Перейти до основного вмісту

Україна-Мюнхгаузен. Чому Китай – не панацея

Союзник, що не поважає правила? Краще обійтись без нього

Інвестиції нам потрібні, як свіже повітря після лазні. Всі це чудово розуміють. Проте у влади та бізнесу різні пріоритети: якщо приватний сектор роками чекає умов, на які точно «клюнуть» утримувачі іноземного капіталу, то Банкова хоче знайти звичайну панацею.

Філософський камінь, що обов’язково перетворить цеглу на золотий зливок? Цього не існує в природі. Але на горизонті з’являється Китай, і наша влада цілком готова втнути таку помилку, після якої доведеться реанімувати державу рекордними темпами. Така ціна за легкі рішення.

Ейфорія третього світу

На жаль, загалом українці не мають чіткого уявлення щодо небезпеки, яку несе гачок Піднебесної. Її приватні компанії з великим капіталом періодично звертають свою увагу на держави третього світу: радощі місцевої влади важко уявити. Вчора ти був президентом країни, де жити не хочеться й не можеться – і ось сьогодні до тебе йде Його Величність Китай. Здавалося б, усе йде чітко по нотах. Але насправді варто розуміти свої плюси та мінуси.

Інвестиції ніколи не бувають подарунком. Їх дають виключно в тих випадках, коли утримувач капіталу бачить певний зиск для себе. Тому, коли Пекін тягне до вас свої руці, це не приємно, а небезпечно: спробуйте подумати, в чому його вигода, коли у вас геть усе йде шкереберть і не гарантує жодних здобутків. Собі ж не брешете? Адже, якщо черговий Сюнь-Хунсюнь уже пхає вам документи, власний зиск він уже розпланував.

Китай завжди має багато грошей. І майже постійно гарантує шалене зростання: мовляв, у нас така карма, що навіть герань виросте до розмірів хрущовки. Але потім закінчується конференція, і повертається брудна реальність. Ось, наприклад, Український банк реконструкції та розвитку, він же УБРР. 2017 року його придбала біржа ВОСЕ – самі здогадаєтесь, звідки вона родом. Нові власники обіцяли вивести банк у топ-десятку, і де він зараз? Правильно, десь за межами десятки.

Китайська Sinohydro Corporation вигравала тендери на ремонт українських доріг. І якість, знаменита якість. Дороги на Житомирщині хтось зробив? Так, але китайців Новак мало не кочергою ганяв. Інфраструктурні проекти летіли поштою, гроші очікували от-от. І як? Вони не спрацювали, лишившись гарною мильною бульбашкою. Так це й працює.

Західний світ звикає жити активами та цифрами, а Китаю важливо проводити свою експансію дедалі швидше. Тому викинути сто-двісті мільйонів доларів на проект, що стане виключно зброєю психічного впливу – для нього не проблема. Урок №1. Не ведись на картинку Піднебесної, справи за нею не підуть. Або покажи мені її успішні проекти в Україні.

Читайте також:

Якщо вам хочеться з кимось співпрацювати, оцініть його ставлення до інших. Здавалося б, логіка проста й зрозуміла. Але ми часто вживаємо її для себе, зовсім забуваючи про аналогічний погляд на політику цілих держав. Що ж, хочеться мати спільні теми з Пекіном чи Гуанчжоу – подивімось, як він сам веде справи. Бажано з іноземним капіталом, ми ж сучасні люди.

Відкритий Китай? Тільки для своїх

2002 року до Китаю заходив американський гігант eBay. Він витратив майже 150 мільйонів доларів, придбавши місцевий сайт EachNet, який саме лідирував на ринку. Ось ти потрусив гаманцем, знайшов та викупив гідний плацдарм для інтересів. І що ж робить Китай у відповідь? Допомагає інвесторам? Ні, таємничим чином на ринку з’являється нині відома всім Alibaba Group із Джеком Ма.

Поки нові власники EachNet працювали за звичною моделлю, беручи комісію з торговців, їх нові конкуренти беруть кошти виключно за доставку. Це справжній демпінг, і дозволити його собі можуть виключно люди, вже впевнені у своєму домінуванні на ринку. Це легко зробити в тоталітарній державі? Виключно за підтримки влади. Але з боку все виглядає цілком економічненько: ось злі американці отримали дошкульний удар нижче пояса, їхня епопея скінчилась. «Наш пабєділ».

Тепер дивіться. Помилок заморські гості наробили з лишком, запропонувавши азіатам незвичні для них аукціони та вкрай незручні онлайн-виплати. Це зрозуміло: західні люди не подумали про нюанси власних клієнтів, не вивчили особливості місцевого маркетингу, тупо копіювавши власну тактику за океаном. Помилки я не заперечую. Питання стоїть інакше.

Із якого дива посеред Піднебесної запускається аналогічний сайт, що не бере комісію з торговців та швидко виривається в лідери? Коли Джек Ма ще в носі колупався, EachNet уже тримала 85% своєї ринкової ніші. Раптово монополіста хитають величезним фінансовим вливанням у нікому не відому компанію, яка й перехоплює ініціативу. І стається це саме тоді, коли американці роблять хід конем та фактично забирають собі весь внутрішній ринок Китаю.

А тепер подумайте, чи буде з вами співпрацювати держава, яка обирає будь-які методи, аби досягти бажаного. Демпінгує, нищить чужий бізнес та створює міньйони, незалежність яких є суто формальною. Ні, жодне плем’я мумба-матумба не зацікавить Китай як партнера.

Читайте також:

Урок №2. Усе, що стоїть за кордоном Піднебесної – лише інструмент для досягнення її цілей. Після використання порожню оболонку змивають в унітаз.

Політика Сі

Скільки ж випадкових збігів обставин! Звісно, китайська політика мовчить та вивчає пил у себе на черевичках. Відтоді проект цілком адекватно працює й за межами Китаю, eBay витирає носа та сидить у чітко окреслених кордонах. Це повний крах, і тому працюючу модель ретельно тримають у вже вивчених умовах – така плата за невдалу експансію. Наприклад, мені на тому майданчику щось купувати досі незручно.

Ми намагаємось мислити західними категоріями, які для Китаю зовсім не підходять. Можна брати їхні гроші, водночас прощаючись з американським орієнтиром. США не пробачать державу, що настільки довго була її партнером – і потім перебігла на бік геополітичного суперника. Боюсь, патріотизмом Мазепи цей крок не пахтить. Воно схоже на легкі рішення, де репутацію ніхто не цінує.

Китай нині приховано воює за Гонконг та відкрито бореться зі Сполученими Штатами за домінування на планеті. Враховуючи проблеми американців, момент для Піднебесної доволі вдалий. Я не про певну конспірологію: азіати вже люб’язно згодували нам коронавірус, який самі проскочили на швидкості й за рахунок іншого менталітету. Тепер вони йдуть на економічне зростання, інші країни – навпаки.

Нетоталітарні держави нині мають більші проблеми. Можна сказати, ця хвороба несе загрозу не стільки людям, скільки західному стилю життя. Китай хоче й буде хитати держави за океаном. Ми або стоїмо всі разом, або розбігаємось – тільки зрадників ніхто не пробачає. В геополітиці таких помилок трапляється багато, і вперше за багато років я боюсь побачити провал власної держави.

Якщо ви хочете жити в демократичній країні, китайських обіймів вам необхідно остерігатись. Так само, як Росія, цей гравець для нас є непридатною матерією. Одна країна хоче нас завоювати фізично. Інша прагне висмоктати всі наші здобутки на кшталт «Мрії», а потім лишити напризволяще. Я критикую Україну за помилки, але точно зичу їй іншого майбутнього.

Як на мене, наше місце – поруч зі США, де ми завжди й стояли до президента Зеленського. Бути вірним побратимом, запроваджувати спільні проекти. Так, вони не дадуть таких грошей, як Китай. Але яка різниця, якщо східні інвестиції найчастіше так і лишаються закарлючками на папері? Надійний банк не завжди найзручніший за відсотками, але ми шукаємо, де розмістити власне майбутнє. І я нізащо не виберу аферистів із найбільш гучними обіцянками без серйозних практичних досягнень.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

Оказывается, опубликованная нами вчера печальная история про китайские карты, совсем не так проста, как кажется.

А у нас снова клёвый перевод. В этот раз о Китае и препятствиях на его пути к мировому господству

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!

Загрузка...