Геном нації

Гено́м — сукупність усієї спадкової генетичної інформації організму гаплоїдного набору, тобто всіх генів (екзонних та інтронних ділянок), некодуючих ділянок ядерної ДНК і позахромосомного генетичного матеріалу (мітохондріальна, пластидна ДНК, плазміди тощо).

Вікіпедія

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

Ліна Костенко

Мовлення. Можливо, саме воно відокремлює мавпу від людини. Саме мовлення потрібне було для комунікації в процесі збирання ягід, полювання, виготовлення знарядь праці й творчості. Звісно, це грубе припущення, але без засобу передачі інформації про корисні чи шкідливі рослини, необхідність заховатись чи піти в обхід, необхідний матеріал для наконечника неможливим би був процес.

Що таке мова? Абетка, слова, граматика, синтаксис, пунктуація чи щось більше? Інструмент донесення сенсів, формування свідомості й уявлення світу та виховання? Самоідентифікації?

Мова — це геном нації. Це те, чим дихає, чим живе та як творить нація

Є два різні підходи до формування поняття нації. Перший — це кровноспоріднена спільнота людей, другий — духовноспоріднена спільнота. Другий підхід є основою політичного розуміння нації, коли українцем може себе відчувати як етнічний українець, так і етнічний росіянин, єврей, грузин, німець, японець. І не важливо, яке він має прізвище, де він чи вона народились, головне — є позитивне сприйняття та самоідентифікація себе з Україною. В цьому сенсі мені дуже імпонують євреї, які тисячі років не мали своєї країни і лише завдяки мові (та релігії) зберегли свою самоідентифікацію та врешті відновили свою державу — Ізраїль.

Мова — геном нації. Мова (будь-яка) формує світогляд через культуру, яка включає в себе не тільки фольклор як такий, а й новини, наративи, історію, новітні міфи та легенди, і загалом набір і систему аудіо-візуальних символів, як-от слова, зображення, словесні конструкції, традиції тощо. І людина, як істота соціальна, живе серед цього символізму, фольклору та міфології. Сьогодні все це доповнилось також і мемами як новою формою інформаційних конструкцій, що передають певний набір сенсів. Попри глобалізацію світового інформаційного простору, меми мають достатньо локальний та неповторний характер. Звісно, певні меми перетікають з одного мовного сегменту мережі Інтернет до іншого і стають міжнародними, але є і значна кількість локальних мемів, які зрозумілі тільки тубільцям.

Отже, мова — це розчин, який скріплює націю та державу. І для того, щоб нація і держава не зникли з мапи, мову потрібно підтримувати й розвивати.

Якщо цільова аудиторія сприймає інформацію відмінною мовою від вашої — пропагандист приречений на поразку

Так склалось, що наш північно-східний сусід — це єдина держава у світі, яка використовує мову як один із найважливіших важелів впливу на сусідів та не цурається використовувати її як зброю. Зброю масового ураження. Який найбільш логічний засіб захисту від такої зброї можливий? Інша мова. Для того, аби якісно й ефективно доносити інформацію, необхідно це здійснювати тією ж мовою, якою спілкується цільова аудиторія. Якщо цільова аудиторія сприймає інформацію відмінною мовою від вашої — пропагандист приречений на поразку. Приблизно на другий рік антитерористичної операції на сході України росіяни активізували спроби зайти до україномовного сегменту соціальних мереж, але, не маючи жодного уявлення про те, що російська та українська мови різні і на практиці теза про «один народ» не працює, почали допускати грубі помилки, які стали жартівливими мемами. Серед них — підлога країни (пол страны), хрону знає що (хрен знает что), цензор.немає (цензор.нет) та інші.

Однак головною цільовою аудиторією є російськомовна частина українського суспільства, особливо це стосується тих її представників, які, попри всі заборони, дивляться, слухають та читають російські ЗМІ. Варто додати, що не тільки класичні ЗМІ несуть російську та проросійську пропаганду і наративи в інформаційний простір України, а й соціальні мережі, які продовжують та розвивають інформаційний наступ на масову свідомість.

І в Кремлі, і в Будапешті розуміють важливість мови як елементу самоідентифікації та можливість подальшого впливу на українське суспільство

На тлі всього цього мовне питання постає не тільки і не стільки патріотичним, а й питанням національної та державної безпеки, на одному щаблі з економічним розвитком та зростанням благополуччя населення. Про те, що мова — одне з найважливіших питань, свідчить і те, як Угорщина пручалась упровадженню закону про освіту, який передбачає значне збільшення ролі вивчення української мови в українських школах, у тому числі Закарпаття, на територію якого претендує Будапешт. Не менш агресивно відреагувала і Російська Федерація на ініціативу Києва про посилення українізації України, адже і в Кремлі, і в Будапешті розуміють важливість мови як елементу самоідентифікації та можливість подальшого впливу на українське суспільство, варіативність розпалювання сепаратистських настроїв та загалом розколу українського суспільства на табори, що ворогують між собою.

Читайте також:

• Павло Твердохліб. Чого бракує українським націоналістам?

• Андрей Булгаров. И снова про «один народ». Когда генетики, вооружившись Далем, спешат на помощь

На мою думку, за 5 років владі вдалось розпочати поступову українізацію. М’яку, поступову і всеосяжну. Розпочалось це все з патріотичних та антиросійських настроїв, коли в побуті люди почали переходити на українську, вимагати обслуговування українською та відкривати українськомовні медійні проекти. Так, часто такі вимоги були на грані фолу, майже дикунські і більше викликали відразу та негатив, але вони зробили свою справу. Далі — більше, нова редакція закону України про мову, закон про освіту, які створюють передумови для українськомовного інформаційного середовища — і вже за 10 років частина українськомовного населення України досягне тієї критичної маси, коли українізацію вже буде не спинити, і всі бізнеси, які чутливі до мовного питання, як-от медіа, книговидання, культурна сфера (театр, кіно) матимуть достатню кількість читачів та прихильників, що зроблять ці сфери комерційно не менш привабливими, ніж російськомовні продукти. А гроші — кров економіки, без фінансів культуру на хліб не намастиш.

Що далі? Кількість плавно перетікає у якість. Неможливо досягти якості без практики. Це стосується всіх сфер життя, і це правило не оминуло й сферу культури. Без практики українські сценаристи, режисери та продюсери не знімуть якісне кіно. Без якісного кінематографу не буде новітньої української міфології та масової культури. Без новітньої української міфології й масової культури не буде України.

Українська — геном українців. Варто лише відкинути меншовартість та комплекси.

Але це вже зовсім інша історія.

Наразі ж народ бідкається, а влада розводить руками.