Скільки часу має Таллінн? Частина І. Море «наше»
Війна завжди вимагає мислити наперед. Як відомо, тактика без стратегії є лише затягуванням часу перед поразкою. Тож пропоную так мислити і вам. Як ви вважаєте, скільки часу потрібно для евакуації Таллінна, Риги та Вільнюса?
Будь ласка, без жодних натяків чи газлайтингу. Є конкретне завдання. Цілком у дусі армійських наказів. Вам не дали завдання обговорити наказ командира. З вас питатимуть лише за те, наскільки якісно ви цей наказ втілили в життя. І чи взагалі втілили.
Маємо завдання евакуювати окремо три міста — Таллінн, Рига, Вільнюс. Ідеться не про туристичні маршрути, а про евакуацію під час бойових дій у регіоні. До речі, навіть якщо ви не військовий — усе одно почитайте цей текст, він навчить вас думати трохи по-військовому.
Я пропоную розібрати більш легкий сценарій. Ми веземо цивільних, але хоча б контролюємо море та закрили небо засобами ППО. Зараз абстрагуйтесь. Спробуйте вгадати: населення якого із трьох міст вивезти найважче? Відповідь знайдете нижче.
Отже, починаємо планування.
Потрібна оцінка часу. Вона залежить від таких факторів: чисельність населення, місткість суден, відстань до безпечних портів, оперативне середовище (власне, контрольоване чи неконтрольоване море) та наявність чи відсутність протиповітряної оборони.
Що кидається в очі передусім? Не всі три міста розташовані на березі моря. Інакше завдання було б легким. Ні, на легке вас і так вистачить. А ми маємо піти по хардкору.
По-правильному, евакуація передбачає переміщення людей до найближчих портів. Таллінн та Рига мають свої. А ось Вільнюс стоїть так, що для нього найближчою точкою буде порт Клайпеди. До неї аж 300 км.
Отже, людей треба перекидати сухопутними шляхами, а вже тоді — морем. Ви вже бачите, хто тут найважчий пацієнт.
Далі оцінюємо кількість «пасажирів». Станом на зараз приблизна кількість населення виглядає так: Рига має понад 600 тисяч осіб, Вільнюс — майже 600 тисяч, у Таллінні проживає ще 450 тисяч. Тобто евакуація спочатку до моря, а потім ще й морем — це не для найменшого міста з усіх трьох.
Зважаємо на кількість людей іще й тому, що по морю їх доставляти буде не гондола. Пороми можуть витримати до 2000 пасажирів. Якщо додати до них вантажні судна, переобладнані під такі цілі, вийде від 500 до 1000 пасажирів за одну поїздку.
Маршрут по морю також важливий. Куди пливти? За логікою, треба довезти кудись недалеко, щоб скинути вантаж (пасажири, вибачте) та швидше повертатись за наступним. Гданськ, Гельсінкі — мінімум 200 морських миль (370 км, якщо округлити).
Тобто вам треба вивезти більше півмільйона людей із Вільнюса, щоб потім майже стільки ж пливти. А навколо бойові дії. І навіть якщо ми контролюємо море — ворожа авіація стрілятиме все одно. Веселий маршрут, погодьтесь. Якби не контролювалось море, то ще й знизу топили б усілякі нехороші субмарини.
Рухатись по морю швидко не вийде. Найімовірніше, людей набирати будуть не за інструкцією до кораблика, а якомога більше. Тому наш максимум — менше ніж 30 км/год., тобто 15 вузлів.
Повертаємось до портів. Можете скільки завгодно гуглити їхню пропускну спроможність, це безкоштовно та цікаво. Однак лише у мирний час. Щойно пролунає перший постріл майбутньої війни, зберіть усі ці дані та викиньте у найближчий смітник. Знаєте, чому?
Бо вивезти цивільних вам скажуть, але ще порт має приймати військові вантажі. Це щоб вояки якнайкраще прикрили всю вашу богодільню. Там жінки верещать, там діти плачуть, а тут військові готуються загинути за всіх, хто не в броні.
Будь-який логістичний об’єкт точно буде задіяно не лише для вивезення цивільних, а й для ввезення різноманітних військових озброєнь. Тому сміливо беріть максимальну пропускну спроможність та мінусуйте звідти хоча б 1/10. Це якщо з постачанням усе погано, а взагалі буде більше.
Я пишу все це, щоб ви мали хоча б приблизне уявлення: ось скільки даних треба тримати напохваті, аби спланувати навіть не наступальну операцію. Це дуже складно. І кожна помилка обходиться дуже дорого.
Ви ж самі розумієте, що навіть за наведеного сценарію живими не всі пасажири дістануться до фінішного прапорця. На жаль, це треба розуміти також. Десь буде паніка і когось затопчуть. Хтось випаде за борт. Хтось полізе рятувати одного із цих двох і теж загине або отримає травми, несумісні з життям. І ніхто не буде ставити процес на паузу, бо над головами літають російські бомби, ракети чи дрони. Що саме літає — залежить лише від творчих поривів ворога.
І дуже пощастить, якщо жоден корабель не переживе пряме влучання. Бо це не лише мінус пара тисяч людей та екіпаж. Це зменшення пропускної спроможності, тобто когось іще довше не вивезуть із Клайпеди. А які ризики на суші, ви й самі розумієте. У морі хоч помирати швидше.
Що ж, найбільш «лайтовий» сценарій ми обговорили. У наступній частині буде реально поганий та кривавий, а після нього — висновки загалом.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!