Новорічний Бандера та довгі вуха Путіна

Доїдайте вже неквапливо свій холодець... Це лонгрід про заяву послів Польщі та Ізраїлю щодо банера з Бандерою на стіні столичної мерії і трошки матчастини про те, що відбувається.

«Європейська правда» повідомила, що посли Ізраїлю (Джоель Ліон) і Польщі (Бартош Ціхоцький) зробили спільну заяву щодо вчорашнього відзначення 111-річчя Степана Бандери. У заяві зокрема йдеться:

«До відома Львівської обласної ради та Київської міської державної адміністрації. З великим занепокоєнням та сумом ми зауважили, що представники влади різних рівнів України, зокрема Львівська обласна рада та Київська міська державна адміністрація, й досі відзначають історичні події та їхні постаті, які потрібно раз і назавжди засудити».

Ми ж з вами не вчорашні, і чудово розуміємо, що посли держав, які представляють політичні інтереси свого керівництва, нічого просто так від «любові до мистецтва і похмільного натхнення» не роблять. А отже, жорстка заява була точно узгоджена з певними політичними колами обох країн. Іншими словами, це позиція не послів, а держав.

Тепер розберемося з тим, що передувало такому кандібобєру зовнішньої політики?

За три дні до Нового року між Польщею та Кремлем розігралася ще одна зовнішньо-політична вистава, головним героєм якої, звичайно, був Володимир Путін. Про це детально писали колеги з «UA Черговий». Якщо коротко — він звинуватив Польщу в антисемітизмі, співпраці з Гітлером та майже у причетності до Голокосту. Чому? Поляки разом з американцями вальнули путінський проект #NordStream2, коли ще до санкцій створювали бюрократичні проблеми та гальмували будівництво російської труби.

«Польська екологічна організація» надіслала скаргу на рішення Датського енергетичного агентства, яке дало дозвіл на будівництво проекту «Північний потік – 2» у виключній економічній зоні. Про це я писав на «Петр и Мазепа».

Матеуш Моравецький опублікував свою контрзаяву на слова Путіна, однак на дипломатичній мові такий хід із боку Варшави означав — «нам це дуже не подобається, але ворогувати з Москвою нам зараз не хочеться»...

Адже, якби Варшава реально хотіла дати жорстку відсіч звинуваченням у співпраці з Гітлером, які висловив Путін, то відповідь була б опублікована за підписом Анджея Дуди (як від президента — президенту). Все ж таки прем’єр — це не найвищий рівень представництва.

Не треба також тішити себе ілюзіями, що увесь польський політичний істеблішмент на 100% є антикремлівським. Як би там не було, а боротися з таким моцним ворогом — то нехай буде проблема України. «А ми поки що тут натівську бригаду розмістимо...».

А отже, увагу аудиторії слід відвернути від взаємних образ Путіна–Моравецького на щось більш емоційне і менш конструктивне... Як же добре, що для цього завжди є діяльність ВО «Свобода»!

Справа в тому, що заяви послів містять у собі одну маленьку маніпуляцію! КМДА, яка була згадана в заяві, жодного стосунку до вивішування банера з Бандерою не мала. Про це декілька разів у коментарях на Facebook заявили представники «Свободи» та «Соколу», які і були організаторами заходів. Депутати київради від цих організацій і вивісили банер, бо мають доступ до кабінетів будівлі КМДА як депутати. Натомість посли (які, безперечно, знали про цю різницю) вирішили «округлити».

Не слід забувати і про те, що вісь Вашингтон – Варшава – Єрусалим має неабияку міцність та працює як камертон. Якщо з одного боку щось ударило, то з іншого — задзвонило. Як тут не згадати обурені твіти Руді Джуліані останніх тижнів, у яких він намагається переконати, що він більший єврей, аніж Сорос. Паралельно також використовуючи наративи боротьби з антисемітизмом у своїй риториці.

Мені достеменно не відомо, що ж стало головною причиною такого публічного зовнішньополітичного демаршу, але боюся, що Степан Андрійович тут великої ролі не грає... Як завжди, все набагато прозаїчніше, але трошки складніше.

Ну і, не виключено, що хтось у Варшаві сприйняв слова президента України про «немає значення, який пам’ятник» як обіцянку встановити пам’ятник Бандері напроти Бесарабки... Адже вільне місце там є. А пам’ятник тому ж Пілсудському, який на світлині приймає Йозефа Геббельса, у Варшаві стоїть уже давно.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна сказати, що заява послів розрахована на гучну й обурену реакцію українського суспільства, щоб максимально віддалити Україну від потенційних партнерів. Я вважаю, що чим менше ми будемо реагувати на слова послів — тим краще буде всім.