Перейти до основного вмісту

Дві проблеми: влада й дороги. Питання до підрядника

Піар, який обійшовся нам надто дорого

Думаю, що ні для кого не є секретом, що управлінський геній нової зеленої влади вирішив у період найбільшої за останні 50 років епідемії витратити кошти COVID-фонду на будівництво доріг. Про це не говорив лише лінивий. Навіть «Телебачення Торонто» пояснювало, чому витрачати на дороги гроші, передбачені для боротьби з епідемією, не ок. Та що там «Телебачення Торонто», навіть Богдан в епічному інтерв’ю Гордону згадав, що гроші МВФ, які нам дали для боротьби з COVID, успішно заасфальтовано в акурат під місцеві вибори.

І ніби так хочеться нормальні дороги, що ну хрін уже з тим коронавірусом і його фондом. Збудували дорогу — і вже добре. Бо як відомо, в Україні дві проблеми — дороги та зе-команда. Але є одне «але», про яке чомусь не згадали ані Богдан, ані Щур, ні добрий десяток ЛОМів, які висвітлюють проблему нецільового використання COVID-фонду. Це «але» — масовий, безпощадний попил, масштаби якого дорожня галузь бачила лише за часів Євро-2012 за дяді Віті. Щоправда, за дяді Віті це робилось тихо, під столом. Зараз же всі пруфи є у вільному доступі на сайті «Прозорро». Треба тільки вміти шукати та аналізувати інформацію.

Кожен українець, який розуміє, що гроші передбачені на епідеміологічну безпеку їхніх дітей у школах, батьків у громадському транспорті, чи нас самих десь в умовному ЦНАПі, також повинен розуміти, що більше 10000000000 (десяти, бляха, мільярдів) гривень у тому числі з COVID-фонду просто спиз…. вкрадуть. Повторюсь, більше ДЕСЯТИ МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ просто вкрадуть! В кризових умовах важкого 2020 року.

А тепер до деталей.

Шість років тому в Україні стартував бум дорожнього будівництва. Запрацювала система «Прозорро» та дорожній фонд, що дало небачений економічний ефект у дорожній галузі. Ринок почав рости, і вже за якісь 3-4 роки в кожному обласному центрі з’явились свої потужні регіональні компанії (не буду писати їхніх назв, щоб не сприйняли за піар), які встигли створити повний цикл дорожнього будівництва та наростити потужну виробничу базу, щоб своїми силами забезпечувати добру половину області.

Такі компанії з’явились на Київщині, Житомирщині, Волині, Львівщині, Миколаївщині, Сумщині, Тернопільщині та в інших областях. Компанії росли, розвивались, нарощували потужності та стали гідною заміною морально та технологічно застарілим ДЕДам (автодорівські державні підрядники, які в основному є винуватцями сотень відео з прокладанням асфальту в болото, ремонтом ям чайниками зі смолою та іншими совєцькими ноу-хау, і які станом на 2020 рік розікрали більш ніж повністю).

А на початку цьогорічного будівельного сезону УКРАВтодор Кубракова анонсував нові правила проведення публічних закупівель, за яким в один момент більше 80% дорожніх компаній в Україні стали непридатними для участі у «Великому будівництві». І здавалося б, як так може бути, що компанія збудувала сотні кілометрів доріг, до якості яких немає претензій та нарікань, закупила нове обладнання та техніку, збільшила штат людей — і тепер не може навіть взяти участь у торгах у межах «Великого будівництва»?

А все дуже просто: в Україні нещодавно з’явився пул компаній, об’єднаних однією бізнес-асоціацією, які з покровительства Укравтодору просто ділять між собою об’єкти в обхід будь-якої закупівлі. Як наслідок, маємо картельну змову та штучну монополію, в якій до 5 вибраних компаній та їх прокладок ділять між собою 85% ринку. Юристи та кошторисники цих компаній аналізують ринок, аналізують спроможності конкурентів не з числа монополістів та власними силами готують тендерну документацію, яка потім подається від імені служб доріг областей.

''

 

Уявімо ситуацію, що в області (вибирайте будь-яку) потужний підрядник, який може збудувати дорогу відповідно до всіх ДСТУ/ДБН, але не може цього зробити, бо тендерні вимоги прописані в акурат під дискваліфікацію «непотрібних» автодору компаній.

От маєш досвід будівництва сотень кілометрів доріг? Супер, але, будь ласка, покажи той досвід саме за останні три роки. Або за п’ять. Або за десять. Цифра залежить лише від того,в якій області та під яку компанію прописуються дискримінаційні тендерні вимоги.

Можеш підтвердити досвід? Ще й відгуки про належне та якісне виконання робіт маєш? Підтвердь й виконання аналогічного підряду на всю суму закупівлі. Що значить«закупівлі ніколи не оплачуються на всю суму»? Ну це твої проблеми, вимоги є вимоги. Навіть якщо вони висмоктані з пальця та існують лише для недопуску тебе на торги.

Як так:«виконав роботи якісно на всі 100% від виділених коштів»? Це що таке взагалі? Ну добре, козаче, тримай вимогу щодо обов’язкової наявності досвіду з якоїсь фігні, загальний обсяг якої відносно всього тендеру становить менше 2%, але вона чомусь віднесена до основного виду робіт. Що значить, «досвід з тієї фігні є лише у твого конкурента-монополіста»? Не цікавить взагалі. От піди наберись досвіду зі встановлення дорожніх ліхтарів — і тоді приходь класти асфальт.

Що значить, маєш спеціально навчену компанію, яка готова на субпідряді професійно встановити ці ліхтарі? То тримай необґрунтовано завищені вимоги щодо розміру банківських гарантій. Можеш і гарантію заплатити? Тоді тримай вимогу про підтвердження фінансової спроможності річним оборотом, який фахівці автодору (читай — приватних компаній) вирахують спеціально під тебе любимого, що б ти, мій любий підряднику, випадково не завадив заробляти великі гроші великим монополістам.

Якось так виглядають усі тендерні вимоги Автодору, якщо б їх викласти у формі діалогу.

Далі буде

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!

Загрузка...