Матриця зрілості військового лідера. Частина 2. Під час війни та... після неї?

Примітка редактора. А тепер публікуємо завершення тексту Олега Бойка «Матриця зрілості військового лідера». Перепрошуємо за затримку.

• Наша еліта
• Як зростає ініціативність?
• Про мотивацію (коротко й без води)

Минула частина була присвячена темі військового лідерства в цілому, а тепер поговоримо про українську армію. Точніше, про те, як вона еволюціонувала під впливом важких обставин.

Наша еліта

Російсько-українська війна створила умови для прояву ініціативної та відповідальної поведінки в багатьох військових лідерів тактичної ланки. Я назву лише тих, кого особисто знаю і мав за честь допомагати їм навчатися у військовій академії. Це Олександр Порхун, Вадим Сухаревський, Андрій Кизило, Володя Гринюк, Василь Тарасюк, Олександр Петраківський, Микита Яровий, Валерій Чибінєєв, Василь Божко, Артем Абрамович та багато інших випускників Львівської Національної академії сухопутних військ, не таких відомих, але досить потужних військових лідерів.

Їх поведінка, вчинки, дії і рішення в нестандартних небезпечних ситуаціях свідчать саме про лідерську зрілість, проявом якої завжди є збалансованість ініціативності та відповідальності. Не можу категорично стверджувати, що саме ці властивості характеру були сформовані у вищеозначених офіцерів під час навчання в академії — це дискусійне питання. Однак характер лідерів у них формувався під час навчання в академії.

Загалом, ініціатива — це втілена у вчинках життєва енергія людини. Ініціатива військового лідера — це також ментальна властивість його характеру, здатність починати самостійно діяти в «тумані війни», коли немає чітких інструкцій, діяти, коли ситуація змінюється або коли план розпадається. В оперативному контексті це означає встановлення, нав’язування та диктування ворогу своїх умов і правил впродовж бою або операції.

Олег Бойко. Інші матеріали автора:

• Роль військових лідерів у позитивному середовищі армії
• Філософія лідерства генерала Стівена Таунсенда

Ініціативний військовий лідер готовий вирішувати і демонструвати незалежні дії, зазвичай тоді, коли виникає непередбачена можливість, що веде до виконання намірів (замислів) старшого воєначальника. Ініціатива спонукає військового лідера до пошуку кращого методу, як треба зробити і виконувати без вказівки поставлене завдання. Коли ця риса збалансована з розсудливістю і самодисципліною, тоді вона стає найкращим атрибутом військового лідера.

Як зростає ініціативність?

Відповідальність — це ментальна властивість характеру військового лідера передбачити наслідки своїх дій або бездіяльності та сприйняття ним цих наслідків впродовж всієї служби і життя. Вона є індивідуальною або командною. Військові лідери і весь особовий склад повинні персонально відповідати за етику власної поведінки. Вони беруть на себе особисту відповідальність під час складання присяги, підзвітні за свої дії і поведінку як перед підлеглим особовим складом, колегами, старшим начальником, підрозділом чи органом військового управління, так у цілому перед Збройними Силами і українською нацією, яку захищають.

Поясню, як проявляється ініціатива і відповідальність військового лідера, спираючись на модель робочої зрілості Френка Пьюселіка. Назву її «Матрицею зрілості військового лідера». На мою думку, саме ці ментальні властивості характеру і визначають його зрілість. Створимо систему координат, де вісь абсцис Х — є відповідальність, а вісь ординат Y — це ініціативність. Крім того, в середині цієї системи координат розмістимо матрицю з чотирма рівними сегментами.

У сегменті, де ініціатива і відповідальність сержанта або офіцера проявляються в певних ситуаціях найменше — розмістимо, умовно кажучи, «Трутнів». У другому сегменті, де ініціативи більше, а відповідальності менше — «Генераторів». У нижньому крайньому справа сегменті, де проявляється більше відповідальності і менше ініціативи, розмістимо «Виконавців». А у крайньому верхньому правому сегменті, де ініціатива і відповідальність найвищі — розмістимо «Лідерів».

«Матриця зрілості військового лідера» є динамічною. За різних умов і обставин, особливо в небезпечних бойових ситуаціях, командири проявлятимуть себе також по-різному. В одній ситуації командир може проявити себе як «Лідер», у другій — як «Виконавець», а у третій — може діяти як «Трутень». Однак, коли ініціатива і відповідальність сформовані як ментальні властивості характеру і з набуттям досвіду розвиваються, то вони набувають стійкої ознаки і проявлятимуться в лідерській поведінці за будь-яких умов і ситуацій.

Про мотивацію (коротко й без води)

Кілька слів про мотивацію. Для «Трутнів» найкращим стимулом буде загроза покарання в тій або іншій формі. Джерелом мотивації «Генераторів» можуть бути заохочення і винагороди. Для відповідальних «Виконавців» найкращим стимулом можуть бути виклики, кризи, екстрим, щось таке, що змушує їхню нервову систему працювати активніше і проявляти більше ініціативи.

Для «Лідерів» усі вищеозначені стимули не цікаві і не дієві. Ініціативні і відповідальні військові лідери потребують, зазвичай, більше спілкування, внутрішньої комунікації зі своїм особовим складом та авторитетними воєначальниками. По суті, вони потребують зворотного зв’язку за методикою АПД — «Аналізу проведених дій» («After Action Review») для того, щоб наступного разу досягти кращих результатів, ніж вони мають, та розкрити більше можливостей для удосконалення певних процесів.

Читайте також:

• Дорога редакція. Щастя, влада, НАТО: як українці відповідали соціологам

Саме так вони підкріплюють свою ініціативність і відповідальність для того, щоб приймати правильні рішення. Крім того, справжні лідери завжди імпровізують у складних ситуаціях, що є сутністю ініціативи, так само як ініціатива є зовнішнім проявом рішучості.

Вищеозначені ментальні властивості характеру в потенційних лідерів можна сформувати на досвіді, прикладах і зразках видатного лідерства українських сержантів і офіцерів, що були проявлені в бойових ситуаціях російсько-української війни, зокрема в 2014-2015 рр.

Це повинно бути змістом навчальних кейсів, що є основою підготовки майбутніх сержантів і офіцерів саме як військових лідерів, а не звичайних управлінців-адміністраторів повсякденної діяльності, здатних приймати рішення правильно, але покірних і неспроможних проявляти ініціативу і відповідальність командирів, — «Трутнів».