Перейти до основного вмісту

Про козаків і селюків. Безумовний конституційний дохід як драйвер відродження України

Компроміс та його відлуння

«Дайте мені точку опори і я переверну світ!» ©

Подивімося, на користь кого поділили радянську спадщину конституції сусідніх пострадянських країн.

Білорусь: «Статья 13. Собственность может быть государственной и частной. Недра, воды, леса составляют исключительную собственность государства. Земли сельскохозяйственного назначения находятся в собственности государства» — все чітко та однозначно. Взагалі, соціально-політичний устрій в Білорусі — це якийсь збочений трилер. Там усе належить державі, навіть життя, бажання, воля, поведінка людей. А держава — це Лукашенко плюс десь 100-150 тис. міліціонерів, кдбістів, (ще додатково 80 тис. військових) — коротше, силовиків, на яких його режим поки що тримається. Щодо економіки — це просто «соціалістичний рай» (на підкормці у РФ) з усіма його поки що сплячими вадами.

РФ: «Статья 9: 1. Земля и другие природные ресурсы используются и охраняются в Российской Федерации как основа жизни и деятельности народов, проживающих на соответствующей территории (*засловоблудили).

2. Земля и другие природные ресурсы могут находиться в частной, государственной, муниципальной и иных формах собственности (*все зрозуміло).

Статья 36: 1. Граждане и их объединения вправе иметь в частной собственности землю (*все чітко).

2. Владение, пользование и распоряжение землей и другими природными ресурсами осуществляются их собственниками свободно (*нормально, але не зрозуміло навіщо декларувати само собою зрозуміле).

Казахстан: «Статья 6: ...Земля и ее недра, воды, растительный и животный мир, другие природные ресурсы находятся в государственной собственности. Земля может находиться также в частной собственности на основаниях, условиях и в пределах, установленных законом» — таке щось, залишили корупційну можливість ручного «виділення» землі та копалин.

***

Прийняття української конституції в 1996 р. було результатом компромісу між депутатами старого пострадянського партійно-господарського активу та новими пасіонаріями незалежності. Навіть не знаю, кому з них дякувати за шпаринку в конституції, яка уможливлює запропоновану ідею безумовного рентного доходу (для новачків: будь ласка, от прямо зараз перейдіть за посиланням та почитайте щодо БРД, аби бути в темі), який дозволить мотивувати народ на участь у власній долі та розвитку країни.

Перефразуючи радянську конституцію, вмотивований розвиток кожного є умовою ефективного розвитку всіх. Можливо, компартійці таким чином завуалювали-засловоблудили дерибан промислової власності? А можливо, пасіонарії незалежності все ж таки сподівались на торжество ідей справедливості, народовладдя та рівних можливостей для кожного українця? Щодо землі, відносно селян справедливість восторжествувала лише через довгі чверть століття.

 

Сподіваюсь, щодо іншої загальнонародної власності так довго чекати не доведеться, і ідея безумовного конституційного доходу (БКД/БРД) практично реалізується в найближчі кілька років. Так, панове — та сама ідея, тільки з іншого боку. Продовжуємо качати тему — шлях героя довгий, взагалі безкінечний, це — місія розвитку/життя країни/народу України.

Перший крок зробили ті, хто залишив у конституції шпаринку — «Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу». Подібного немає в вищеназваних країнах, можливо й ніде у світі.

Другий — ми, які «качають» тему. Третій та ще може з десяток кроків — за статтями-рефлексіями журналістів та політиків. Долучайтеся, офіційно заявляю, ідея — копірайт фрі. Перші ластівки є, але тут громіздко з якимось нео-Держпланом та важкореалізовано з 3-мільйонним референдумом.

Далі на шлях Героя вийде той/ті, хто створить/підпише відповідні петицію/ії до розпорядників народної власності. Згідно конституції, це — «від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування».

Потім Героями стануть ті, хто на відповідних засіданнях чи то сільради/ОТГ, чи то рай-, обл-, міськради ухвалить рішення про безумовне та пряме (без чиновницького посередництва) виконання конституції, тим більше що «в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону» (джерело — конституція України).

Примітка редакції. Нагадуємо, що наша позиція по ринку землі все ще відрізняється від думки автора.

А може, одразу більшість із батальйону нардепів із ВР виконає марш-кидок на шляху Героя та ухваленням відповідного закону наповнить реальним сенсом «Україна — це ти», «слуга народу», «ми/ви всі президенти» тощо? Таким чином, відрізавши корупції, словоблуддю, брехні та двозначностям внутрішніх ворогів можливість впливати на життя/розвиток країни та надалі деградувати народ.

Питання про те, хто перший зробить крок — втілить ідею БКД, хоча б на місцевому рівні, схоже на суперечку щодо первинності яйця чи курки. Чи то держапарат має зробити крок спроможності, чи то суспільство мусить тиснути на чиновників та політиків щодо імплементації БКД в суспільно-економічне життя?

***

Гаразд, для тих хто не прочитав попередню статтю, коротко викладу суть ідеї. Існує так звана рента (окремий вид податку), яка нараховується на видобуток корисних копалин (наприклад, на газ та нафту 16%, вугілля — 1%, ще на руду, пісок, граніт тощо) — які згідно конституції належать українському народу. Подібних щоквартальних платежів за рік збирається близько 40 млрд грн, що на душу населення приблизно по 1000 грн/рік або 250 грн/квартал. Зважаючи на офіційний держбюджет України у 1300 млрд грн, частка в 40 млрд дорівнює 3%. З урахуванням того, що 50% бюджету в тіні — це мізерні 1,5% від економічного обороту країни.

Якщо за конституцією природні багатства країни належать українському народу, то пропонується зараховувати ці платежі не в загальний бюджет для розподілення на розсуд держуправлінців, а напряму кожному громадянину на банківський/пенсійний/субсидійний/опекунський рахунок.

Ніхто не буде заперечувати, що в нашій країні держоргани донині складаються переважно (чи значною мірою) або з корупціонерів або довбнів на службі у олігархо-бізнесменів, що їх корупціонують, та інших спритних ділків-хабародавців. Отже, подібна практика прямого безумовного (є виняток для корупціонерів та деяких інших категорій злочинців) розподілу серед усіх співгромадян найоптимальніша.

Також асоціальні елементи, за визначенням, не зможуть скористатися перевагами БКД — як вони не соціалізовані (зазвичай алкоголіки і т.п.), то не мають банківських рахунків. Тож не хвилюйтеся, вони не зможуть пропити «народне надбання». А може, БКД посприяє їхній реінтеграції у суспільство? Встановити строк давності на запитання громадянином своєї частки у три роки, і може для когось з них це буде ще одним мотивом зав’язати з антисоціальним минулим ;)

 

Причому це не про рибу (гроші) — про ментальну вудку залучення народу до вирішення/покращення власної долі. Це мотивація окремих людей (хоча й невеликими грошима) за допомоги БКД до участі у державотворчості — скоріше, стипендія/заохочення задля набуття громадянської освіти та проявлення громадянської активності.

А разом це потужний 40-мільярдний важіль зламу корупційної держави, наріжний камінь фундаменту суспільного попиту на справедливість та антикорупційне очищення.

Відчуваючи ментальні еманації десятків мільйонів зацікавлених співгромадян, може хтось з 6+ силових-контролюючих органів, на які нещодавно жалівся президент, таки почне реальну роботу з демонтажу корупційної держави/держапарату та просуванню/заснуванню нормальної, банально — справедливої надбудови, яка діятиме в інтересах всіх, створюючи рівні стартові умови.

А поки що у нас все, як декламував поет революції «Голос единицы тоньше писка. Кто её услышит? Разве жена? – и то если не на базаре, а близко». Навіть якщо це президент. Тим більше, ніякі окремі громдіячі чи навіть поодинокі антикорупційні громадські організації не осушать корупційно-злочинне тягнуче болото держави/держапарату, в якому всі ми (ну, 98-99% нормальної спільноти) гаємо безцінний час життя. Також, ніякі набу-назк-дбр-и і т.п. органи суду-слідства не викорінять корупцію без опори (хоча б моральної) на мільйони вмотивованих співгромадян.

Основні виховні та освітні моменти БКД (більш предметно викладені тут)

  1. Як люди отримають реальну частку (хоча, на перших порах й крихітну) загальнонаціональної власності, то стануть приділяти увагу контролю за функціонуванням держапарату та його ефективності (антикорупційності, в першу чергу) по управлінню держвласністю. Як через наявні механізми звітування політиків — виборних представників та призначених ними чиновників, так і по запровадженню нових. На сьогодні більшість даних у відкритому доступі, особливо щодо великих експортно-орієнтованих виробництв, — може, хтось буде більш оперативно та ефективно, ніж контролюючі органи, помічати недоплати рентних платежів.
  2. Українці пройдуть курс економікс. Зараз більшість людей не уявляє, що у так званих державних грошей подвійна сутність, як у бухгалтерському балансі, де ті самі гроші відображаються двічі — як актив (те, чим можна розпоряджатися) та пасив (тобто зобов’язання). Так і тут, з одного боку — податки від державних та приватних суб’єктів економічної діяльності, з іншого — видатки на (пенсіонерів, працюючих бюджетників, військових, силовиків-тиловиків, різноманітні державні проекти типу «велике будівництво» тощо).

Уявіть ситуацію — у деякій ОТГ бізнесмен згорнув діяльність підрентного підприємства (кар’єр, лісопилка, ГЗК абощо), що різко зменшило надходження місцевої частки БКД (розділяють два види оподаткування — загальнодержавне та місцеве, яким розпоряджаються ОТГ, рай- та облради).

Дехто почне досліджувати, в чому справа? Та в процесі пізнання законів та механізмів держфінансів зрозуміють, що ані пенсійний фонд, ані «собєс», ані сіль-, рай-, облрада, та навіть міліція чи прокуратура не мають державних грошей! Вони не генерують гроші на відповідних казначейських рахунках (звідки вони перерозподіляються) та не виплачують їх громадянам України! Для багатьох це буде справжнє одкровення — катарсис.

 

Виявляється, всі ці державні суб’єкти є реципієнтами — які лише проїдають загальнодержавні гроші/податки/ренти! Навіть президент разом із прем’єром, купою міністрів та цілим батальйоном нардепів із ВР не мають грошей! Вони теж їх тільки проїдають та/або перерозподіляють — отже, нічим не можуть допомогти мешканцям тої ОТГ!

А хто може? Звідки беруться так звані «державні» кошти? Виявляється, їх генерують бізнесмени-підприємці, отакої! А всі вищеназвані (та ще купа) держконтор ці гроші лише проїдають (ну, деякі з них ще механічно перерозподіляють на користь інших бюджетників), але ніхто з них не генерує податки! (податок на зарплатню чиновників та бюджетників не рахується — це перекладання з держкишені в держкишеню).

  1. Відтак, люди почнуть цікавитися від чого/кого залежіть функціонування підприємств/компаній, які генерують рентні платежі/податки? Що воно таке – привабливий інвестиційний клімат? Як залучити бізнес саме в їх ОТГ? Поступово люди почнуть тиснути на управлінців, аби ті мізкували та щось робили задля пожвавлення ділової активності.
  2. Отже, українці зможуть більш розумно та мотивовано підходити до обрання політиків до представництв різного рівня — від ОТГ до ВР. Як кандидати на передвиборчих перегонах почнуть «заливати» про «зниження тарифів», «суцільну безкоштовну медицину», чи тулити корупційний проект чергового «гіперлупу» — більшість людей уже свідомо зможе зрозуміти, що це все відверта брехня, а часто-густо за якою ще й ховаються корупційні наміри дерибанити/проїдати бюджети «гіперлупів».
  3. А ще БКД має величезний морально-етичний виховний потенціал. Ніхто ж не забороняє достатньо забезпеченим співгромадянам перераховувати свій БКД менш забезпеченим, яким у силу обставин не пощастило — в дитбудинки, лікарні або окремим інвалідам, хворим і т.і.

Так, є такий момент несправедливості-зрівнялівки — коли БКД мають отримувати і судді (з 50 тис. грн пенсії-довічного утримання; до речі, подібний дисбаланс із середньою пенсією в 3 тис. грн по країні є сам по собі симптом/вирок нежиттєздатності корупційної антисоціальної держави) та 100-300 тис. зарплатні, і держменеджери з 300-500 тисячними зарплатами, і нардепи і заможні бізнесмени. От вони і матимуть змогу проявити найкращі людські якості (в кого вони ще залишилися) задля добровільного хоча б часткового усунення несправедливості.

А знайти гроші на виплату БКД легко — наприклад: тут 100 млрд, тут 75 млрд, ще 60 млрд, тут 30 млрд, тут взагалі шалені 660 млрд (за три роки). Ще є резерви в золотих надрах України, загублених мільярдах, Держгеонадрах і т.д. і т.п. Так, розумію, що деякі цифри перехрещуються та редуціюються, але ж контекст зрозумілий. Поступово, вже за 2-3 роки, БКД перейде, так би мовити, на самофінансування за рахунок унеможливлення приховування/крадіжки грошей корупційними злочинними угрупуваннями олігархо-політико-чиновників.

Узагальнюючи все вищевикладене, незважаючи на скепсис щодо втілення ідеї у суспільне буття та усвідомлюючи зовнішню пафосність моменту, маю сформулювати — за нинішніх обставин (історичних та наявних), Україна почне розквітати/відроджуватись лише тоді, коли ми спроможімось запровадити Безумовний конституційний доход.

І взагалі — це просто круто, ми будемо перші у світі (вангую — не залишимось довго одинокими) в подібній соціально-економічній інновації.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!