Компартія-2020. Гілляка чи вибори?

Комуністична партія України (КПУ) функціонує у звичайному режимі, хоча її реєстрацію намагалися скасувати ще 2015 року, а судова тяганина триває досі.

Партія має рекордні для української політики понад 600 партійних осередків у всіх областях України й отримує гроші на свої рахунки від донорів. Ще в серпні 2018-го лідер комуністів Петро Симоненко впевнено твердив, що політсила готується до парламентських виборів. У підсумку КПУ зібрала торік 5 мільйонів гривень внесків. ЦВК відмовила партії в реєстрації, посилаючись на закон про декомунізацію, і суд визнав таку відмову правомірною.

Зараз же Симоненко двічіухилився від відповіді на запитання Руху «ЧЕСНО», чи піде партія на місцеві вибори.

Звідки в комуністів гроші?

Петро Симоненко раніше в інтерв’ю казав, що партія існує завдяки «партійним внескам». На сайті НАЗК у звітах КПУ від 2016 року можна простежити помітну динаміку у зростанні кількості донорів. Так, 2018-го партія отримала 608 тисяч гривень від 43-х осіб, а впродовж 2019-го — 4,7 мільйона від 306 донорів (для порівняння: «Слуга народу» 2019 року одержала внески від 94 фізосіб, однак на значно більшу суму — майже 91 мільйон гривень). Це свідчить про те, що політсила справді готувалася до виборів народних депутатів та активізувала збирання коштів.

Із КПУ пов’язано багато судових проваджень. Наприклад, партія є позивачем у справах, де судиться з газетою «День», телеканалами «Рада» та «1+1», вимагаючи спростування інформації. Або ж є відповідачем у справі про закриття газети «Миргород комуністичний».

У звіті за 2016 рік зазначено, що частину внесків партія одержувала готівкою. Хоча у статті 14 ЗУ «Про політичні партії в Україні» сказано, що гроші на партійний рахунок мають потрапляти тільки в безготівковій формі. Тоді НАЗК в аналізі звітів наголошувало на порушенні й намагалося притягти секретаря КПУ до адміністративної відповідальності. Але Шевченківський суд м. Києва в жовтні 2017 року ухвалив, що, оскільки готівка надходила до черкаського та сумського осередків партії, секретар КПУ не повинен за це відповідати, і закрив провадження.

Схожа справа була в Комунарському суді м. Запоріжжя. Там розглядали справу проти запорізької парторганізації КПУ, яка також отримувала внески готівкою. Суд закрив провадження через закінчення строку давності порушення. Ймовірно, за готівку 2016 року нікого в КПУ не покарали.

Окрім іншого, комуністи судилися з ВРУ, вимагаючи скасувати перейменування міста Дніпропетровська на Дніпро.

Торік гроші на рахунок КПУ надходили тільки в січні та червні. Упродовж 2019 року партія одержала внески від понад 300 осіб. Частина зарахувань відбувалася в один день і в одній області та має послідовну нумерацію розрахункових документів.

Це може свідчити про централізоване перерахування коштів партії.

Більшість донорів КПУ — її партійці. Це в основному колишні нардепи від партії чи очільники партосередків. Найбільше грошей у 2019-му (162,8 тисячі гривень) віддав Георгій Буйко. Це народний депутат України III-IV скликань, а нині директор газети «Комуніст» і керівник ГО «Антифашистський комітет України» та ГО «Всеукраїнське громадське об’єднання “Інтелігенція України за соціалізм”». Від 2016 року він також очолює Донецьку обласну організацію Комуністичної партії України. Згідно з даними в держреєстрах, бізнесу Буйко не має.

Ще восьмеро осіб пожертвували КПУ по 100–115 тисяч гривень. Усі вони є депутатами ВРУ попередніх скликань, найчастіше — перших чотирьох, тому знайти інформацію про їхню нинішню діяльність досить складно.

Серед них, наприклад, є Петро Цибенко, нардеп ВРУ від II до VII скликань, який переказав партії 115 тисяч гривень. Також є депутат парламенту I і III скликань Володимир Петренко, який дав 99,5 тисячі гривень.

Сам Петро Симоненко віддав партії 50 тисяч гривень. На сайті КПУ реквізитів для внескодавців немає.

Чому КПУ досі існує?

Комуністичну партію в Україні намагалися заборонити кілька разів. Уперше (безуспішно) — після здобуття незалежності, удруге — улітку 2014-го. Тоді СБУ передала Міністерству юстиції докази злочинів Компартії, аби воно подало позов до суду для скасування реєстрації політсили.

2015 року Окружний адміністративний суд м. Києва заборонив діяльність КПУ, але партія подала апеляцію. Доки суди розглядали подання від Мін’юсту, у травні 2017-го 46 народних депутатів від «Опозиційного блоку» та з інших фракцій зробили подання до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційним закону про декомунізацію. У зв’язку з цим Київський апеляційний адміністративний суд зупинив провадження за позовом Мін’юсту з вимогою припинити діяльність КПУ. Увесь цей час партія функціонувала у звичайному режимі. Зрештою, у липні 2019 року Конституційний Суд України вирішив, що закон про декомунізацію є конституційним.

У лютому 2020-го Міністерство юстиції знову звернулося до суду з проханням поновити провадження у справі про припинення діяльності КПУ, і Шостий апеляційний адміністративний суд це зробив. В останній опублікованій ухвалі йдеться про те, що засідання мало відбутися 31 березня 2020 року, але результат поки що не опублікований у реєстрі судових справ. Відтак судова тяганина досі триває.

Тим часом ЦВК неодноразово відмовляла комуністам у реєстрації на виборах, посилаючись на той самий закон про декомунізацію. У ньому зазначено, що партії, які мають назву, статут чи символіку, які суперечать цьому закону, не можуть брати участь у виборчому процесі.

«ЦВК отказывает потому, что единственная на сегодняшний день коммунистическая партия ведет борьбу за сохранение территориальной целостности и независимости Украины. Ни одной партии больше нет, которая в состоянии вести борьбу за независимость и территориальную целостность Украины, кроме той, которую создали коммунисты. Не забудьте, что если бы коммунисты не были при власти, то Украины бы не было (більшовики-комуністи у 1919–1920 роках окупували Українську Народну Республіку. — Прим. ЧЕСНО)», — запевняє екснардеп Симоненко.

Комуністи оскаржували й рішення ЦВК. Після відмови ЦВК реєструвати список партії на парламентських виборах 2019 року вони звернулися до суду й зазначили, що від 2015 року «в діяльності КПУ відбулося чимало змін, зокрема в ідейній пропаганді, у якій вже немає закликів до комуністичного тоталітаризму». Справа дійшла до Касаційного адміністративного суду, який підтвердив рішення попередніх інстанцій — правомірну відмову ЦВК реєструвати комуністів.

Рух «ЧЕСНО» двічі перепитував Петра Симоненка, чи спробує партія свої сили на місцевих виборах. Й отримав таку відповідь:

«Я думаю, ответ кроется в том антинародном законе, который называется Избирательным кодексом, где установлен ценз, запрещающий вообще партиям принимать участие (кроме олигархических) в выборах… Ответьте на вопрос: что сегодня собой представляют выборы? Это игра в демократию крупного капитала и олигархов. А людям надо объяснять, что надо этих олигархов снести и отстранить от власти. О чем мы с вами говорим? Вы вообще понимаете, что вы какие вопросы задаете? Или вы не разбираетесь в политических вопросах? Всего доброго!».

Що має КПУ та куди пішли внески?

Центральний офіс КПУ зареєстрований у центрі Києва — на вулиці Борисоглібській, 7. За цією самою адресою розташовані ще кілька організацій, що, ймовірно, пов’язані з комуністами:

• «Міжнародна спілка комсомольських організацій – Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді»;
• «Ленінська комуністична спілка молоді України»;
• Подільська районна організація Києва Комуністичної партії України;
• ГО «Всеукраїнське громадське об’єднання “Інтелігенція України за соціалізм”»;
• Всеукраїнська громадська дитяча організація «Всеукраїнська піонерська організація ім. В.І. Леніна»;
• Всеукраїнська громадська організація «Антифашистський комітет України».

Згідно зі звітом, у власності партії перебувають понад 40 офісних та нежитлових приміщень, 1 гараж, 2 земельні ділянки, 4 ЗАЗи, 1 ГАЗ і 1 LADA. Відтак КПУ має чи не найбільше майна з-поміж українських партій, які зазвичай орендують офіси у фізичних чи юридичних осіб або користуються ними безкоштовно.

Комуністи оцінюють свою нерухомість на 3 мільйони, а транспортні засоби — на 1,2 мільйона гривень.

У звіті за 2019 рік, коли партія отримала рекордну протягом останніх 4 років суму внесків, зазначено, що КПУ витратила з рахунку 10,7 мільйона гривень. Із них 6,7 мільйона заплатила ЦВК за реєстрацію кандидатів під час парламентських виборів і президентських у 2019-му, коли політсила невдало висувала Петра Симоненка. Партія отримала ці гроші назад. Значні видатки з партійного рахунку припадають також на жовтень 2019 року.

Партія переказала 2,5 мільйона на рахунок організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення», керівником якої є Андрій Симоненко, син Петра Симоненка. Ніде, крім держреєстрів, цей фонд не згаданий. Імовірно, так партія вивела зі свого рахунку гроші, які не знадобилися їй на виборчу кампанію, якої не було.

232 тисячі гривень КПУ витратила на комунальні послуги та інтернет, а ще 1,02 мільйона — на сплату податків (на нерухомість, земельного та інших).

Фактично КПУ зараз існує в режимі партії, яка не може виконувати свої функції (брати участь у виборах), однак постійно потребує фінансового підживлення, яке її лідери все ж знаходять.