Чому Донбас не приєднають

Окупований Донбас не стане частиною Росії. Останнім прихильникам такого сценарію розвитку подій дали чіткий сигнал. І тут можна розглядати два варіанти, як саме це сталось.

По-перше, випадковість. На інтеграційному форумі «Російський Донбас» з’явилась керівниця телеканалу «Russia Today» Маргарита Симонян. Вона була присутня як держслужбовець та офіційний представник держави. Що ж сказала пані Маргарита? «Росіє-матінко, забирай Донбас назад».

Наступного ж дня, щойно зійшло сонце, гучна фраза стала черговим порожнім закликом. Це пояснила заступниця голови МЗС РФ Марія Захарова — мовляв, такий підхід не відповідає офіційній позиції Кремля. Вона виступала виключно від свого імені. Пєсков повторив схожі теми. На кшталт того, що у Москві приєднання ніхто не розглядає.

Другий варіант — зовсім не випадково. Про жителів Донбасу Путін якщо й думає, то явно в останню чергу. Тому це міг бути посил іноземним друзям. Можливо, заодно й самій Україні, аби показати, що сценарій із приєднанням не розглядають.

Але мені більше віриться, що це був сигнал для тих держав, чиї санкції найболючіше б’ють по російській економіці. Тому таким інформаційним викидом агресор мав змогу вбити одразу двох зайців — припідняти настрій жителям незаконних «Л/ДНР», нагадавши «Росія своїх не кидає», та трохи розворушити тему «Новоросії».

Треба ж чимось «великим» забивати ефір під час протестів на своїй території. І відразу офіційно заявити іншим країнам: агов, проблемні землі ми точно приєднувати не будемо.

Розв’язати власні проблеми, але за рахунок жителів Донбасу? Росія може спробувати й це. Наразі вона отримала демографічну катастрофу на Далекому Сході.

За даними за 2020 рік, в окупованих районах Донецької та Луганської областей проживає понад 3 мільйони людей. Це більше, ніж населення:

• Бурятії;
• Сахи (Якутії);
• Амурська;
• Сахаліну;
• Камчатки;
• Магадана;
• Чукотки

... разом узятих. Такими темпами через років десять на дальніх кордонах просто не залишиться достатньої кількості людей.

А з іншого боку ситуацію споглядають Китай та Японія, в яких не є секретом перенаселення та гостра нестача територій. Тут можна керуватись логікою самого Кремля. Якщо спорожнілі території заселять японці й китайці, через пару десятиліть Китай може задуматись над наступним кроком. Наприклад, буде змушений приєднати ті регіони, де проживає китайськомовне населення.

Врятувати таку ситуацію може лише штучне переселення людей, і доволі велике. Спроби дістати пряник замість батога були помітні, коли Кремль пропонував оренду та викуп великих земельних ділянок у малозаселених регіонах. Не допомогло. Тож навряд чи знайдеться багато росіян, готових усе покинути і поїхати на Далекий Схід. Навіть і з такою благородною місією — Росіюшку боронити.

Для подібного плану Росії потрібна робота відразу за двома напрямами. Перший — видача власних паспортів населенню окупованих територій. І цей напрям відверто провалений, якщо вважати його необхідним етапом у стратегії агресора.

Лише 7% жителів уже отримали російські паспорти. Ці документи, до речі, видають зі спеціальним кодом. Тобто ти наче й росіянин, але «позначений». Оскільки великий відсоток місцевого населення становлять пенсіонери, доводиться врахувати їхню мотивацію: й вони не надто прагнуть відмовлятись від українських документів. Адже більшість отримує пенсію і допомогу від України.

Тому з паспортизацією важкувато. І не факт, що хтось захоче поїхати на Далекий Схід.

Відповідно, провадять другий напрям — інформаційний. Від початку війни і до сьогодні жителів лякають пропагандистськими вигадками, про це ви й так у курсі. Їм розповідають історії про вбивства російськомовних та концтабори, які будують для жителів ОРДЛО. Ці посили не припиняють закладати в голови жителів Донбасу.

Мені здається, коли дійде до повернення окупованих територій у склад України, місцевим дадуть певний вибір. Або тікати на Далекий Схід, або бандерівці в концтаборі заб’ють до смерті. І не маючи реальної картинки подій, частина жителів можуть попастися на гачок такої пропаганди. Проте це точно не буде масовим явищем.

Тим паче, пенсіонери не сильно допоможуть у розбудові нового життя Бурятії. І в Магадані — також.

У комплекті з частиною Донбасу росіяни одержали санкції та мільярдні витрати щороку. Формально — на утримання цих територій, а реально — на харчі бойовикам і власній номенклатурі. На мою думку, агресор може вирішити: якщо за рахунок проблемних активів можна хоча б тимчасово заткнути демографічну проблему, вийде компенсація за витрачені ресурси.

Звісно ж, я не кажу, що це означатиме відмову від контролю над захопленими землями. Ви й так знаєте, що повернення окупованих територій Росія намагається провести виключно на своїх умовах. Наприклад, легалізувавши свою агентурну сітку за рахунок місцевої еліти. Яка після отримання особливого статусу матиме змогу блокувати будь-які західні потуги України — наприклад, вступ до НАТО. Чи повну відмову від усього російського.

Завдання бойовиків, яких нам хочуть вручити разом із землями, що й так є нашими, просте — руйнувати і розколювати країну зсередини. На щастя, роки війни виховали в нас певний скепсис, і тому це точно не здається секретом.

Особистий блог: Telegram