Перейти до основного вмісту

Блокування сайтів по-нашому

Почуття, що не згасають роками

Примітка редакції. Даний текст можна було б назвати по-різному, в кожного знайдеться своя емоційна підкладка на цей орнамент. Утім, версія «Петра і Мазепи» звучить так: як же добре, що ми давно звалили на іноземний хостинг. Раптом і нам щось пришити спробують.

Суд ухвалив рішення про блокування 12 новинних сайтів, у тому числі — доволі популярних «Апострофа» і «Главкома». Офіційно все це трапилось через іміджевий кейс про розповсюдження інформації. Вона нібито кидає тінь на одного з громадян. Однак такий підхід можна розглядати й під іншим кутом. Наприклад, як звичайне блокування владою не дуже лояльних до себе медіа.

Особливо цікавим це рішення стає в контексті прізвища судді. Вирок винесла така собі Тетяна Ільєва. Задовго до нинішніх «подвигів» вона встигла ухвалити цілу низку контраверсійних рішень. І саме ці рішення дають нам можливість говорити про те, хто насправді є її власником. Ой, перепрошую: покровителем її суддівської кар’єри.

2010 року за рішенням пані Ільєвої було арештовано голову Державної митної служби Анатолія Макаренка. Він розмитнив газ, що належав компанії «Росукренерго». По суті, чиновника звинуватили в тому, що він діяв згідно з газовою угодою 2009 року. Саме за цим документом «Росукренерго» було виключено зі схеми посередництва на російсько-українських торгах щодо газу.

Втім, за тлумаченням СБУ, яку тоді очолював ставленик «Росукренерго» Хорошковський, усе виглядало інакше. Бажання дотримуватись законних вказівок кваліфікували Макаренку як халатність. А суддя Ільєва, сприяючи тим самим інтересам компанії, постановила його арештувати.

"

Що ж було далі? Умовний термін ув’язнення, який скасували вже після Майдану. Перепрошую, але щоб такі помилки виправляти — ми втомимося революції влаштовувати. Тим паче, на цьому моменті любовна історія Тетяни Григорівни з «Росукренерго» не завершилась.

Вдруге суддя підмахнула компанії своїм рішенням набагато пізніше — вже після Майдану. Тоді її рішення дало можливість втекти з України нардепу від «Опозиційного блоку» Євгену Бакуліну. Він був фігурантом справи про вишки Бойка.

Ільєва старалась як могла — а можливості в неї були ще ті. Ухвалювала суддя й достатньо портновські за змістом рішення. Наприклад, про надання слідчим ДБР доступу до секретних документів Адміністрації Президента часів Порошенка, аби сприяти переслідуванню останнього.

І окрема вишенька на торті — її ж рішення про надання слідчим ДБР (небезпідставно пов’язаним із Портновим) секретного плану про застосування ЗСУ. По суті, її ж руками сторонніх людей узяли й допустили до стратегічної інформації, яка швидко мала перекочувати до російських спецслужб.

Як я вже казав раніше, на Банковій дедалі більш відкрито починають відчуватись щупальця лобіста інтересів «Росукренерго» — Сергія Льовочкіна. І зараз, як ніколи, варто зробити цілу низку висновків. У тому числі — й про його міцний зв’язок із Портновим. Людиною, що створила, по суті, цілу мережу впливу в судових і правоохоронних органах.

В одному з інтерв’ю Льовочкіна (ще 2010 року) є фраза про судову реформу. Там журналіст прямо називає Портнова її творцем, що сам Льовочкін заперечує. Збереглися і згадки про взаємну позитивну оцінку між обома цими персонажами.

Згадайте, за кого Портнов став тією грізною проросійською величиною, якою його вважають і зараз. Підсилення відбулось саме в оточенні Льовочкіна. До останнього він переметнувся з лав БЮТ того ж 2010 року, коли на попередньому місці роботи запахло смаженим. Ви тільки згадайте: новачок був одразу призначений радником голови АП із питань (увага!) судової реформи.

Так з’явилась структура впливу в судових органах, де-факто вибудувана «радником» у ті часи. Вона жива й досі, оскільки зберіглась навіть після революції. Може виникнути питання, як так вийшло і хто виступив захисником системи у той час, коли під нею захиталась земля? Я б радив прикинути, чи тут не виявилась зайвою протекція Льовочкіна.

Повірте, це багато чого пояснює. Наприклад, чому нинішня влада реагує на інфраструктуру впливу Портнова мовчанням? Банкова майже постійно воліє просто не помічати систему, що чітко працює, перед власним носом. Ігнорує роботу суддів на кшталт Ільєвої, яка відкрито виконує замовлення групи Льовочкіна.

Ставлення до таких речей і є найкращим дисклеймером, що розкриває реальний стан речей у владних коридорах. Коли проблему не помічають, це півбіди. Але коли з нею намагаються співіснувати, продовжуючи умисно відвертатись від не дуже безпечного сусіда — це вже підстава для сумних роздумів.

А, мало не забув. Вирок Тетяни про надання ДБР доступу до секретного плану застосування ЗСУ — удар по національній безпеці, якого не могли завдати навіть три канали Медведчука водночас.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!