Перейти до основного вмісту

Нео

Росія – не Матриця, а агент Сміт. А ось тобі, вороже.

Текст було написано російською 14 червня 2022 року. Додаємо переклад. Дякуємо, що це читаєте!

Вся історія України нагадує суцільні перегони, приз у яких простий – поглинання. Та на цьому успіхи переможця завершуються.

Надворі 2022 рік. Росія з кожної мікрохвильовки верещить, що Польща от-от забере західні області України. Зважаючи на те, що землі віджимати люблять хіба в Кремлі, так собі розслідування. Що ж, нумо розвивати ідею. Чому нас не можна захоплювати?

От колись Польща наважилась. І разом із нами дійсно стала сильнішою – хоч і на певний час. Потім вихопила повний спектр вражень від української здатності героїчно розв'язувати власноруч створену проблему. Конфлікт підкосив систему. Та й раніше кашляла – тож, м'яко кажучи, результат не потішив. Ані нас, ані Варшаву, варто зазначити.

Зараз поляки нарешті стали (і надовго, що важливо) нашими повноцінними друзями. Ми переконані, повторювати помилки ніхто не захоче.

Бо ця синьо-жовта пігулка дійсно надто смачна. Тільки смертоносна.

Глеб Парфенов углубляется в историю. Давайте вспомним, как исконно украинские земли были захвачены россиянами, и почему нельзя верить никаким договорам с их подписью

Цей простий факт досі не розуміє одна-єдина держава. Ви її добре знаєте. Ми з нею саме воюємо – і саме із цієї причини.

Захопившись власним агітпропом, Росія зажадала захопити українські землі. Відверто поїхала дахом на цій темі. Впавший у немилість, Сурков навіть устиг заявити, що росіянам якось малувато земельки перепало. Цитуємо, їм «тісно у рамках ганебного Брестського миру». Дійсно, з такою скромною територією та вражаючою народжуваністю громадяни РФ явно одне в одного на головах сидять. Це сарказм, раптом що.

Що ж залишиться, якщо відкинути марення з'їхавшого з ґлузду політтехнолога? Росіяни хочуть приєднати те, що їх натурально доб'є.

Ще радянський досвід продемонстрував, що без прив'язки до монархії система прогинається під українців, і умовний Брежнєв ставить усіх рачки. Особливо Хрущова, який раніше йому вірив. Кланові зв'язки – те, в чому ми реально сильні. А росіяни – ні. Також радянський досвід засвідчив: наш народ не зламати репресіями. Сталін дуже старався. І з першою відлигою після його смерті стало зрозуміло, що цей трюк точно не спрацював.

Убиваєш українцев, авжеж. Тільки вони потім твою країну очолять. Мабуть, із цього приводу містер Джугашвілі у пеклі надто страждав.

То що ж таке Україна? Ні, навіть не для нас, тут і так зрозуміло. Що таке Україна для тих, хто несамовито жадає її поглинути? Якщо чесно, нам рідна держава передусім нагадує Нео – того, з «Матриці». Тільки не четвертої, а нормальної. Бажано першої.

''

''

У ролі Матриці в нас пострадянський простір. Землі, що відстали у розвитку. Щоб не було страшно, підтягнули візуалку. Дірку в стіні, наприклад, дуже зручно закривати плазмою на 70 дюймів: майже без протягу.

Таке собі стійло для держав. Але так вийшло, що у коровнику нам усе ж не подобається. Спочатку ввічливо ходимо на роботу як поглинута й не до кінця відколота країна, киваємо начальнику. Терпимо перші провокації. Стараємось не зірватися від других і третіх. А потім злітаємо з котушок. З місця в кар'єр. Тут раптово виявляється, що ми дуже круті! Товчемо пику агентам, розштовхуємо нещодавніх колег і цілком непогано себя проявляємо.

Заодно стає помітно, що РФ – не Матриця. Це такий собі агент Сміт. Стільки років мала непоганий вплив, нічого не вміючи. Врубала чіт-коди на безсмертя та респаун. Компенсувала цим відверто слабку підготовку.

Легко сплутати систему з її кулаком. Та перевірку на міцність усе ж силовик провалив.

Адже тепер агент Сміт ниє, що Нео непогано надсилають зброю, а український сечовий міхур передає все нові й нові струмені симпатій російським імперцям. А що Матриця? Казахстан та інші тримають дистанцію.

Як схрестити СРСР та царську Росію? Ніяк. Тому все тримається... Зараз розповімо.

Згадайте фільм. Щойно головному агенту вперше дали в табло, він страшенно образився. Як так? Мені, такому хорошому й класному Х'юго Уівингу в краватці? І хто врізав, оцей? У результаті виконання функцій товаришем Смітом якось просіло. Навіть умовне. Особисто точити зуб на когось – це завжди втрата ефективності.

У першій частині Елронд у смокінгу просто отримав люлів. Нео навіть убивати не став, чисто насипав та відійшов. Але суть послання до адресата не дійшла. Тому він послав саму систему, не готову до подібних запитів від звичайного юніта…

…і у третій частині одержав уже не «просто», а «остаточно».

Is it over?

Oh no, no, no! Тільки нікому адресувати послання, адже агресор уже приречений.

Спочатку тобі вломили. Не зрозумів? О'кей, принизили й іще раз по вухах надавали. А зараз як враження? Що, теж немає контакту? Тоді ось тобі додатковий стусан, очкарику. І пам'ятай: навіть якщо тобі здаватиметься, що ти досяг успіху, результат може бути лише один.

Ось чого варте захоплення України. Того, що ми розірвемо тебе зсередини, спопелимо кожен міліметр твого тіла і держави.

Двома мовами. Клац – і ви на сайті!

Ось чому ми б не радили нікому нас поглинати. І навіть мріяти про це. Якщо ворог не помічає ціну вторгнення – то хоча б з іншої причини. І все одно загарбник ніяк не відчепиться. Ну не доходить до нього. Все мало й замало.

Треба бити РФ, щоб вона загинула не разом із нами – а все ж окремо. Перепишемо знаменитий сценарій.

Є в цьому щось філософське.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.