Перейти до основного вмісту

Про братній народ не замовте слово

Не «братній» народ, а максимум «троюрідний».

Текст уже на Patreon. You’re Welcome!

Коли ти зрікаєшся того, кого звав братом — це потужний вчинок. Таке не роблять просто так. Якщо перенести це на питання сприйняття народів самими народами, отримаєте ще одну підвалину для нової ідеології.

Тому що ця війна з нами надовго. Завершитися встигне колись, та все ж залишиться поруч. Одні кажуть, війна закінчується після похорону її останнього солдата. Я вірю: війна завершується, коли зникає її основа. Проблема. Або тригер, щоб звучало модно.

Ми були, є і будемо незалежними. Росія була, є і буде паразитом, який украв історію.

Литва і братній вірменський народ

Ці проблеми не розв’язати шляхом перестрілки або сотні бомбардувань. У жоден бік не спрацює. Війська підтягнуть резерви чи розійдуться, ракети підвезуть нові чи ні — а проблему такого плану не знесеш навіть килимовим бомбардуванням.

Чи здатні росіяни прийняти нашу незалежність? Так. Але лише за умови, що за нею стоятиме сила, яка обрушиться за будь-який вибрик.

Чи здатні українці прийняти як факт крадіжку історії сусідом-агресором? Ні. Тому що сусід не виправляє ситуацію, а погіршує її щодня і в неймовірно продуктивному режимі. Хоч у цьому сусід успішний. Ти злишся за СРСР, а він приводи на десятки років уперед підганяє.

Переконаний, теза про «братній народ» прозвучить іще не раз. Наприклад, наші дурники скажуть. Або їхні скоти. Або їхні дурники і наші скоти, без різниці.

Реагувати можна по-різному.

До Третьої світової готові, чи не так?

Приміром, ламати списи в безглуздих суперечках, після яких кожна сторона залишиться при своїй думці. Таке можливо в мережі. У реальності сценарій включає подальший мордобій і різанину.

Можна битися або під ніж підставитися. А можна закрити питання раз і назавжди, почавши із себе.

Так, ми жили в одній країні. Поплатилися. Потім ненадовго пішли і після низки осічок знову опинилися в одній країні. І поплатилися ще болючіше. Чи робить це братнім народом? Ні.

У радянському концтаборі вірмени жили, литовці. Братські народи, чи не так? Я б так не сказав. Якщо хтось заїкнеться про слов’янську кров, можу у відповідь нагадати про поляків, чехів, словаків і словенців. Вибачте, з ними простіше. Тому або на «одній країні» топтатися, або на «одній крові». Разом аргументи поєднуються так собі.

Українці і в Австро-Угорщині жили. Не чув, щоб австрійці били себе п’ятою в груди і лізли цілуватися, попутно намагаючись нас придушити.

Ось і закрили питання. Я лише спростив тези.

"

"

Мовне питання і така сама відповідь

Проговоримо ще раз. Росіяни — не братній народ. Ніколи не був братнім, а якщо хочеться погратися у шведську сім’ю... Тоді хіба що троюрідні. Або ще далі. Загалом, сьома вода на киселі, ідіть до біса зі своїми претензіями.

Про мову хтось заїкнеться? Ризикну процитувати видання «Букви» (матеріал від 2019 року): «За лексичним складом найближчою до української мови є білоруська — 84% загальної лексики, далі польська та сербська (70% та 68% відповідно), і лише потім російська (62%)... Якщо порівнювати фонетику та граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою та польською мовами, а з російською — лише 11».

Нагадаю, мовна тема неймовірно зручна для агресора.

У нас багато хто демонстративно став говорити українською, і це добре. Я державну мову в шість вивчив. У юності взагалі на неї перейшов. Соцмережі до 2019 року вів виключно нею.

Так я й англійську можу так застосовувати, якщо трохи підтягну. Щоправда, Британія не полізе бомбардувати мою дачу, на відміну від «братнього» народця. Начебто очевидні речі кажу. Тільки такі порівняння викликають посмішку або сарказм, а мовна тема продовжує провокувати репетування зі звинуваченнями. Шановні, не 2014-й на вулиці. Звикайте.

Часи, коли якийсь дебіл демонстративно не хотів учити українську, минули. Годі перемагати минуле. Говорити і писати українською будуть усі громадяни.

Із цим ми, на щастя, розібралися. Але... Зачекайте-но. А далі що?

Родовід? Дякую, ми зі своїм

А далі — родовід. Врахуймо аргументи з перших двох пунктів, змішаймо їх разом і вирішім особисто для себе нав’язану проблему.

  • Українці жили не тільки в Російській імперії.
  • Українці жили не тільки у СРСР.
  • Українці жили в багатьох країнах, але нападають на Україну лише спадкоємці РІ та СРСР.
  • Українська мова має багато спільного з російською.
  • Ще більше спільного українська мова має з польською, чеською, білоруською.
  • У Радянському Союзі жили багато народів. Це робить їх братніми рівно настільки ж, наскільки спільна відсидка.

Як саме Сталін «ощасливив» Польщу? Ось так.

Війна йде вже котрий рік. Росія може лізти з апеляціями щодо мови, культури, певного досвіду спільного проживання. Це все вже було. Пам’ятається, 2014 року я цілі кампанії з убогими картинками спостерігав у мережі. Їхній час минув іще тоді.

Росіяни — не «братній» народ, а хіба що «троюрідний». Якщо шукаєте братиків ближче, подивіться на західний кордон.

Я-то у братські народи не вірю. Але, якщо людям треба замінити образ, то краще вже так. Що раніше наш народ зрозуміє і прийме це, то швидше ми підемо далі. Досить озиратися на минуле. Особисто я вже надивився.

І не треба нав’язувати українцям родовід. Дякую, ми зі своїм прийшли.

Тільки РФ він не сподобається.

В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!