After Empire: як Садовий втрачає Львів

Після провалу «Самопомочі» на позачергових парламентських виборах 2019 року міський голова Львова Андрій Садовий заявив, що в нього «є таємничий план, як врятувати ситуацію». Щоправда, він його озвучить не зараз, а коли прийде час.

Разом Із тим, у березні цього року він також зазначив, що більше не буде балотуватися на посаду голови «культурної столиці України», адже мають бути «молодші, мудріші, талановитіші, більш успішні».

Чи не є ці заяви наслідком того, що Садовий розуміє — він втрачає місто, львів’яни більше не оберуть його на посаду міського голови?

Львівська імперія

Андрій Іванович Садовий не одразу піднявся догори сходами львівської ратуші. Працювати почав рано. У його трудовій книжці є ще записи зі студентських часів. Тоді він вчився у Львівській політехніці, пізніше працював на заводі «Львівприлад». У цей час тривала перебудова, кордони потроху стали доступніші, а «великі гроші» так певно спокушали майбутнього міського голову.

Зокрема, підняти першу суму вдалося на жіночих панчохах, які він перевозив із Польщі до України. Під час буму кооперації 1990-х він засновує «Галицькі інвестиції», яка займалась купівлею акцій підприємств. Цікаво, що багато осіб, які працювали у «ГІ» зустрінуться вже у львівському відділенні «Фонду соціальної адаптації молоді», створеного тоді прем’єром Вітольдом Фокіним. Там він буде заступником директора «Фонду» Богдана Панкевича, разом із Володимиром Квуртом.

До списку об’єктів для приватизації Садового увійшли такі підприємства, як «Львівприлад», «Мікроприлад», бетонний завод та маслозавод у Стрию, цукровий завод Радехова, велике трестпідприємство «Південьзахіделектромережбуд» та славнозвісні львівські АТП.

Паралельно Садовий починає працювати на свій імідж. Так, разом із Ігорем Копистинським, Олександром Кривенком та Тарасом Стецьківим 1994 року він засновує радіостанцію «Люкс». На базі самвидавного «Post-Поступ» 1997 року Андрій Іванович відкриває газету «Поступ». Газета, яка невипадково створювалась «під вибори», виявилась напрочуд вдалою. Садовий і Ко потрапили до міської ради, де Садовий очолив комісію економічної політики. Тоді Садовий вже отримав перший партквиток «Реформи і Порядок». Так почалась кар’єра політичного підйому. Крім того, цього ж року він стає головою правління ВАТ «Південьзахіделектромережбуд». Вершиною медіаздобутків Садового є його медіахолдинг «24», який охоплює «Радіо 24», «Канал 24», «Футбол 24». До всього Садовому належить потужне інформаційне агентство Zaxid.net.

Під час свого депутатства Садовий заробляє собі репутацію успішного урбаністичного господарника. Разом із «Фондом розвитку Львівщини» (зараз КП — «Інститут розвитку міста») він формує ГО «Самопоміч», яка починає активно позиціонувати себе як захист від свавілля Ратуші. Сам Андрій Іванович створює собі імідж європейського політика, який і на чиновників може покричати, і проїхатись львівським трамваєм разом із львів’янами.

2002 року відбулася перша спроба зайняти головне крісло Львова. Отримав бронзу, але правильно зрозумів напрямок. Тож між 2002-2005 роками засновує журнали «Місто» та «Україна» і йде на вибори 2006 року зі старим гаслом спеціального статусу для Львова. Висуває його політична партія «Наша Україна». Хоч і Садовому пророкували поразку, а багато з опонентів вважали його невдахою, він таки переміг. Садовий стає очільником міста, інтегруючи власні структури в інфраструктуру міста, а також готує ґрунт для майбутньої партії на базі ГО «Самопоміч».

Більшість часу своєї довгорічної каденції (включно з переобранням) тримається на піарі. Це відбувається навіть тоді, коли Садовий втрачав контроль над містом (мова про ініціативу дострокових міських виборів 2008 року, яка була його почином).

2010 року він вдруге перемагає на місцевих виборах, куди ішов від Республіканської християнської партії.

Після того як Львів обрано одним із міст проведення Євро-2012, Андрій Садовий зближується з Партією регіонів. Особливо плідною виявилась співпраця з Борисом Колесніковим. Садовий навіть розмірковує про очолення штабу Віктора Януковича у Львівській області. 2011 року засвітився при цьому і на дні народження «проффесора», подарувавши йому книгу «Пастирські послання Митрополита Андрея Шептицького до вірних». А опозиційний Львів уважно слідкував за діями пана Андрія.

Постреволюційна симпатія

Приходив Андрій Іванович і до пам’ятника Шевченка у перший день Євромайдану 21 листопада 2013 року у Львові. Тоді він засудив дії Януковича, тим самим став опозиційним до провладних «регіоналів».

В січні 2014-го після ухвалення диктаторських законів Садовий заявив, що на території Львова вони не діятимуть. На цей час припадає пік популярності голови міста Лева. На тлі його особистого успіху партія «Самопоміч» набрала 10,97% та була представлена серед «партій Майдану». Входила спочатку до складу «Коаліції єдності». Йому пророкують крісло віце-прем’єра, проте у складний для країни час вирішив не брати на себе таку відповідальність, а залишитись вдома, мотивуючи це тим, що «у міській раді депутатська більшість агресивно налаштована і він не може залишити громаду міста».

2015 року він втретє йде на вибори міського голови. Попри те, що у другому турі йому вдалося здолати Руслана Кошулинського, неприємний осад, мабуть, залишився — все ж таки ця перемога вже не була такою переконливою, як попередня. Львів’яни почали дедалі обережніше сприймати «фарбованого лиса» (таке неулесливе прізвисько закріпилось за мером останніми роками).

Сміттєва блокада

Ще в листопаді 2006 року Андрій Садовий запросив Олега Синютку очолити департамент економічної політики міськради. За рік Олег Михайлович стане заступником і правицею Андрія Івановича. Попри злагоджену працю на початку роботи, дружби між ними не вийшло. Більш того, доволі скоро між Садовим та Синюткою спалахнула неприхована ворожнеча.

Варто пригадати скандал на Євро-2012, пов’язаний із «відмиванням коштів» міською владою — тоді відкрили десяток кримінальних справ проти оточення Садового, але Синютка залишився поза підозрою. Ще одна серйозна перепалка сталася між ними у березні 2016 року після спроби ЛГБТ-спільноти провести у Львові свій парад, яка завершилася побиттям активістів. Андрій Садовий тоді публічно засудив виконавчу владу. Голова Львівської ОДА відповів, шо, «міський голова, маючи загальнодержавні амбіції, особисто розписався у власній безпорадності в місті Лева». Після цього Садовий і Синютка публічно конфліктували з будь-якого приводу.

Після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі улітку 2016 року починається відкрита кампанія опонентів проти Садового, який натомість почав захищатися у вже звичній для себе манері: звинувачуючи в усіх гріхах виконавчу владу, але не себе. До слова, львів’яни вже давно помітили характерну для Садового рису: в усіх гріхах він любить звинувачувати кого завгодно — президента, прем’єра, голову ОДА, своїх підлеглих, — проте не себе. Однак піаритись на чужих здобутках мер Львова не цурається. Для прикладу, 29 грудня 2009 року під час візиту до Львова прем’єрміністр Юлія Тимошенко запустила систему цілодобового водопостачання. Втім, у місцевих ЗМІ пройшла потужна піар-кампанія, з якої кожен львів’янин дізнався, що «Садовий обіцяв дати цілодобово воду — і він її дав». Те саме було зі стадіоном «Арена», який «збудував Садовий», хоча насправді цією справою опікувалась держава.

Та повернімось до сміттєвого скандалу. Конфлікт між Андрієм Садовим і Олегом Синюткою, який був членом БПП «Солідарність», доріс до виходу фракції «Самопоміч» зі складу коаліції у Верховній Раді. Цей конфлікт розділив львівські бізнес-групи за інтересами, деякі з яких відійшли від Садового. Можна сказати, що його серйозне падіння і втрата його впливу починаються з цього моменту.

Згадаймо, як мер звертався до п’ятого президента України Петра Порошенка та прем'єрміністра Володимира Гройсмана з проханням визнати Львів зоною екологічного лиха. Натомість Олег Михайлович відповів, що «спроба оголосити Львів зоною екологічного лиха — це абсолютно безвідповідальна заява для прикриття своєї безгосподарності». До кінця «каденції» Синютка не лише псував нерви Садовому, а й зумів бути переконливим серед львів'ян, які побачили господарника-Синютку з найкращого боку.

Під час передвиборчої кампанії 2019 року у своїй відеоагітації мер заявив, що «прибрав сміття у Львові, а тепер винесу сміття з Банкової!» На це жорстко відповів голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин. «Передбачалося, що обласна влада вивозитиме сміття зі Львова до червня, — нагадав Ганущин. — Однак, якщо Андрій Іванович заявляє, що вже його вивіз зі Львова, то нехай повертається 1 квітня з відпустки і закопує своє сміття!» Ці слова знайшли відгук серед жителів міста: вони добре пам’ятали «звалища» довкола своїх сміттєвих баків, коли комунальники тижнями не вивозили сміття і непокоїлись, що навесні їх чекатиме те саме знову.

Невдовзі після цього Андрій Садовий зняв свою кандидатуру та підтримав лідера політичної партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка.

Хто претендує на крісло мера Львова

Сьогодні правицею Андрія Садового вважають молодого і амбітного заступника з розвитку міста у ЛМР Андрія Москаленка. Схожа манера поведінки, однакові окуляри… Москаленко якось навіть пожартував, що у Львові ходили чутки про те, наче він позашлюбний син Андрія Івановича. Саме його той хотів би бачити своїм наступником. Однак, спроба «підсунути» львів’янам молодшу копію самого себе Садовому не вдалася: під час виборів до ВРУ Москаленко вже одного разу з тріском програв на №115 виборчому окрузі Наталії Піпі та іншим чотирьом кандидатам (у тому числі Володимиру Квурту), набравши лише 9,17% голосів. То чи переможе Андрій-молодший на виборах міського голови — велике питання.

Разом із тим у «Самопомочі» ще немає єдиної думки щодо кандидата. Припускають, що від цієї політичної сили на вибори може піти народна депутатка України 8-го скликання Ірина Подоляк. Садовий обіцяє нові обличчя в партії, разом із тим не дуже розуміє настрої львів’ян. Це пояснюється низькою довірою під час позачергових парламентських виборів 2019 року. Тому певне непорозуміння з приводу кандидата/кандидатки у «Самопомочі» грає на руку опонентам.

Серед них очільник Винників — Володимир Квурт, який за допомогою місцевого мільйонера Григорія Козловського і місцевих ЗМІ, що належать «свободівцю» Ігореві Кривецькому, нарощує свою присутність в інформаційному просторі Львова. Цікаво, що 2019 року Квурт створив ГО «Великий Львів», яка багато у чому нагадує молоду «Самопоміч». Рейтинг Квурта повільно, але впевнено лізе догори. Відтак, тактика, яку він перейняв від Садового, працює. До слова, Квурт доводиться кумом Андрієві Івановичу, про нього навіть іронічно кажуть «тінь свого кума».

Цілком можливо, що за крісло мера побореться і колишній заступник голови ВРУ Руслан Кошулинський, з яким 2015 року Андрій Садовий зустрівся у другому турі, перемігши за рахунок 61,1% виборців. За ним участь і в АТО (ООС), а також активна позиція з приводу конфліктних інтересів. Але є одне «але» — ВО «Свобода» дискредитувала себе у Львові. Тож хоч би яким позитивним був Руслан Кошулинський, львів’яни завжди пам’ятатимуть місцеві «успіхи» ВО «Свобода».

Наразі незрозумілою є участь у виборах чинного нардепа Верховної Ради (фракція «Голос») Ярослава Рущишина, котрого підтримують багато міських підприємців. Зокрема з ним асоціюють меценатську діяльність Українського Католицького Університету. На нього працює виважений імідж громадського діяча, який вміє знаходити компромісні варіанти.

Найбільш цитований серед місцевих ЗМІ Ігор Зінкевич теж не проти балотуватися на посаду голови Ратуші. За ним найбільш активне інтернет-середовище міста, а також баланс інтересів між різними силами.

Час слави Володимира Гірняка та Дмитра Добродомова минув. Місто навряд їх підтримає, хоча є незначний шанс того, що хтось з них може пройти у другий тур.

Екснардепів Ігоря Васюника та Оксану Юринець, попри їх львівське «коріння», асоціюють радше з Києвом, ніж зі Львовом. Тож шансів у них небагато.

Чи є Львів без Садового

Ми поставили питання до експертів і депутатів: чи справді епоха Андрія Садового добігає кінця і як це позначиться на долі міста Лева, мером якого він був від 2006 року.

Роман Онишкевич, письменник, журналіст, громадський діяч

«Те, що балотуватися на посаду міського голови Андрій Іванович не збирається, не означає, що воно так і буде. Скажімо, на одній зустрічі в доволі вузькому колі, яка проходила відразу після цієї заяви, він зі сміхом зауважив: «А скільки разів Алла Пугачова залишила сцену?» Якщо Садовий таки виставить свою кандидатуру на виборах міського голови, то його доля залежить від того, з ким він потрапить до другого туру. Реальних кандидатів не так багато. Серед них я б виділив Ярослава Рущишина (народний депутат України 9-го скликання, фракція «Голос») та Олега Синютку. От з ними справді було би складно «тягатись» Садовому. Міг би скласти Садовому конкуренцію і Руслан Кошулинський, якого поважає громада міста, але всі знають, що за «Свободою», до якої Кошулинський належить, стоїть Ігор Кривецький, відомий ще як кримінальний авторитет «Пупс». А це суттєво псує рейтинг Кошулинському. Такі претенденти на крісло мера як Володимир Гірняк чи Дмитро Добродомов теж, як на мене, шансів не мають. Так само непрохідним є і Олександр Ганущин.

Відверто кажучи, львів’яни втомились від нинішнього мера. Невирішене питання транспорту, сміття та інших господарських речей дратують їх. Характерна риса для Андрія Садового — піаритись на доброму самому, а коли трапляється щось погане, то відповідають заступники. Раніше це працювало, зараз вже ні.

З приводу наступника, то Садовий придивляється до Андрія Москаленка, який навіть почав сутулились як Андрій Іванович. Проте, вибори на Сихові (№115 округ) показали — не все так райдужно. Він набрав дуже малий відсоток. Проте, Садовий майже нікому не довіряє, він одинак по натурі. Тож віддати владу навіть «своїй людині» йому складно.

Якщо він програє, то він скоріш за все піде на відпочинок у виконавчу структуру. Стане таким собі послом у Польщі чи щось таке. Амбіції великого політика не спрацювали, «похід на Київ» провалився. Повторно бути в опозиції та проходити крізь перепони Андрій Іванович вже не хоче. З Києва добре видно, який Львів гарний, проте яким місто є насправді, знають лише його мешканці.

Втім, у нього хороші стосунки з головою ЛОДА Маркіяном Мальським та новою командою, що може йому суттєво допомогти на виборах міського голови. Тоді шанси на перемогу є.

Додам також, що під час президентських виборів Андрій Садовий не підтримав Петра Порошенка у другому турі, але Львівщина таки обрала його. Відтак, Садовий втратив частину електорату, яка симпатизувала і Порошенкові як президенту, і йому як міському голові.

Ігор Телішевський, депутат Львівської міської ради 7-го скликання

«Справді, Львів за кілька каденцій Садового розквітнув і змінився на краще. Проте, не забуваймо, що левову частку коштів у його реконструкцію у центральній частині вклали львівські підприємці. Заслуга мера у цих позитивних змінах є мінімальною. Коли я чую розмови на кшталт «Як житиме Львів без людини, яка очолювала його від 2006 року?» і «Що як без пильного контролю головного господарника (яким вважає себе сам Садовий) у місті почнеться руйнація всіх його здобутків і запанує хаос?», мені стає трохи смішно. Бо я розумію, що всі ці страхи жителям міста навіюють піарменеджери міського голови.

Думаю, без Садового Львів справді зазнає змін. І, безумовно, це будуть зміни на краще. Принаймні, з’явиться шанс спокійно, без нервів і зволікань розв’язати питання, не завершені мером та його командою. Чимало зобов’язань на 2018 рік, які взяла на себе Львівська міська рада, були провалені: це і обіцяні ремонти вулиць, і капітальні ремонти парків, і відновлення маршрутів міського транспорту. Андрій Іванович любить тримати все на особистому контролі, про що не раз заявляв на камери журналістам. Сподіваюсь, за його відсутності львівські чиновники нарешті усвідомлять власну компетентність щодо своїх прямих обов’язків і почнуть брати на себе відповідальність. І тоді потихеньку зрушать з місця питання щодо вирішення транспортного колапсу, відкриття дитячих садочків, розв’язання довготривалої і болючої проблеми львівського сміття…»

Тарас Гривул, кандидат історичних наук, громадський діяч

«Всі креативні ідеї, які озвучував Садовий — із часу домерської діяльності (коли він займався громадською діяльністю). Ще частину було взято від громадських активістів пізніших років. І все! Жодного прориву, жодного вагомого фундаментального досягнення. Тому Львів, коли зіткнувся з реальною конкуренцією, став програвати. Те саме про комунальну сферу — доки в команді був Олег Синютка, був реальний результат.

Тепер маємо застій міста і безліч негативних явищ повсюди: транспорт, промисловість, архітектура, урбаністика, забудова, розвиток соціальної чи гуманітарної сфери, безкорупційність, перспективи розвитку та співпраці із навколишніми селами. Суцільні мінуси.

Тому потрібний порятунок Львова, першим кроком якого стане позбавлення від Садового».

Теодор Дяків, депутат Львівської міської ради 5-го скликання (2006—2010)

«Від перших днів свого керівництва Садовий публічно і цинічно зневажав закони України, чим заподіяв Львову, його мешканцям, великих матеріальних і моральних збитків. Він давно має сидіти в тюрмі. З конфіскацією всього записаного на дружину майна».

Олексій Скрипник, народний депутат України 8-го скликання, фракція «Самопоміч»

«Зрозуміло, що Львів існуватиме і без Садового — він же не ікона. Але питання в тому, щоб у Львові владу не захопили бандити, як це трапилося в інших містах. А нормальні кандидати є. Що відбудеться на виборах міського голови — не робитиму жодних прогнозів, бо не хочу стріляти по горобцях».

Між крапельками львівського дощу

Не забуваймо той факт, що імідж Андрія Івановича як прогресивного європейського мера, хай там як, але досі працює на нього. Так, багато мешканців України знають, що у Львові добре, що це європейське місто. Перше враження від Львова і не може бути іншим, оскільки тут розташовано понад 55% від усієї архітектурної культурної спадщини України.

Хитрий лис, як у відомій Франковій казці, трохи затаївся зі своїми планами і наразі тихо сидить у своїй бочці під назвою «Львів», хоча місцеві «собаки» хочуть його розірвати. Та от чи підспівуватиме він своїм — і кому саме — скоро дізнаємось .

Виглядає так, що епоха Андрія Садового добігає кінця. Та чи так це насправді? Сам він запевняє, що балотуватися вчетверте на посаду міського голови не буде. Разом із тим зазначає, що має «таємний план». Не дарма ж його назвали хитрим лисом. Тож не здивуємося, якщо всі ці перипетії для Садового матимуть хепіенд, а не такий сумний фінал, як у випадку з персонажем літературного твору.