Семенченко й Шевченко: хто кому ПВК

Ось СБУ й затримала комбата «Донбасу» Семена Семенченка та його помічника — спецагента НАБУ Євгена Шевченка. За офіційними даними, вони створили незаконне воєнізоване формування. По суті — приватну військову компанію, бійців якої готувалися переправляти до Іраку та Афганістану.

До лав формування входило 150 осіб. Хоча правоохоронці це чомусь і не вказують — але будьте певні, що мова йде про ПВК Donbass corp. Нічого нового. Про причетність Семенченка до існування цієї структури вже давно з’являлись дані на різний смак. Причому на широкий загал: в абсолютно відкритих джерелах. У тому числі всі ці роки був доступний сайт цієї компанії. Проте чомусь за неї взялися аж тепер.

Аби нагадати, що тут не лише про Семенченка йдеться, маю розширити тему. Від себе додам нюанс про Шевченка. Раніше він був помічений у низці певних історій — очевидно провокативних і недвозначних.

Наприклад, нібито саме через нього в НАБУ передавав хабаря власник компанії Burisma — пан Злочевський. Думаю, цю назву ви добре запам’ятали. І це вже після того, як особисті дані, що свідчили про роботу Шевченка на НАБУ, вже стали відомі публіці. Втім, тоді саме цей факт послужив правоохоронцям формальною підставою, аби нарешті оголосити Злочевського в розшук.

По-друге, є питання щодо цінності даних, отриманих Шевченком. Свого часу саме від «позаштатного агента НАБУ» у Facebook вперше з’явилася інформація про спецоперацію проти «вагнерівців». Та подія, щодо реального існування якої фахівці досі ламають списи в коментарях. Про те, хто це вперше засвітив на публіку, нині ніхто й не згадує — всі розмови точаться про Bellingcat або чергову піар-кампанію Банкової.

Словом, недвозначна така особа в нас з’явилась. Причому людина не з вулиці — вона явно включена в розбірки українських еліт. Бо лише задля того, аби оголосити в розшук Злочевського, хтось виявився готовим викласти 6 мільйонів доларів — скористайтесь пошуковиком, вони ж фігурують як доказ у справі. Пруф, нібито ним переданий.

Примітка редактора. Непогана ціна для випадковості, на мою думку.

Чомусь останнім часом СБУ зацікавила саме діяльність позаштатного «агента НАБУ» Шевченка та ветерана Міхомайдану Семенченка. І коли? Не півроку тому, а в розпал конфлікту між Офісом президента та СБУ з одного боку й антикорупційним крилом нашої політики — з іншого.

Власне, поряд з останнім ці двоє постійно й опинялися. Бо воювати зі злим Порошенком поряд із Саакашвілі тоді збиралися досить таки показові персонажі — чого вартий один Лещенко.

Зверну вашу увагу ще на одну деталь — записи, які виклав наш «улюблений» російський агент Андрій Деркач. Якраз це виплило не зараз, а ще минулого тижня. В них з усіма супутніми матюками було записано команди Петра Порошенка, видані щодо націоналізації «ПриватБанку» ще 2016 року.

Це ж не просто злиті розмови, а елемент інформаційної кампанії на кілька рівнів. Вони вийшли абсолютно синхронно з іншими даними про вищезгадані події, а конкретно — з новиною про те, що СБУ підозрює учасницю націоналізації «ПриватБанку» Катерину Рожкову в державній зраді.

Словом, Деркач, цілком імовірно, координував ці свої дії з ОПУ, яка й керує СБУ напряму. Надто підозрілі співпадіння в цьому процесі.

Паралельно активізувались розмови про відставку глави НАБУ Ситника. Але тепер, схоже, ОПУ дійсно працює над тим, аби вона відбулася не в соцмережах. А що ж лишається робити антикорупціонерам? Вони, відповідно, будуть таранити ОП з усіх сил. Власне, це так само вже відбувається.

Тут надто великі масштаби, аби ігнорувати останні події. Тепер СБУ і НАБУ знову опинились по різні боки барикад, а Офіс президента й антикорупційна громадськість далеко не вперше щось не поділили.

І так хотілося би бути наївним хлопчиком. Стати на чиюсь сторону, чи просто йти від супротивного — мовляв, «я із цими, тому що на іншому боці якийсь олігарх і неприємний російський агент». Аж ні. Коли ти тільки задумався про те, аби підтримати певну позицію, на ній також знаходяться дуже небажані сусіди. Наприклад, там причаїлися інші олігархи й інші російські агенти. Теж дуже неприємні.

Українська політика ніколи не буде нудною.