Шоукратія: Весь світ цирк, а люди в ньому – клоуни

Уважний спостерігач за перипетіями української політики напевне здивується, як президенту Зеленському вдається не просто зберігати хорошу міну при поганій грі, що, очевидно, є його заслугою ще з часів перебування в ніші майстрів акторського мистецтва. Йому, окрім цього умовного досягнення, вдається вдало утримувати цілком об’єктивний показник у формі цифр його рейтингу. Ось тут дійсно багато хто не може зрозуміти таємницю успіху популярності президента. А вся проблема в тому, що не там шукають. Адже таємниця рейтингу Зеленського не в ньому, а у його прихильниках, які далеко не обов’язково стають його виборцями.

У своїй промові після результатів другого туру президентських виборів щойно обраний глава держави гучно закликав рівнятися на Україну весь пострадянський простір. Це була, мабуть, одна з його найменш пафосних заяв, адже дійсно на території колишнього Радянського Союзу шоумен став лідером держави вперше. Парадокс у тому, що якраз на цих теренах, попри зовнішню академічність, саме управління у стилі шоу-бізнесу прижилося вже останні півстоліття. Але про це трішки пізніше.

Насправді шок противників та ейфорія прихильників Зеленського були б меншими, якби вони трішки більше цікавилися світовою політикою, а не були зациклені на новинах ТСН. А у світі настає ера шоуменів. І непотрібно всюди вплутувати Рейгана. Він якраз актор, який спочатку став політиком і вже після довгих років зайняття цією новою для себе професією обирався у президенти США як губернатор великого штату, а не актор. Трамп же шоумен хіба за темпераментом та в сюжетах продемократичних ЗМІ. Насправді це бізнесмен, який збільшив статки своєї родини у кількасот разів, і судячи з того, що зробив він це у правовій державі, можна стверджувати, що він їх таки заробив, а не…

Насправді цей тренд набуває популярності останні роки, і не у США, а у державах ближчих до нашої за цивілізаційним розвитком. Наприклад, саме комік Беппе Грілло заснував партію, яка зараз є частиною провладної коаліції в Італії. Вже понад 2 роки тому екс-зірка тамтешнього футболу Джордж Веа обрався президентом Ліберії. Тому в цьому Україна не стала першопрохідцем. У світі.

А от на пострадянському просторі стала. І ось тепер про те, що я мав на увазі, коли говорив, що тут це вже фактично відбувається останні півстоліття. Адже в СРСР, окрім того, що не було сексу, не було ще й політики. Була підкилимна боротьба та найнудніші новини на світі. До чого тут шоу?

А до того, що СРСР сам по собі був реаліті-шоу. Суспільство в ньому жило в паралельній реальності. Тобто було те, що відбувалося насправді — дефіцит, тотальний блат, непрофесіоналізм та неякісна продукція. З іншого боку в телевізорі розповідали про успіхи, перемоги та світове лідерство. Люди так звикли «жити в матриці», що ніяк не хочуть із неї виходити. Тому більшість політиків після падіння СРСР продовжили в тому ж дусі. Те, що вони говорять, необов’язково має бути пов’язане з реальністю. Основне — шоу. Щоб новини були цікавими. Вони мають розважати.

Так людям спокійно. Для чого перевіряти факти, вони ж можуть виявитися неправдивими. І тоді доведеться вкотре виходити з матриці. Треба бути дуже сильним, щоб подивитися в очі правді. Набагато легше зануритися в уявний світ. І набагато менше шансів з нього вийти, якщо цей процес очолить глава держави.

Для чого дивитися журналістські розслідування, аналізувати інформацію з різних джерел, елементарно цікавитися фактами, якщо замість цього можна подивитися 10 хвилинне звернення президента про те, що у країні все добре, проблеми вирішуються, влада думає про людей і конкретно тобі вже нічого робити не потрібно.

Захотів перестати стріляти — перестав. Захотів, щоб карантину не було, — і він розсмоктався. Ідеальна країна. Основне, щоб не попалася під руки книга про Буратіно.

Тому команді Зеленського не варто надмірно турбуватися за свої прорахунки. Більшість із них їхній виборець просто не помітить. Основне, щоб це не стосувалося напряму його. Тож метро краще запустити, як і міжміський транспорт. І все — бажання здійснюються. А кому цікаво, що десь у далекому райцентрі лікарі не мають захисних костюмів, а апарати ШВЛ тижнями ніхто не ремонтує. Це вже не шоу — це реальність. Вона болюча, а це нікому не потрібно.

Владній команді залишається лише хвилюватися, аби їхній виборець таки став виборцем. Тобто пішов на дільницю. Адже для цього потрібно відірватися від телевізора або монітора та вийти в реальний світ. А там можна і у красивій картинці розчаруватися.

Ну що ж, у такому випадку завжди можна змінити спосіб голосування. Сусіди це вже зробили