ОРДЛО: соціологія в задзеркаллі
І знову про свіже опитування в ОРДЛО — цього разу як про багатосерійний інфопривід, тобто як готували і подавали.
Теоретично, є запит на інформацію «що ж там у них». Хоча комусь правда була б не зручна, а хтось вдовольняється читанням думок за лінією розмежування або узагальненнями типу «у мене там /звідти знайомі, я все знаю». Отже, хайп був неминучий і нагодився саме вчасно, навздогін натякам зеленської раті, що в них є оптимістичні і об’єктивні дані про виборчі перспективи «слуг» в ОРДЛО (а звідки — така таємниця, що анічичирк).
Але одразу у багатьох виникли питання, чи реально проводити дослідження на окупованих територіях, про що можна вести мову і наскільки можна довіряти результатам. Цікаво, що питання виникали й не у фахівців, дотичних до вивчення громадської думки (фахівці якраз знають відповідь). Значить, критичне мислення потроху розвивається, і певна частина аудиторії вже не ковтне інформацію з етикеткою «свіжа соціологія» просто так. Потрібен контекст соціології (ох вже той політологічний жаргон!): хто і для кого робив, яку спільноту реально дослідили, чому формулювали саме так, які об’єктивні обмеження треба врахувати, роблячи висновки з результату.
Бажання розібратись в контексті можна тільки привітати. Щоправда, схоже, у замовників і виконавців опитування інша думка, судячи з їхньої реакції. Вони щиро хотіли як краще, вони старались, а кому не подобається, то інших варіантів немає (нічого не нагадує?)
Нічого не поробиш, у природі має бути рівновага. Якщо творці опитування випускають в інфопростір те, що вважають за потрібне, не дивно, що споживачі інформації вважають за потрібне дати потужний зворотній зв’язок, не завжди схвальний та вдячний.
А коментарів може бути багато. Наприклад:
Мудро передбачили закиди стосовно якості даних – так і наполягали б, щоб у самій публікації була відповідь на очевидні сумніви.
Ретельно тестували анкету і вважають її добре продуманою? А звідки раптом намалювались варіанти про визначення формату судової влади і правоохоронної системи в ОРДЛО, передачу Україні контролю над кордоном за рішенням «жителів ДНР/ЛНР» на референдумі? Такої творчої обробки Мінських угод навіть Штайнмаєр не сягнув. Навіщо українцям припускати цю опцію — загадка. Проте у Кремлі подібне «просто запитання» могло б сподобатись, як свіжа ідея до нормандського саміту.
Справжні соціологи – так і скажіть чесно, що на окупованих територіях особисті інтерв’ю можливі тільки у форматі «доїхали куди змогли, запитали кого змогли, результати ділити на 20». А то самі ж визнають, що дослідження робилось за лекалами шпигунського трилеру, і тут же наполягають, що, попри всі умовності, це класичне опитування з дрібною похибкою, і що дає воно точні цифри, а не тенденції з безліччю застережень. Як це скласти докупи, незрозуміло, адже процедура дослідження вимагає дотримання низки умов, які на окупованих територіях просто не змога забезпечити!
У будь-якому разі, досі мені не траплялись коментарі публічних представників соціологічного цеху, інших дослідницьких компаній, ніби будь-яке опитування за лінією розмежування — норм, запитувати про що завгодно — ок, і на результати безумовно можна покладатись. Ну, може комусь пощастило таке знайти…
приклади коментарів
https://24tv.ua/opitati_ordlo_chi_varto_doviryati_primusoviy_sotsiologiyi_n1227725
https://www.pravda.com.ua/articles/2019/11/11/7231657/
https://www.facebook.com/KantarUkraine/posts/2571654152924190?__tn__=K-R
Вишенька на торті — розлога інтерпретація даних у самій публікації, коли занадто часто на порцію показників припадає кілька абзаців пояснення, чому показники саме такі, але виходячи не з відповідей респондентів, а з фантазій і політичних уподобань авторів. Ну ок, у кожного власна думка і власна манера викладу, але ж знайти там межу між даними, хоч би якими вони були, та довільними коментарями — ще той квест.
Тим не менше, поки скептики волають, а фахівці дискутують, справу зроблено: результати, цитую, «повноцінного кількісного дослідження» розлетілись по обидва боки порєбріка. Тепер залишаються тільки спостерігати, як ті цифри виринають у різному контексті, на обґрунтування різних точок зору, і здогадуватись, кому врешті вони підуть на користь.
Та чого ви присікуєтесь, люди хоч щось зробили, а от Порошенко, і син Порошенка, і Зеленський взагалі досі не цікавились бла-бла-бла…
А тому, що соціологія — не засіб задоволення цікавості, а інформаційна зброя!
І соціологія стосовно ОРДЛО, хоч би де вона робилась, «тут» чи «там» — не просто зброя, а наднебезпечна вибухівка, що вимагає відповідного поводження. Особливо, якщо «там». Адже коли в умовах окупації існує в цілому прийнятна соціологія, то, можливо, наступний крок — у цілому прийнятні вибори? Ну а що, люди — десь, якісь — ніби не побоялись відповідати на анкету, то й бюлетеня можуть вкинути. Або інший гіпотетичний сценарій: запускають омріяний російськомовний ТБ-канал для ОРДЛО, через місяць хтось заявляє: ми зробили партизанську вилазку, опитали тамтешніх жителів (докази надійності — секрет фірми/військова таємниця, потрібне підкреслити), люди вже полюбили Україну, так вйо до виборів, і заодно на загальноукраїнський референдум про вступ до ЄС або тайоженного союзу.
Тож добре було б почути слово соціологічних та журналістських організацій: як же до неї ставитись, до соціології в задзеркаллі.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!