Політичні династії та їхні наймолодші депутати

На місцевих виборах 2020 року у районні, міські та обласні ради було обрано майже півсотні депутатів віком 18–21 рік. Третину цих наймолодших депутатів завела у ради партія «Слуга народу».

У статті ми не критикуємо залучення молоді у політику. Натомість простежуємо династичний характер формування молодих політичних еліт в Україні.

Щонайменше дві третини депутатів-«юніорів» є родичами політиків або місцевих чиновників. Більшість із цієї групи кандидатів балотувалися в тих самих округах, що й їхні родичі-політики, та представляли ту саму партію. Це значною мірою гарантувало перемогу — адже це могла бути вже засіяна брендованою гречкою територія.

Відкриті списки та гендерні квоти мали би стати соціальними ліфтами для залучення в політику нових облич, зокрема молоді. Втім, аналіз біографій наймолодших кандидатів місцевих рад свідчить, що сімейні зв’язки залишаються перепусткою до політичного ліфту, який піднімає родичів політиків.

Депутати місцевих рад розподіляють бюджетні кошти та невідновлювальні ресурси громади: землю, ліси та заплави. Саме тому для політиків, які вже перейшли на рівень народних депутатів чи виросли з місцевого самоврядування, контроль над розподілом ресурсів у місцевих радах може стати стратегічним пріоритетом.

Рух ЧЕСНО дослідив, хто з політичних династій та як ішов до перемоги на виборах 2020 року.

Майже третину наймолодших депутатів завела у місцеві ради партія «Слуга народу».

Депутатів молодше 21 року обирали майже в усіх регіонах України. Але близько третини «юніорів» отримали мандат у місцевих радах Львівської та Київської областей.

Половина наймолодших депутатів у біографії для участі у виборах зазначили, що мають вищу освіту. Ймовірно, часто так заповнювали графу студенти, які лише здобувають її. Така інформація могла ввести виборців в оману, оскільки студенти не можуть вказувати, що вже мають вищу освіту.

Наймолодший депутат обласної ради

Єдиний депутат облради у наймолодшій віковій категорії — 21-річний Нікіта Касьянов, депутат Дніпропетровської облради від «Слуги народу» і директор ТОВ «Затишне» і ТОВ «Стронг капітал». Новообраний депутат задекларував 9 млн гривень готівкою, а його активи більш ніж удесятеро перевищують доходи. 2019 року він став депутатом Підгородненської міської громади (Дніпропетровщина), а на місцевих виборах 2020 року «пішов на підвищення» і переміг на виборах в обласну раду.

Його батько Сергій Касьянов — депутат Верховної Ради у 2002–2006 роках, власник агрохолдингу KSG Agro та голова Дніпропетровської облдержадмінстрації 2005-го. 2012 року потрапив до сотні найбагатших людей України за версією журналу «Форбс» із капіталом понад 100 млн доларів. 2016 року був заарештований за співучасть в організації притягнення невинного до кримінальної відповідальності й незаконного арешту. Сергій Касьянов — власник благодійної організації «Фонд соціального розвитку "Майбутнє"», за допомогою якої активно гречкосіяв як 2020 року, так і після місцевих виборів, зокрема долучався до організації місцевих свят і роздавав продуктові набори. До частини цих заходів долучався син власника фонду і член його наглядової ради Нікіта Касьянов, який став депутатом облради.

Цікаво, що напередодні парламентських виборів 2019 року фонд гречкосіяв на користь майбутнього депутата «Слуги народу», фігуранта антикорупційного розслідування Олександра Трухіна, якого також називали членом наглядової ради фонду.

Як раніше повідомляв Рух ЧЕСНО, політики часто використовують благодійні фонди та громадські організації для гречкосійства. Аби асоціюватися з політиком, такі громадські організації чи фонди можуть своєю назвою бути співзвучні з його прізвищем або назвою партії. До слова, партія «Слуга народу» перед виборами навіть хотіла узаконити можливість засівати гречкою на виборах для партій, аби спростити політикам життя під час виборів і не діяти через благодійні чи громадські організації.

Родичі молодих депутатів

Щонайменше у 30 із 49 депутатів-«юніорів» є родичі серед політиків або місцевих чиновників.

У більшості випадків саме батько є впливовим родичем, який сприяв кар’єрі свого сина або доньки (22 випадки із 30). Шість разів кандидатам допомагали політичні зв’язки матері. В інших випадках впливовим родичем був дядько.

У категорію політиків у цьому тексті ми включаємо людей, які були депутатами Верховної Ради чи однієї з місцевих рад або хоча б один раз балотувались до неї, а також сільських або селищних голів і кандидатів на цю посаду. Таких родичів мають 24 із 30 молодих депутатів.

Родичі ще шістьох кандидатів не мають досвіду балотування у місцеві ради, проте вони є або були місцевими чиновниками.

Із 30 проаналізованих депутатів-родичів 24 отримали перше–третє місця в окружних списках своїх партій, які можна вважати «прохідними» для політсил із високим рейтингом у регіоні. Ще один кандидат очолив єдиний список своєї партії.

Серед інших депутатів троє не мали прохідного місця в округах, але здобули мандат за рахунок того, що були у перших п’ятірках єдиного списку своїх партій.

Таким чином, лише двоє із 30 молодих родичів політиків і чиновників перемогли на виборах завдяки конкурентній боротьбі у своєму окрузі. Всі інші отримали від партій місця у списках, які фактично гарантували їм мандат. Можна припустити, що без сприяння своїх родичів більшість кандидатів не одержали би виграшних місць у списках партії.

Ба більше, на користь цієї групи кандидатів грало впізнаване в окрузі прізвище. Їхні родичі, як правило, мали свіжий досвід роботи в окрузі під час чинної або попередніх кампаній. У більшості випадків (16 із 23) збігалися території округів, у яких балотувались молоді депутати та їхні впливові родичі. І лише у двох випадках родич востаннє балотувався понад п’ять років тому (до місцевих виборів 2015 року).

До того ж, 16 із 23 кандидатів балотувались від тих самих партій, які на останніх виборах представляли їхні впливові родичі.

13 молодих кандидатів та родичів-«патронів» разом брали участь у виборчій кампанії 2020 року. У ради вищого рівня частіше балотувалися старші родичі, ніж кандидати-«юніори». Втім, ми зафіксували п’ять випадків, коли кандидат і його молодший родич ставали колегами по фракції у місцевій раді нового скликання.

Рух ЧЕСНО вже писав про те, як упізнаване в окрузі прізвище допомагає вести кампанію. П’ять родичів нардепів увійшли до переліку 50 кандидатів в облради, які змогли набрати найбільше голосів на місцевих виборах.

Наймолодші депутати

У місцеві ради потрапили четверо депутатів 2002 року народження (18 років на момент виборів). Троє з них мали родичів серед політиків або чиновників, а саме:

1. Студентка Євгенія Бобрушко, новообрана депутатка Тячівської міської ради від «Слуги народу».

В окрузі за неї проголосували лише шість виборців (3% квоти), проте кандидатка отримала прохідне четверте місце у єдиному списку партії. У новому скликанні ради Бобрушко стала секретарем комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності і етики.

Батько кандидатки — директор місцевого комунального підприємства «Землі Тячева» та член виконавчого комітету міської ради. У минулому він (або його повний тезка) працював начальником Тячівської ДПІ.

2. Студент і новообраний депутат Червоноградської районної ради від Української галицької партії Ігор Шиба.

Він став єдиним депутатом-«юніором», який очолив єдиний список своєї партії на виборах у районну раду. Його батько — бізнесмен, гречкосій, депутат Радехівської районної ради (Львівщина) минулого скликання, кандидат у нардепи та Львівську обласну раду від УГП Олег Шиба. Батькові, на відміну від сина, не вдалося отримати мандат за підсумками виборів-2020.

3. Студент Григорій Ярема став депутатом Переяславської міської ради від партії «Європейська солідарність».

Він є племінником екснардепа, колишнього генпрокурора та фігуранта антикорупційних розслідувань Віталія Яреми. Саме Віталій Ярема був заступником керівника партійного осередку БПП на Київщині і мав би йти по мажоритарному округу, який включає Переяслав, до Верховної Ради, принаймні саме в цьому окрузі була помітна його активність, але через падіння рейтингів БПП плани, ймовірно, змінилися. Цікаво, що Ярема-старший уже потрапляв у скандали, пов’язані із працевлаштуванням своїх родичів. 2014-го, під час його перебування на посаді генпрокурора, 26-річний син Яреми очолив департамент у Державній реєстраційній службі.

Батько Григорія Яреми — власник агропідприємства, депутат Переяслав-Хмельницької районної ради минулого скликання від Аграрної партії України Олександр Ярема.

У грудні у Facebook з’явилась реклама, за яку заплатила сторінка «Моя Київщина». Ця сторінка, як і однойменний сайт, доволі часто розміщує політичну джинсу. Матеріал, який опублікувала «Моя Київщина», піарив гречкосійство депутата, який подарував притулку десять собачих будок, які нібито зробив самостійно. В інтерв’ю цьому виданню кандидат стверджував, що до виборів займався допомогою безпритульним тваринам і «озелененням Переяславщини».

Діти нардепів

Четверо депутатів-«юніорів» є дітьми нардепів чинного скликання.

19-річний новообраний депутат Краматорської міської ради Ростислав Солод — певно, найвідоміший із них. Він є сином двох нардепів: Наталії Королевської та Юрія Солода. Вся сім’я представляє партію «ОПЗЖ». Молодий депутат, серед іншого, задекларував доходи від криптовалюти на суму 24,5 млн доларів. Батьки-нардепи були присутні під час офіційного оголошення кандидатів партії у Краматорську та брали участь у кампанії сина.

Депутаткою Київської міської ради стала і дочка нардепа ЄС Володимира Ар’єва, 20-річна студентка Ярина також представляє ЄС). Кандидатка отримала 2 761 голос (57,8% квоти) і стала однією із двох депутаток — родичів політиків, які пройшли у раду попри непрохідне місце у списках партії. Батько-нардеп стверджував, що його дочка витратила на кампанію лише 500 гривень, а він особисто був проти її рішення балотуватися. Втім, у цих словах є певна нещирість. Кандидатка, як і більшість родичів політиків, балотувалась у найбільш «комфортному» для себе 7-му окрузі на Оболоні, де двічі проходив у Верховну Раду за мажоритаркою її батько. Згідно із декларацією, сукупна вартість майнових активів новообраної депутатки — понад 1 млн гривень. (Виправлено «грошові активи» на «майнові активи».)

20-річний Дмитро Копанчук тав депутатом Рудківської міської ради (Львівщина). Він є сином нардепки чинного скликання ВРУ, фігурантки антикорупційних розслідувань і кнопкодавки Олени Копанчук. У своєму окрузі кандидат набрав 0 голосів. Це означає, що Дмитро Копанчук навіть не скористався можливістю проголосувати за себе. Він потрапив у раду завдяки високому місцю у єдиному списку партії (№ 2).

Згідно із біографією для реєстрації на виборах, Дмитро Копанчук є директором ТОВ «ЕК Рашівка – Псел», що займається виробництвом електроенергії. До серпня 2019 року компанію очолювала його мати Олена Копанчук.

21-річний безробітний Ярослав Вельможний став депутатом Сєвєродонецької районної ради від партії «Наш край». Його батько — нардеп-гречкосій Сергій Вельможний, який потрапив до Верховної Ради 2019 року як самовисуванець. Пізніше увійшов у групу «Довіра», а також став членом партії «Наш край».

За Ярослава Вельможного в окрузі проголосували 887 виборців, що дало можливість кандидату взяти 229,8% виборчої квоти — найвищий результат за квотою серед наймолодших кандидатів.

Батько депутата особисто брав участь у агітаційних заходах на території округу сина у 2020 році. А округ, у якому Сергію Вельможному вдалося здобути мандат нардепа 2019 року (зокрема завдяки гречкосійству), співпадав із округом його сина на виборах у районну раду.

«Сімейні підряди» у політиці

Сімейство Солодів — не єдине серед родин молодих депутатів, у якому відразу три члени сім’ї є депутатами у радах різних рівнів або кандидатами у ради.

Ігор Сопель, голова Тернопільської ОДА з 31 жовтня 2019 року по 18 березня 2020-го, на місцевих виборах пройшов у обласну раду від партії «Слуга народу». Водночас його дружина Ольга (депутатка минулого скликання) та 19-річна донька Галина стали депутатками Хоростківської міської ради. Вони отримали два із чотирьох мандатів «Слуги народу» у Раді.

20-річна новообрана депутатка Луцької районної ради від «Свободи» Катерина Шевченко є донькою кандидатки у Волинську обласну раду, очільниці списку партії у Ківерцівську міську раду та голови міської організації партії Тетяни Шевченко. Батько Катерини та чоловік Тетяни Ігор Шевченко також був кандидатом у Ківерцівську міську раду. За підсумками виборів отримати мандат вдалося лише доньці — Катерині.

21-річного новообраного депутата Чернівецької районної ради від «ОПЗЖ» Сергія Кедя можна вважати політиком у третьому поколінні. Його бабуся — директорка ТОВ «Універсам Жовтневий» Марія Іванюк — була кандидаткою до Чернівецької міської ради тричі, від різних партій. Батько Сергія — Володимир Кедь, бізнесмен і ресторатор, загалом брав участь у восьми виборчих кампаніях (у міські ради, обласну раду та Верховну Раду) і ставав депутатом Чернівецької міської ради у 2010 році від «Батьківщини». Зараз він є головою чернівецької обласної організації «ОПЗЖ».

На виборах-2020 за мандати боролись відразу чотири представники сімейства. Володимир Кедь, його мати Марія Іванюк і молодший син, 18-річний Володимир, балотувалися до Чернівецької міської ради, але їхня партія не змогла подолати виборчий бар’єр. Проте старший син Сергій і його бабуся Марія Іванюк балотувалися до Чернівецької районної ради і змогли здобути мандати. Всі кандидати представляли партію «ОПЗЖ».

***

Проблему великої кількості представників політичних династій серед молодих політиків для Руху ЧЕСНО прокоментував філософ і дослідник історії модерності Михайло Мінаков:

«Загалом подібне явище притаманне сучасним капіталістичним країнам із класовим поділом по всьому світу. Є чимало досліджень, які доводять, що діти із багатих і впливових сімей мають значно більше шансів стати успішними політиками. Втім, якщо в Європі внаслідок тривалих реформ післявоєнної пори поволі зменшувався вплив попередніх поколінь на доходи і статус наступних, то в Україні, як і в багатьох інших посткомуністичних країнах, вплив династій у політиці та суспільстві лише зростає. Це говорить на користь гіпотези про демодернізацію України — її повернення до часів, коли родина була у центрі суспільно-політичних відносин».

Також дослідник пояснив, чому українські партії не займаються системною підготовкою молодих кадрів:

«Партії могли би виховувати молодих політиків, системно залучаючи молодь до партійної роботи і участі у ротації владних еліт. Утім, в Україні практично відсутні “старі партії”, які могли би забезпечити міжпоколіннєвий рух. Більшість політичних сил сьогодні в Україні живе від виборів до виборів. Тому вони не зацікавлені у “молодій зміні”».