Інтермаріум: економічний аспект. Не «не на часі»

Інтермаріум: економічний аспект. Перспективи інтеграції

Інтермаріум гарний на папері. Як зробити його реальним?

Вадим Новіков

18:00 24.11.2021

Не пройшло і ста років, і ця геополітична ідея початку минулого століття знову на слуху. Термін «Інтермаріум» можна зустріти як в українських текстах і виступах на конференціях, так і в закордонних. Причому в іноземних інтерпретаціях Інтермаріум не завжди включає в себе нашу країну.

Для прикладу можу посилатися на публікацію Джорджа Фридмана, засновника досить відомої приватної служби геополітичної аналітики та розвідки Stratfor, який до Інтермаріуму відносить Польщу, Литву, Латвію, Естонію, Словаччину, Румунію, Угорщину, а рушійною силою вважає військову співпрацю між Польщею та Румунією.

Інтерпретації

Термін «Інтермаріум» зараз можна зустріти у таких інтерпретаціях (якщо не говорити про історичну тематику) :

1. Філософсько-культурологічна концепція єдності країн і народів Східної Європи, наприклад, у світлі творів Гійома Фая («Археофутуризм») або інших філософських інноваційних ідей.
2. Геополітичне трактування як військово-політичного союзу, що протистоїть російській загрозі.
3. Альтернатива Євросоюзу.

Інтермаріум у філософському та культурному аспекті — цілком імовірно, дуже цікава тема для дисертацій, есе та конференцій, але до практичної діяльності — політичної, військової чи економічної — стосунку не має. Це не означає, що філософська концепція не може стати практичною силою, марксизм — наочний приклад такого випадку. Однак для політичного застосування філософська концепція має бути примітивізованою до рівня політичних гасел, здатних зрушити народні маси. Можливо, Інтермаріум теж колись із філософської концепції стане зрозумілими всім простими гаслами, але не зараз.

У розумінні міждержавного військово-політичного союзу Інтермаріум поки що є тільки ідеєю, бо литовсько-польсько-українську бригаду неможливо вважати заміною союзної військової угоди між державами. Ця геополітична ідея може стати реальністю тільки в результаті міжнародної державної політики, але зараз — зокрема, в українській політиці — такої мети нема, то й результату бути не може. На недержавному рівні військово-політичний союз може бути тільки предметом теоретичних дискусій.

Розглядати Інтермаріум як противагу ЄС — то це зараз як протиставляти мокре теплому: ЄС не є військово-політичним союзом, а Інтермаріум ніколи ще не розглядали як економічний союз (принаймні, я не бачив жодної праці із цієї теми). ЄС виник узагалі не з політичних потреб, а з економічних. Його першою назвою 1951 року була «Європейська спільнота вугілля та сталі», бо його завданням було створення спільного ринку для цих товарів.

Виникає просте питання: чи є підстави розглядати Інтермаріум як засіб економічної інтеграції? Якщо так, то Інтермаріум може стати практичним інструментом навіть без державної участі, а шляхом взаємодії приватного бізнесу з країн цього гіпотетичного утворення.

Якщо ж ні військово-політичної, ні економічної взаємодії в рамках Інтермаріуму не виникає, то навіть формальний міждержавний договір нічим тут не зарадить. Просто будемо мати ще один ГУАМ, практичної користі від якого отримати неможливо, бо ця юридично-договірна оболонка не містить ні політичного, ні військового, ні економічного наповнення.

Економічні індикатори

Економічні відносини відображаються передусім товарними потоками; потоки послуг, капіталів і робочої сили мають похідний характер (як історично, так і функціонально). Потоки товарів дуже легко аналізувати, бо статистика зовнішньої торгівлі достатньо розвинута. Для початку візьмемо три держави (Польща, Литва й Україна), які формували Інтермаріум у найвідомішій його історичній версії Пілсудського. Фактично це була спроба відтворення Речі Посполитої в ХХ столітті. В нинішніх умовах, щоб відтворити версію Пілсудського, треба також включити Білорусь, але сьогодні господарство цієї країни є частиною економіки Росії (настільки, що без російських дотацій білоруська економіка зараз не життєздатна), тому її аналіз у рамках проекту Інтермаріум не має жодного сенсу.

Таблиця 1

Імпорт товарів у 2017 році (частка в загальному імпорті у відсотках)

Умовно будемо вважати сильною пов’язаністю частку понад 10%, суттєвою — від 5% до 9,9%. Для Польщі сильна прив’язка щодо імпорту товарів є з Німеччиною (22,7%) та Китаєм (12,1%), суттєва — з Росією (6,8%) та Італією (5%). Для Литви такими країнами є Росія (13,1%), Німеччина (12,1%) і Польща (10,3%), суттєві відносини є з Латвією (7,1%) та Італією (5,2%). Для України — Росія (14,4%), Китай (11,4%) та Німеччина (10,5%), суттєві відносини з Польщею (6,8%), Білоруссю (6,5%) та США (5%).

Показники України потребують коментарів: по-перше, імпорт із Білорусі майже повністю є перепродажем російських товарів у переробленому або просто переадресованому вигляді; по-друге, величезний обсяг імпорту з Росії, особливо з урахуванням білоруського реекспорту, — то страшна загроза для національної безпеки, що створена недбалим, непрофесійним або й просто злочинним державним управлінням в Україні.

Таблиця 2

Експорт товарів у 2017 році (частка в загальному експорті у відсотках)

З точки зору експортних ринків введемо таку ж градацію на сильно (понад 10%) та суттєво (5–10%) важливі ринки. Для поляків німецький ринок виключно важливий (27,2%), до якого польська економіка вже просто пристебнута намертво; суттєвими ринками є Велика Британія (6,4%), Чехія (6,3%) та Франція (5,6%). Для Литви єдиним дуже важливим ринком є Росія (15,5%), суттєвими ринками — Латвія (9,6%), Польща (8,1), Німеччина (7,2%) та США (5,3%). Для України жоден із ринків не займав більше ніж 10% загального експорту, серед суттєвих ринків — Росія (9,1%), Польща (6,3%), Туреччина (5,8), Італія (5,7%) та Індія (5,1%). Як бачимо, ринок польського експорту більше ніж на 50% — це ринок ЄС, насамперед — Німеччини. Цим він кардинально відрізняється від експорту з України та Литви, де все ще провідне місце посідає Росія.

Висновки

Для кожної із країн потенційного Інтермаріуму торговельні відносини за межами цього потенційного союзу значно важливіші, ніж усередині нього. З економічної точки зору підстав для виникнення Інтермаріуму як альтернативи ЄС нема зовсім (для Польщі, як найсильнішої із трьох економік, ринок у ЄС у 20 разів більший, ніж у межах можливого малого Інтермаріуму).

Якщо говорити про потенційні шанси, то вони вбачаються тільки в економіці Польщі, бо для обох інших країн польський ринок суттєвий, а їхні взаємні економічні відносини мізерні. Тобто економічно Інтермаріум може виникнути, якщо причепити слабкі економіки Литви та України до польського локомотива. Але в разі повної інтеграції економіки Польщі в ЄС виникає питання, яка користь польській економіці від Інтермаріуму. Таким чином, у найближчий перспективі ринок Інтермаріуму у складі трьох країн як більш-менш серйозний економічний союз розглядатися не може.

Візьмемо концепцію Інтермаріуму в ширшому розумінні, включивши до неї ще Латвію, Естонію, Словаччину та Румунію. Подивимось, як виглядають товарні потоки між економіками цих країн.

Таблиця 3

Імпорт товарів у 2017 році (частка від загального імпорту у відсотках)

Таблиця 4

Експорт товарів у 2017 році (частка в загальному експорті в відсотках)

З таблиць 3 та 4 чітко бачимо існування регіонального ринку країн Балтії (наприклад, для Латвії два головні ринки у світі — це Литва й Естонія). Словаччина та Румунія інтегровані в ЄС ще більше, ніж Польща, із 10 найбільших споживачів товарів зі Словаччини та Румунії тільки одна країна не є членом ЄС.

У розширеному варіанті економічна інтеграція проекту Інтермаріум є чисто химерною. Більшість двосторонніх відносин вимірюються показниками до 2%, тобто на мають жодного суттєвого впливу на економіку. Єдина країна в цій групі, економіка якої може послужити базою для інтеграції проекту — це Польща: майже для всіх країн широкого варіанта Польща є суттєвим партером і як постачальник, і як ринок збуту.

Крім того, Польща — найбільша економіка гіпотетичного Інтермаріуму, як у вузькому, так і в розширеному варіанті.

Таблиця 5

ВВП у 2017 році (за даними Світового банку)

Із таблиці 5 робимо висновок, що економіка Польщі зараз непропорційно велика: вона рівноцінна всім іншим разом узятим господарствам Інтермаріуму. Така економічна перевага однієї країни робить долю всього Інтермаріуму залежною від рішень і дій цієї країни, на що не буде згодна жодна з решти держав. Єдина країна, яка потенційно може врівноважити вплив Польщі, — це Україна, але для того, щоб наша економіка стала достатньо значною, вона має зрости в 4–5 разів за рахунок збільшення продуктивності та припинення депопуляції, що при нинішній економічній політиці потребує приблизно 50 років. За цей час Польща може ще більше випередити Україну. В такому разі Польща буде посилювати і так вже загрозливу ситуацію депопуляції України, бо більш сильна економіка висмоктує робочу силу зі слабкої.

До речі, наведені дані щодо ВВП країн Інтермаріуму корисно порівняти із ВВП Європейського Союзу, який 2017 року перевищував 17 трильйонів доларів. Тобто економіка Інтермаріуму у вузькому варіанті становить 4% від ЄС, у широкому — менше ніж 6%, вона в будь-якому випадку значно менша за економіку ЄС. Єдина економічна перевага країн Інтермаріуму — це більший динамізм (за винятком України, яка має найгіршу динаміку не тільки у Європі, а й у світі), завдяки чому рівень економічного розвитку цієї групи держав наближається до рівня старих членів ЄС, але розрив ще дуже значний: найбільш розвинута за показником номінального ВВП на душу населення країна Інтермаріуму — Естонія, вона вдвічі відстає від Німеччина та втричі — від Данії; найменш розвинута — Україна, вона увосьмеро поступається Естонії.  

Тому в економічному сенсі Інтермаріум навіть у розширеному вигляді ніяк не може претендувати на альтернативу до ЄС, бо це економічне утворення, по-перше, дуже мале порівняно із ЄС; по-друге, воно не має суттєвих внутрішніх економічних зв’язків; по-третє, виникнення внутрішніх зв’язків, рівноцінних до зв’язків усередині ЄС, не можливе через малий розмір економік Інтермаріуму. Таким чином, зараз і в найближчому майбутньому Інтермаріум не має шансів претендувати на роль економічного союзу, хоча б віддалено подібного до ЄС. Його можна розглядати як військово-політичний союз, тобто альтернативу не ЄС, а НАТО. Але аналіз військового потенціалу Інтермаріуму не входить до теми цієї статті.