Або ви, або ви
Текст уже є на Patreon і Buymeacoffee (боже, ну й назва). Раді вам усюди!
Новорічні обстріли України нагадали про достобіса важливу штуку. Війна не просто поряд – вона щоразу знайде спосіб випробувати вас на міцність.
Проб’є ілюзії, перелізе мур сподівань. Не забувайте: вас можуть захистити від прильотів на лінії фронту, але не від війни загалом. Головною помилкою нашого суспільства за часів АТО було те, що люди неправильно вирішили – чого там паритись, війна десь далеко і не наша.
Наша, наша. І не так уже далеко, як засвідчила практика.
Я пропоную просту річ. Не наступати на ті граблі, якими ми собі вже половину черепа віддубасили свого часу. І навіть покажу, що вважаю такою помилкою.
Ось зараз модно вірити у наші ППО. Звісно, це приємно – вірити у тих, хто вже неодноразово довів свою крутість та буде доводити її скільки завгодно. Ой як зручно! Щоправда, питання може стати під іншим кутом. А хто їх замінить? Ви? Сусід Микола? Чи, може, тітка Ганна зі свояком? Ми дійсно маємо цінувати тих, хто нас береже. Просто в комплекті до цього знання варто пам’ятати: цілком імовірно, одного дня цінуватимете вже не ви, а вас.
Це цілком логічне припущення. І не треба закочувати очі. Ви ж розумні, бо йолопів зібрав агрегатор під назвою «Труха». А тут усі все розуміють.
На Новий рік (як ми вже писали, дуже нелегкий) нас випробували ще раз. Минулого разу зажбурляли нам ялинку дронами. Цього разу в хід пішли й ракети, які росіяни накопичували дуже довго. І все це – найкраще нам нагадування.
Бо 2022-й минув дуже неоднозначно. Наче всі за перемогу, тільки інтереси якісь… Примарні, чи що. Це варто виправляти.
Ось усі в курсі, скільки разів наші пілоти починали навчання на F-16. Якщо вірити щирим українським ЗМІ, які посилаються на такі ж щирі іноземні джерела, то вже разів двадцять починались ті навчання. Потім, мабуть, стільки ж разів вони й завершаться. А потім буде авіація, так.
Ну ок, почали. І що? Люди вже будують плани на потужні бомбові удари із застосуванням нових літаків.
Водночас просідала мобілізація. На неї чомусь такі сподівання, як на літачки та піу-піу, ніхто не покладав уголос. До чого це призвело, помітно вже без допоміжної апаратури. Тож пора вчитись, а не повторювати одні й ті ж помилки в очікуванні на ліпший результат.
Зараз поясню, навіщо звів докупи настільки різні аргументи.
Розумієте, авіація – це реально круто, але не замінить нашу нестачу в рекрутах. Як казав Евклід, воно якесь паралельне. Тож давайте узгодимо один день, коли прославляємо F-16, і на цьому завершимо святкові заходи. А всі інші дати присвятимо іншим проблемам та викликам.
Наприклад, ППОшники. Оскільки наш ворог тепер клепає дрони на своїй території, нам можуть знадобитись нові мобільні групи для відстрілювання «Шахедів».
Багато груп. Багато людей на пікапах із прожекторами та зброєю. Де їх узяти? Звісно, на цьому моменті велика частина громадян України можуть знову відволіктись і молитись на засоби проти ракет. Утім, це не скасує нашу потребу саме в мобільних групах. І в нашій готовності стати їх частиною, якщо буде така потреба. А вона буде, судячи з усього. Вибачте за спойлер.
Ви ж здогадалися про мою маніпуляцію? Я свідомо почав текст так, немов зараз усі побіжать на фронт. Накрутив емоції. А потім замість штурму посадки нарізав інше завдання: бути готовим захищати рідний район, квартал чи вулицю від заморської летючої газонокосарки.
Ворожа ПСОта лякає вас, що всіх загребуть на Схід чи Південь. Це не так.
Що точно «так» – те, що військо потребує не лише штурмовиків, а й водіїв, логістів чи медиків. Бо без їхньої наявності навіть штурмовики себе не покажуть.
Ворог захопився тим, що АТОізація війни відсуває загрозу окупації для наших громадян. На жаль, це так. Колись окремі жителі Донецька, які навіть не були за Росію обома руками, вирішили просто перечекати. Пожити у своїй хаті. Не рипатись, а вичікувати. І що?
А те, що 2022-го більшу їх частину зібрали, впакували в гімняне камуфло та відправили проти наших позицій. І там дуже багато полягло. Почекали, молодці.
Раджу не повторювати їхню помилку. Пишу це, бо знаю: текст читають і на моїй рідній Чернігівщині, яка встигла побути під окупацією торік. І там теж багато хто «чекав». Просто росіян згодом вибили ударом під сідло, і чекати довелось уже наших. Та суті це не міняє.
Пасивні очікування – те, чого від вас хоче ворог. Будьте активні. І все.
Війна не вимагає від вас бігати саме під Авдіївкою. Але вона точно вимагає бути готовим, що одного дня це може стати проблемою №1. Війна вже тут, якщо хтось забув, і завдання на ній бувають різні. Тут або ви, або ви. Інших варіантів немає. А хто не забув – молодці й красунчики, я вас за хорошу пам’ять і люблю.
Тоді, щоправда, попрошу репостнути цей текст чи переслати надто розслабленим друзям. Нехай теж почитають. Або не почитають, та хоча б картинку побачать краєм ока. Мені вистачить і цього.
Ну що, вітаю із Новим роком! Бажаю, щоб це не був рік ілюзій!
А ліпше рік готовності.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!