в Польщі підтримував протестуючих під час Революції гідності. 

Остання група, яка бореться за вступ у Сейм і має шанс перейти 5% виборчого порогу, – «Конфедерація». Це союз націоналістів і лібертаріанців, об'єднаних насамперед відразою до лівих ідеологічних ідей та Євросоюзу як такого. Також у політиці щодо США «Конфедерація» представляє все більш скептичні погляди. Це єдина у Польщі формація, яку можна вважати безпосередньо небажаючою підтримувати Україну, з негативним ставленням до української еміграції в Польщі та виявляючою (хоча й не завжди) певні проросійські симпатії. У той же час, ці люди вже тридцять років борються за подолання бар'єру в 5%.

Парадокс коаліції

На цьому тлі варто коротко окреслити профіль ПіС у міжнародних справах. Ця формація відверто проамериканська – зовнішня політика в основному базується на необхідності посилення східного флангу НАТО, присутності американських військових у Польщі та, в цілому, на добрих відносинах з адміністрацією Дональда Трампа. У європейських справах вона висуває декларативно обґрунтовані вимоги посилити важливість Польщі та в цілому Центральної Європи у структурах ЄС. У той же час у внутрішній політиці вона допустилася низки непотрібних помилок, які погіршили відносини з партнерами в Євросоюзі, Ізраїлем та, частково, у США.

У східному напрямку ПіС протягом багатьох років проводить різкий критичний курс проти Російської Федерації та влади Володимира Путіна. На арені ЄС партія є головним прихильником жорсткої, послідовної та солідарної європейської політики щодо Росії. Протягом останніх чотирьох років саме цей курс призвів до посилення енергетичної незалежності Польщі та послаблення її залежності від Росії. Звісно ж, про це ми незабаром напишемо у новій статті для «Петра і Мазепи».

Врешті-решт, у відносинах із Україною саме ПіС представляє здоровий реалізм – як геополітично, так і «цивілізаційно» ця політсила підтримує європейські прагнення та амбіції щодо модернізації. Одночасно вона надає принципову позицію в історичних питаннях, що нівелює вже згаданий ризик повстання сильної та постійно перевищуючої виборчий поріг проросійської формації в Польщі. ПіС також позитивно дивиться на присутність українських працівників. З історично найбільшим попитом на робочу силу, це хороша альтернатива можливим трудовим мігрантам з інших куточків світу.

Нещодавно, презентуючи економічне ліберальне крило правлячого блоку, віце-прем'єр-міністр Ярослав Говін зазначив, що є потреба в підвищенні мінімальної заробітної плати. Вона також керована прагненням мотивувати робітників з України затримуватись у Польщі.

Отже, дивлячись на польську сцену перед виборами, ми бачимо парадокс. Перемога ПіС сьогодні, за тиждень до голосування, здається майже певною. Суть гри полягає в тому, буде ПіС правити самостійно чи з коаліціянтом. З точки зору суто національної політики, варіант коаліції, мабуть, бажаний – це, мабуть, спонукатиме партію до закриття фронтів, найбільше розділяючих поляків. У той же час, на кону стоять лише два варіанти коаліції: сценарій співпраці з «Конфедерацією», який не підходить для зовнішньої політики Польщі, або більш оптимальний і менш вірогідний сценарій співпраці з ПСП.

Цей варіант не позбавлений недоліків у східній політиці. Тому здається, що з внутрішньої точки зору було б добре, якби ПіС потребував партнера по коаліції. З точки зору польської позиції у світі, а також майбутніх відносин з Україною, найкращий сценарій – це продовження незалежного правління правоцентристів.

Мабуть, це також найбільш реалістичний сценарій. Що буде – побачимо після 13 жовтня.