Перейти до основного вмісту

Вакансія для Героя. Частина 5

Фінал, тру-ля-ля!

Прокисле тісто корупції

Якось улітку випадково забув у каструлі під герметичною (як виявилося) кришкою зварені макарони. За тиждень, відкривши кришку, виявив тістоподібну масу без будь-яких зовнішніх ознак псування. Першої ж секунди відчув тоненький кислуватий запах (як у звичайного дріжджового тіста), але за мить у мене перехопило у горлі (клубок), занило у сонячному сплетінні і почалися дуже сильні болючі спазми в животі/шлунку. Це організм підсвідомо автоматично захищався від отрути ботулізму — якби я навіть захотів скуштувати задля експерименту чи з голоду, думаю, не зміг би (спазми просто не дали би проковтнути). В животі боліло так сильно, що думав, чи не надірвав м’язи.

Так і суспільний український організм має автоматично розпізнавати та спускати в унітаз Історії щонайменші прояви корупції. Не моя ідея, з фейсбучних тенет іще років із п’ять тому (на пасіонарній суб-хвилі Майдану), але актуальна дотепе — перетворити один/кілька торговельних центрів на…

В’язниці для корупціонерів

Орендувати їх на досить тривалий термін під подібні наочні профілактично-виховні заклади. Виховувати передусім суспільство (корупціонерів, мабуть, пізно). Щось середнє між зоопарком, в’язницею та інтерактивно доступним циклом передач каналу «Дискавері» про в’язничне життя-буття — з табличками/моніторами з описом корупційних злочинів/схем, із поділом на галузеві сектори… Подібний заклад виконував би потужну суспільно-виховну освітню функцію.

Кажете, не гуманно? Невже більш гуманно дозволяти/терпіти обкрадання з їхнього боку? Ухвалити щось на кшталт закону Гальченко, за яким зараховувати їм рік за два за подібне виховне відпрацювання (авжеж, за аналогією). У корупціонерів за визначенням немає ані совісті, ані гідності — отже, охочих відсидіти саме там черга вишукується. Але запровадити щось подібне здатен лише Лідер, не Слуга.

 

Передовики деградації

Промисловість деградувала таки не сама по собі. Окрім природної зміни технологічних укладів, її занедбали люди, де першу скрипку виконували управлінці. За принципом/законом маятника/циклу. Наскільки за радянських часів дбали про суспільну (соціалістичну) власність, замах на яку кваліфікували тяжче, ніж на приватну — настільки зараз її безкарно розкрадають. Наскільки раніше силовики органів суду-слідства були потентні давати відсіч крадіям — настільки ж зараз...

Коли 2007 року починав імпортувати будматеріали, на першому розмитненні був разом із «групою підтримки». Досі пам’ятаю зі змішаними відчуттями прикрості, як батько (армійський полковник у відставці) давав чесне слово офіцера митнику (як офіцер офіцеру) щодо якоїсь довідки, яку він за кілька годин привезе, аби сьогодні завершити тижневе оформлення (зависли на травневі свята, та ще на двох митницях одночасно). «Тату, — кажу, — які вони офіцери!? Їхні кітелі/погони тільки ззовні схожі на офіцерські — вони банальні чиновники-хабарники». Тоді ми таки завершили оформлення за допомогою слова офіцера та десь 100 доларів «чайових»/хабарчика за те, щоб митник просто відпрацював іще 20–30 хвилин належного робочого часу й оглянув вантаж.

Окрім власного природного бажання жити в більш справедливій країні, ця стаття/намагання пам’яті батька, а також полеглих на Майдані та під час російської агресії на Донеччині. Також на честь українських дисидентів-патріотів радянської доби — отже, гештальт боротьби/набуття Незалежності для них досі не закритий. Невже вони мріяли про таку Україну?

Глибокій деградації сприяла десь 100–150-тисячна армія суддів, силовиків-тиловиків, чиновників, політиків, «червоних директорів». Попри їхній цинізм та ницість, і стосовно них піраміда діє. Навіть вони намагаються маскувати власну корупціогенність загальноприйнятними ознаками кращості — орденами, званнями (в тому числі науковими), зірочками на погонах, мундирами. Отже, у своїй хибній свідомості вони намагаються вибитися на середній або навіть найвищий рівень піраміди. Але ж піраміда працює як годиться тільки відносно нормальних у загальнолюдському розумінні індивідів та мотивацій — а в цих збудований/досягнутий фейковий рівень потреб/відзнак.

 

Отже, в Україні середній Б-щабель майже порожній. Якщо певний міністр, голова ОДА або навіть президент дійсно мав/має бажання зупинити деградацію — йому просто немає на кого спиратися. Ось і змушений майструвати підпорки свого найвищого рівня з тих, хто під рукою: кумів, сватів, друзів дитинства, кварталівців... Звичайно, подібний відбір далекий від ефективності, але ж нових шукати просто немає де і в кращому разі такий діяч змиряється та пливе за течією деградації.

Іноді ситуація загострюється, як-от із відомим ростовським утікачем. Пам’ятаю, у травні 2013 року, чекаючи результатів тендеру, в одній київський організації поспілкувався з директором торговельної компанії, другом молодості тогочасного гаранта, як цей директор упізнав у мені того, хто перейшов йому дорогу на тендері донецького олігарха. Тоді він видався мені якимось дивним — «треба ж і іншим давати жити/заробляти», «неможливо все тільки під себе» і т.п.

Я не відразу зрозумів, що він про Януковича. «Та, — кажу, — мені якось фіолетово. Я з ним не перетинаюся». За кілька років потому, аналізуючи ситуацію все того ж олігархічно-феодального статус-кво у країні, пригадалася та розмова — і зрозумів, що тоді він просто промацував настрої київської громадськості, так би мовити.

Піраміду можна розглядати двояко — в контексті потреб/мотивацій окремого індивіда та як узагальнену модель структури суспільства. Видершись на найвищий А-рівень, Янукович почав зіштовхувати всіх інших з капітанського мостика (піраміда як корабель — найнижчий/найважчий трюм, далі ярус кают і зверху легка рульова рубка), та почав тягти наверх атрибути базового рівня фізіологічних потреб із трюму (у вимірі реальної країни — корупційні вкрадені надфінанси, «Межигір’я» тощо). Ось рубка і надломилася.

Тобто саме так — первинно ініціаторами, диригентами та меценатами Майдану були олігархи (це потім Майдан вийшов з-під їхнього контролю та перетворився на Революцію Гідності), в тому числі донецькі, в тому числі найбільш наближені до нього, які не погодилися з одноосібним перебуванням «Я» на верхівці. Думаю, згодом прочитаємо мемуари більш обізнаних та задіяних у подіях людей.

Дзиґа Гальченка

Нормальний Гарант сталого розвитку суспільства має створювати умови для особистісного зростання потреб та мотивації кожного індивіда за вектором В-Б-А. Пропонувати відповідні моральні принципи — тренувати у співвітчизників психоемоційні спазми на корупцію. Підтягувати на рівні Б та А якомога більше співгромадян за допомогою соціальних ліфтів.

Для піраміди справедливий іще один соціологічний принцип — розподіл Парето 20/80: коли 20% покупців забезпечують 80% продажів; 20% найліпших працівників варті інших 80% і т.ін. Тобто рівні Б/В співвідносяться як 20/80 (це спрощено, а з математичною точністю А+Б/В=20/80), так само рівні А/Б = 20/80.

 

Активну участь у Майдані та АТО на рівні А піраміди брали лише кілька десятих відсотків населення — десь до 0,5% (ті, хто безпосередньо вийшов на Хрещатик та воював на Донеччині). Ще кілька відсотків допомагали/прийняли/усвідомили необхідність на рівні Б (донори, волонтери, ті, хто співчував).

Тобто десь на порядок менше, ніж мало би бути для забезпечення стійкого відродження. Але навіть цієї десятої частини вистачило, щоб вигнати суперкорупціонера та зупинити агресію РФ (звичайно, за допомогою абсолютної більшості світу, але ж фізично зупинили вторгнення набагато сильнішого ворога ці кілька відсотків українців).

Пасіонарний читач має зауважити дискримінаційні обмеження розподу 20/80, мовляв, невже 80% мають довіку задовольнятися нижчим рівнем? По-перше, апгрейд можливий: від 20 найкращих/на 80 нормальних до 20 найкращих із найкращих/на 80 найкращих і т.д.

Але більш наочно та еволюційно правильним буде перетворення піраміди Маслоу на дзиґу Гальченка — коли стійкість суспільства та задоволення потреб індивіда забезпечена інтенсивністю обміну, швидкістю руху (ідей, товарів, соціальних ліфтів, трудової мобільності працівників…), глибиною/висотою залученості людей до рішень, розвитку… Тобто тим, що зараз на мінімальному рівні.

Відтак, на рівнях А-Б може бути розміщено майже 100% (потреб, індивідів).

На жаль, на сьогодні ані Зеленський («яка різниця, як називається вулиця, якщо вона заасфальтована та освітлена»), ані його кадри (що закономірно) не розуміють принципової суті людських потреб, механізму піраміди та закономірностей суспільного розвитку. Отже, дотепер нинішній президент не осягне шляхів зупинення деградації. Дуже прикро, але про що можна говорити, якщо ціла генпрокурорка ігнорує/не розуміє базовий етичний імператив щодо того, що/хто кого/що прикрашає — мундир людину (навіть й прокурора), чи навпаки.

 

Де-деградація популяції

Або реінтеграція суспільства у розвиток. Стосовно деградації народу вже сказано вище (важка історична спадщина минулого, без іронії). До того ж ви й самі все бачите, про що тут говорити. Ліпше запропоную рецепт — авжеж, як у тому серіалі, десь у десятому сезоні: «А зараз діти, розповім вам (нарешті), як я зустрів вашу маму». Тут далеко не треба ходити, просто прочитаємо

Конституцію,

Яка «має найвищу юридичну силу» та містить «норми прямої дії» (стаття 8). Конституція написана на гребні пасіонарної субхвилі національного відродження та є доволі непоганим базисом для подальшого розвитку — загальної де-деградації та промислово-економічного зростання. Звичайно, навіть найкращі наміри можна звести нанівець, було б бажання — «цю Конституцію він/вони зробили гімном». Зовнішньо різниця дрібнесенька — у наголосі, а який протилежний смисл!

Отже, читаємо.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. (*Наскільки я розумію, належать усім нам рівною мірою, — українському народу — громадянам країни.)

Та виконуємо норму прямої дії — тому пропоную:

Усе, що належить Українському (так, із великої літери в Конституції) народу, безумовно та рівною мірою роздавати у вигляді загального еквівалента вартості, тобто грошей за допомоги механізму

Безумовного рентного доходу (БРД).

Наприклад, за даними пані голови Офісу Національної інвестиційної ради Юлії Ковалів, «Україна має майже 40 млрд грн, або 1,5 млрд дол., доходів від рентних платежів». Там же вона пропонує: «Створення Фонду національного добробуту. Такі фонди є у Норвегії, Катарі, Саудівській Аравії, ОАЕ. Кошти акумулюються з усіх державних надходжень від нафти та газу, а також чистих фінансових операцій, пов’язаних із нафтогазовим комплексом та користуванням надрами».

Шейхи нафтоеміратів періодично (як їм заманеться) роздають гроші підданим. Але в нас монархія вже не приживеться (див. Майдани). За норвезьких традицій високої антикорупціогенності держапарату та самосвідомості поствікінгів їхня модель використання коштів більш ефективна. Дійсно, директор/власник фірми не роздає гроші рівною мірою всім працівникам. Але наразі Україна перебуває на дитсадочковому етапі розвитку, отже, роздача іменинником цукерок усім одногрупникам порівну буде контекстно правильним рішенням.

 

Деякі побачать у цій пропозиції наслідування ідеї «безумовного гарантованого доходу» (БГД), але як той серіал не тільки та не стільки про маму, так і ідея прямого та безумовного виконання Конституції в контексті народної власності не стільки про гроші, скільки про потужний тригер, що перемикає свідомість людей із патерналістської моделі на соціально-свідому ідею самостійності, відповідальності за власне життя-добробут (аКа лібертаріанство і т.ін. ефективні теорії) — тобто на єдино можливий шлях зміни тренду Деградації на Відродження.

Про БГД дискутують у деяких країнах (Швейцарія та інші) як замінник пенсії, соцвиплат, дотацій, базової зарплатні для задоволення базових потреб рівня В. Переважно, щоб не плодити вуличну злочинність певних категорій громадян, а також щоб дати можливість творчій людині креативних прошарків (наукових, мистецьких, суспільно-емпатійних) не відволікатися на дріб’язок забезпечення базових потреб, а сконцентруватися на творчості, винаходах, волонтерстві…

БРД навіть на другому етапі розширення його бази не зможе замінити навіть мінімальну пенсію у 1 650 грн/міс. Не маю підстав ставити під сумнів дані цього сайту, згідно з якими: «Рентна плата та плата за використання інших природних ресурсів за перший квартал цього року становить (*лише) 7 130,1 млн грн, або 3,38% доходів держбюджету України». Тобто лише по 178 грн на кожного із 40 млн (номінальних) громадян у квартал, або по 60 грн у місяць!!!

Ок, зараз спад, криза та вірус — але, навіть за даними Ковалів, рентні доходи від нафтогазової галузі (десь 80% усіх рентних платежів у країні — див. перелік) на кожного українця становлять 80 грн/міс. (десь по 100 грн/міс. від усіх рентних платежів). Це просто недоїдки з корупційного чиновницько-олігархічного бенкету.

У базу подібного безумовного рентного доходу (БРД) є сенс включити лише те, про що говорить Конституція як про народну (спільну) власність, тобто лише те, що, як полюбляють словоблудити (псевдо)патріоти, «богом дане», а не є результатом діяльності людини (на кшталт радіочастотної або трубопровідної ренти, як зараз) — плату:

  • за оренду земель держвласності (саме оренди, не продажу!);
  • за користування надрами;
  • за спеціальне використання води;
  • за спеціальне використання лісових ресурсів (вирубку).

Це на першому етапі. Конституція дає пояснення/обмовку в тій-таки статті 13: «Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону».

 

Тобто, з урахуванням загальноприйнятного визначення термінів (у тому числі ренти, рантьє) та трактування норм Конституції та законів, немає жодних юридичних перепон щодо швидкого прямого впровадження запропонованої ідеї. Не треба змінювати Конституцію, найімовірніше, навіть не треба жодних додаткових законів від Ради. Достатньо нормативних актів Кабміну, який таким прямим безумовним чином реалізує/розподіляє права власника — Українського народу. Можливо, ВР буде потрібна під час ухвалення бюджету з відповідними правками.

Також немає технічних перепон для того, щоб швидко реалізувати окремий рахунок кожного громадянина у Казначействі для зарахування його частки народної власності та подальшого переказу на пенсійний або банківський рахунок. На все про все із запасом достатньо 6 місяців.

На другому етапі можна додати у базу БРД штрафи за забруднення цих загальнонародних природних ресурсів, за несплату ренти та інші порушення/злочини проти Українського народу.

На третьому етапі цього процесу де-патерналізації суспільства можна подумати про розширення бази БРД за рахунок усіх або частки податків від експлуатації природних ресурсів, тобто від податку на прибуток, ПДВ сировинних/напівфабрикатних виробництв — усіх цих олігархічних ГОКів, шахт, метів та хімпромів, лісопилок, кар’єрів…

Паралельно із цим підчищати/вдосконалювати відповідні норми та закони стосовно суб’єктів БРД — наприклад, позбавляти права отримувати БРД корупціонерів (насамперед) та інших злочинців до відбуття ними строку покарання. Звичайно, БРД-рахунками громадян до повноліття розпоряджаються батьки/опікуни.

Панове, ось хто із вас скаже, що подібна система розподілу частки держбюджету менш справедлива й ефективна за нинішнє керування держуправлінцями та політиками? Наприклад, уже згадана Ковалів серед цілей Фонду зауважує «заощадження коштів для диверсифікованих енергетичних ініціатив» — чи не на виплати за схемою «зеленого тарифу»? Отож.

Саме зараз настав час розв’язати дилему «труси або хрестик» — або міняти Конституцію, або почати перетворювати її декларації на імперативи. Або викидати словоблуддя щодо гарантування безкоштовної медицини, загальнонаціональної власності на надра, ліси, воду (все це належить зараз буквально кільком десяткам/сотням суб’єктів, які вибудували хабаросхеми майже безкоштовного користування цими багатствами), або впроваджувати БРД. Або американську систему: надра належать тому, кому належить земля над ними — звичайно, не виділена рай-, міськ-, облрадою (зазвичай за хабарі), а придбана на конкурентному ринку/аукціоні.

Думаю, як не за каденції цього, так наступного президента подібне буде реалізоване. До речі, всі охочі можуть уже зараз подавати до суду (поки не розігнали — до Конституційного) на чинного та попередніх президентів (вони ж у нас колишніми не бувають) щодо гарантування/виконання ними цих норм Основного Закону.

Якщо буде впроваджено БРД — процеси де-патерналізації Українського народу прискоряться вірусоподібно. Це буде потужним соціальним ліфтом підвищення потреб індивідів до рівнів Б та А, або збільшення кількості людей на цих рівнях, якщо розглядати піраміду в контексті залученості людей у процеси держуправління. Думаю, багато хто стежитиме за щоквартальними рентними платежами і запитуватиме, якщо платіж буде менший за попередній.

Відтак, переважна більшість людей нарешті зрозуміють, що немає ніяких «державних грошей». Це все наші, всіх та кожного окремо гроші, якими розпоряджаються тимчасові менеджери.

Щодо протидії олігархів — вона буде у вигляді судових позовів та словоблуддя найнятих ними політиків. Але повторюю:

  • немає ані найменших юридичних, фінансових, технічних, морально-етичних, та інших перепон для реалізації ідеї БРД.
  • Майже у всіх юрисдикціях існує поняття пом’якшення вини (в даному випадку — зменшення гніву/протидії олігархів) за відсутності корисних мотивів. У даному контексті президент/прем’єр рівною мірою будуть змушені віддалити 0,1–1,0% бенефіціарів від розкрадання народної власності. Натомість вони (топ-чиновники) не отримають жодних преференцій для себе (своїх «сімей», кланів, навіть ляльководів — якщо такі є). Тому що будуть змушені відігнати олігархів від корита під тиском багатьох десятків відсотків популяції Українського народу, які нарешті переймуться власною долею та підтягнуться на рівні А–Б.
  • Отже, олігархи та їхня обслуга матимуть справу не з однією сім’єю (як у тому прикладі з «капітанським містком», перевантаженим мотлохом фізіологічних/фінансових потреб «Я»), а з мільйонами українців, окриленими пасіонарними потребами категорії А–Б.
  • Якщо Український народ через БРД відчує себе справжнім володарем країни (авжеж, «ми всі президенти», або в даному контексті — акціонери країни), то почне цікавитися, хто та на що витрачає його/наші гроші. Почне задавати питання/перейматися щодо ефективності діяльності багатьох інституцій та справедливості витрачання грошей на утримання окремих категорій співгромадян, повноти збору та доцільності розподілу податків, наприклад, щодо питання припинення/ліквідації як мінімум трьох державних псевдоакадемій — педагогічних, юридичних, аграрних наук. Оскільки за роки тренду деградації нічого з вищеназваного не працює як слід на благо країни/народу. Ті, хто хоче, хай створюють собі громадські академії та спробують зібрати/внести на своє утримання з учителів, суддів/юристів чи селян. Сміюся, уявляючи «збір добровільних членських внесків» на утримання їхніх президій, академіків і т.ін. «кандидатів на доктора» — картина олійними фарбами. Також «почистити» базову НАНУ, позакривавши десь 50%+ установ…
  • Щодо 5+ старих-нових органів суду-слідства, на кожен із яких витрачають по кілька мільярдів народних грошей щорічно при 30–50+ тис. зарплатних/преміальних кожному з цих нероб. До того ж нероба є найменш тяжкою ознакою їхньої профнепридатності/деградації. На жаль, не поодинокі випадки, коли ці органи суду-слідства перетворюються на фундаторів/бенефіціарів схем обкрадання Українського народу або явно стають на бік корупціонерів (наче відчуваючи феромони корупціогенного розкладання — о, наша людина, прикриємо її від зазіхань плебсу).
  • Справедливостю щомісячного відвантаження по 200/500+ тисяч менеджменту державних (аКа народних) підприємств та суддям — зарплатнею ці мішки грошей неможливо назвати. Ефективністю їхньої діяльності щодо модернізації інфраструктурних монополій та впровадження/захисту норм права у суспільстві.
  • Ефективністю діяльності та мотивами звільнення або призначення очільників багатьох десятків держінституцій, наприклад, екоінспекції або геокадастру.
  • Існуванням схем «зеленого тарифу», офшорів, Держрезерву, дотацій держшахтам, примусовим заниженням вартості викупівлі Гарантованим покупцем енергії АЕС, крадіжками ПДВ та мита на митниці (аКа контрабанда) та податковій (обнал), корупційним розподілом землі — державної та муніципальної, під забудову та с/г обіг…
  • Довгоочікуваною судовою реформою. Наприклад, ліквідацію Конституційного суду та передачі його повноважень на рівень комітетів ВР та/або ВС. Навіщо нам усім утримувати 18 над-високооплачуваних тлумачів, якщо кожен може подужати та осмислити текст Конституції десь за годину-півтори. Ще розумію, якби це було років сто тому, коли переважна більшість українців були неписемні. Змінністю/ротацією суддів, їхнім оцінюванням/переатестацією, громадським наглядом за відповідністю зарплат (знижених!) статкам.
  • Незаконністю вирубки лісів та варварської розробки бурштинових покладів.
  • Куди зникає державна аграрна земля (ага, «богом дана»)? Бог дав — корупціонер забрав!
  • Законністю, вірніше, повнотою покарання за незаконність захоплення прибережних смуг котеджами порушників та перекриття доступу до «богом даних» народу водоймам.
  • Щодо опалення атмосфери та фактичного спонсорування сировинних олігархів, як мінімум, подвійною переплатою за опалення при повній бездіяльності держуправлінців щодо масової термомодернізації (утеплення) багатоквартирних будинків.
  • І таке подібне державотворення…

 

Відтак, ланцюгова реакція перетворень нарешті запуститься. Впровадження БРД буде наступним (після скасування мораторію на обіг с/г земель) потужним кроком щодо поглиблення розкріпачення людей. Одночасно ці події є актом встановлення соціальної справедливості:

  1. обіг с/г землі — щодо класу селян, які становлять десь 40% населення. Та досить словоблудити — були та є класи, а зараз ще й касти: суддівські, спецслужбістські, чиновницькі тощо;
  2. БРД — щодо 99% Українського народу.

Якщо подібне не буде реалізоване впродовж року-двох, думаю, наступного пасіонарного сплеску доведеться чекати до пришестя «Партии инопланетян спасителей Украины», або до широкого впровадження штучного інтелекту (це окрема цікава тема, може, якось спроможуся викласти). Але, сподіваюсь, усе у нас вийде, зважаючи на історичну глибину/вишину пасіонарних традицій українців (див. початок статті).

P.S. До речі, все вищевикладене актуальне і для міського, районного та сільрадівського рівнів — і щодо корупції, і щодо впровадження БРД задля запуску циклу Відродження місцевого рівня.

Тут узагалі жодних законодавчих перепон немає — на відповідному засіданні ухвалити рішення, що доходи від оренди майна (землі, приміщень) та місцевої частки рентних платежів відповідного підпорядкування спрямовуються на виплати БРД (критерій отримання — реєстрація). Також поетапно — від спрямування на БРД рентних/орендних платежів до розширення бази БРД за рахунок податків (місцевих або місцевої частки) на все це «богом дане»: надра, земля, вода, повітря, ліси. В містах до бази БРД логічно/педагогічно буде включити оренду території та податки комунальних підприємств. Так, не «богом дане» — побудоване нашими предками, але це буде мотивуючим поштовхом порушити там корупційні схеми.

Так, люди почнуть задавати питання, а чому це суддя з 50–500 тис. грн щомісячного утримання (так, народним коштом) та пенсіонери/студенти й інші бюджетними з утриманням/зарплатнею в 1–5 тис. грн одержать рівні виплати БРД? Насправді, як цю «еліту» звільнити на вільні хліби, як-то кажучи, в народне господарство — багатьох з них навіть прибиральниками(цями) не візьмуть у нормальні фірми/колективи на 5–10 тис. зарплатні. Тож кажу: основна місія впровадження принципу БРД — це отримання відповідей на подібні запитання.

Звичайно, принцип БРД не дасть змоги «доїти» загальнонародну (аКа державну, комунальну) власність, будуючи корупційні схеми. Саме тому це шлях не бариги — Героя. І хто перший впровадить БРД, нехай на місцевому рівні — ввійде в історію. А поки що місце Героя в Україні вакантне.

Олександр Гальченко

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

Ще трошки про економіку

Право для кожного або повна анархія. Обирати вам

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!