Покоління неохочих. Британська «Десна»
У таких країнах, як Південна Корея, від призову не звільняють нікого. Навіть учасників k-pop-гурту BTS, які відслужили обов’язкові 18 місяців. Їхній шлях від сцени до плацу був схожий на призов Елвіса Преслі у 1950-х.
Однак проблема у значній частині Європи полягає в тому, що без примусу залишається незрозумілим: чи готові покоління, які звикли до добробуту, процвітання та малорухливого способу життя, зробити крок уперед? Молодих європейців, як каже один із опитаних, треба «повільно будити, не лякаючи їх», бо за 80 років від часів Другої світової війни «ми маємо дуже чутливі суспільства, які звикли жити в мирі й десятиліттями не бачили танк».
Перерозподіл фінансів
Ще одна проблема — багато західних держав просто не мають додаткових грошей, аби фінансувати призов. У Франції Макрон досі не переконав парламент, який насилу домовляється про суттєві бюджетні скорочення, схвалити потрібні додаткові витрати на нову модель служби. Їх оцінюють у 2,3 мільярда євро з 2026 по 2030 роки.
«Велика Британія — серед тих, хто не здатен політично обґрунтувати призов, особливо коли освіта у такому складному стані», — каже Пол О’Ніл, спеціаліст із військового рекрутингу Аналітичного центру RUSI. Він зазначає, що вилучення молодих людей із економіки, особливо на тлі старіння населення, негативно вплине на ВВП.
Збройним силам, які стали такими малими, як британська армія завбільшки 74 тисяч бійців, буде складно відрядити достатньо кадрових військових для підготовки новобранців.
Навіщо солдату твої піастри?
«Це може поглинути неймовірну кількість кадрового персоналу, тож може бути контрпродуктивним», — наголошує полковник у відставці Хеміш де Бреттон-Гордон. Але він додає, що один мільйон колишніх військовослужбовців у британській ветеранській спільноті можна було б залучити для навчання.
Колишній військовий Бен Баррі переконує, що це змінить профіль сил, адже «саме кадрові війська керуватимуть великою машиною навчання». І додає: «Якщо призов не забезпечений належним чином — ви у ще гіршій ситуації, ніж якби не мали його взагалі».
Військовим знадобиться фінансування на техніку, казарми, броню та зброю. Втім, Баррі стверджує, що призов 10 тисяч новобранців на рік міг би спрацювати, щоб підвищити чисельність. О’Ніл додає, що одного року навчання може бути недостатньо: «Кидати погано навчених юнаків і дівчат у м’ясорубку? Звучить не надто привабливо».
Проте Дженкін розкритикував уряд за неспроможність належно інвестувати у війська, переводячи їх «на передвоєнні рейки, щоб підготуватися й стримати майбутній конфлікт — і [президент Росії Володимир] Путін бачить цю слабкість».
Полковник де Бреттон-Гордон підкреслює, що призов усе ж може бути нав’язаний британській молоді. «У призовній системі вистачає негативу. Та, як і в 1939 році, у певний момент у нас може не бути вибору».
Скандинавська вітрина війни
Норвезьку систему часто вважають такою, яку можна ширше застосовувати: усі чоловіки й жінки зобов’язані служити. Подають заявки всі, але приймають до війська лише до 20% із них — найкращих і найбільш мотивованих кандидатів.
Служба також частково допомагає норвежцям з оплатою навчання в університеті, даючи молодим людям стимул у майбутній кар’єрі. «Норвезьке суспільство сприймає це доволі добре, і навіть кілька років можуть вам допомогти, — каже нам Аск, інженер в Осло, який проходив службу у 2014 році на російському кордоні. — Це можна додати в резюме. Такий досвід сприймається [роботодавцями] як щось хороше».
Фінляндія також має універсальний призов, який високо цінують. Ця країна здатна мобілізувати 280 тисяч підготовлених бійців для служби на першій лінії. Усіх фінських чоловіків віком 18 років призивають на рік. Потім вони підлягають зборам резервістів, поки їм не виповниться 50 років — це дає країні надзвичайний військовий резерв у 860 000 осіб.
Ще подивіться на Польщу, яка вже має обов’язкову кваліфікаційну оцінку для молодих громадян призовного віку. Наступного року вона віддасть майже 5% ВВП на оборонні витрати. Також Варшава прагне розширити свої збройні сили до 300 тисяч військових, зробивши їх найбільшими у Європі.
Примітка редакції. Ага, найбільшими, декого забули.
Інші посилаються на ізраїльську модель. Згідно з нею, служать усі, за винятком (поки що) ультраортодоксальних вірян. Військова служба розрахована на два роки. Після неї ви підлягаєте обліку резервістів, раз на рік вас викликають строком на місяць. Або більше, як в окремих випадках. У такому режимі ви живете до 40 років.
Зрештою, щоби Британія чи інші західні армії вдалися до такої політики, вони мають бути під сильним тиском, аби суспільна свідомість змінилася. «Це вимагає від урядів вести зі своїми людьми незручні розмови про загрозу для нації», — зазначає Баррі. Але така свідомість може змінитися через «стратегічний шок, подібний за впливом на Британію до того, який 9/11 мав на США».
О’Ніл водночас стверджує, що хоча російське вторгнення в Україну у 2022 році стало каталізатором, насправді досі існує «розрив між нашою риторикою та нашою реальністю». Ця різниця залишає Британію і значну частину Європи не підготовленими до війни навіть зараз.
Ось чому на вулицях Парижа багато хто сприймає оголошення, пов’язані з призовом, як спосіб підготувати ширше населення до можливої війни. «Кілька європейських країн відновлюють військову службу? Напевно, є загроза потенційно глобальної війни, — каже Лоїк. — Думаю, ми наближаємося до чогось. І це трохи лякає».