В НАТО – боєздатні команди, у пострадянських арміях – військові колективи

Чи не замислювались ви над тим, чому в пострадянських арміях використовують поняття «військові колективи», а в арміях країн НАТО вживають термін «боєздатні команди» — Combat Team і не застосовують словосполучення Military Collective? Чи є в цих поняттях і підходах якась принципова різниця? Можливо, в цьому криються певні причини вічної «трансформації» української армії за стандартами НАТО?

Насправді слово «колектив» не є ні поганим, ні хорошим. Ба більше, його семантичне значення — майже повний синонім «команди», а саме: «Група людей, об’єднаних спільною діяльністю». Моя критика стосується радше не змісту слова, а наслідків його активного вжитку в радянській науці, де наголошували на суспільній цінності колективізму та де, власне, і виникла прив’язка до згаданої «одностайності», яка сьогодні як ніколи сприймається близько до свого значення («одна зграя», «одне стадо») [1].

У Словнику збірних іменників англійської мови [2], виданому 1985 року, не обійшлося без тролінгу. Зокрема, там написано, що колектив — це «об’єднання людей, що працюють разом у СРСР».

До чого я це веду — всіх теперішніх українських воєначальників стратегічного рівня управління навчали у військових училищах Радянського Союзу формувати «військові колективи» на основі підходів засновника радянської військової педагогіки генерала О.В. Барабанщикова. Проте слід зазначити, що навчали радянських офіцерів для ведення воєн ХХ століття непогано. Однак хтось із них постійно розвивається, а хтось так і залишився на рівні тих знань і ментальності, які в них формували впродовж 35–40 років, тому вони і впроваджують цей свій «досвід» у ЗСУ й досі.

За визначенням радянського професора О.В. Барабанщикова: «Військовий колектив — це соціальна спільність військовослужбовців, об’єднаних спільною діяльністю, єдністю ідеології, моралі, військового обов’язку, а також відносинами військового товариства». Отже, маємо просте, чітке і зрозуміле поняття колективізму, що має в основі соціально-ідеологічний зміст захисту «єдіного совєцького народа», а зараз — «русскага міра».

На той час це були передові психолого-педагогічні методики роботи з особовим складом під керівництвом правлячої партії. Тобто ідеологія і мораль у військових колективах, звісно, були комуністичними. Наприклад, усі методи навчання радянського солдата у військових колективах вкладались у три простих способи: «зрозумілої розповіді, чіткого демонстрування і тренування до “посиніння”». Засвоївши їх теоретично у військовому училищі та повсякденно практикуючи на службі, офіцер міг бути найкращим методистом упродовж десятків років служби і навчати підлеглих усьому необхідному для тогочасних воєн.

До речі, у теперішній російській армії, правонаступниці радянської, «військовий колектив — це група військовослужбовців, об’єднаних за формальною ознакою (відділення, розрахунок, взвод, рота), пов’язаних між собою спільністю соціально обумовлених цілей, інтересів, потреб, норм і правил поведінки, спільною діяльністю, єдністю волі та керівництва». Очевидно, що з радянського визначення вже зникли ідеологія і мораль, натомість з’явилася пов’язаність «єдністю волі і керівництва», що й не дивно для тоталітарної диктатури, заснованої на фальшивих «скрєпах».

На відміну від радянського і російського підходу, в українській армії використовують таке поняття військового колективу: це високоорганізована невелика контактна спільність військовослужбовців, що досягла високого рівня розвитку i призначена для захисту Батьківщини, яка характеризується згуртованістю, здоровим соціально-психологічним кліматом i розвиненою колективістською психологією.

Запропоноване визначення цього поняття позбавлене ідеологічного і соціально-політичного змісту. Сучасних українських курсантів (майбутніх офіцерів) загалом навчають саме так розуміти військовий колектив.

А що ж означає термін «боєздатна (бойова) команда» в арміях країн НАТО?

Етимологічні корені слова сягають латинського commendo — «доручаю, передаю, рекомендую». Англійський відповідник team походить від німецького taugmaz — «кілька тварин, запряжених разом», що, власне, і є метафорою до роботи справжньої команди.

У відомому словнику Merriam Webster визначено, що «Боєздатна (бойова) команда — це тактичне неорганічне угруповання військових сил, здатне підтримувати незалежну операцію власним озброєнням та запасами, зазвичай у поєднанні піхоти й артилерії, повітряних і танкових сил або надводних кораблів, літаків та підводних човнів. Конкретно: піхотний полк чи батальйон, підсилений артилерією, інженерними, медичними чи іншими військами і призначений для певної бойової місії» [3].

Цікаве пояснення подано, наприклад, у ЗС США (див. Field Manual (FM) No. 6–22 “Leader Development” (2015) в пп. 1-19 — 1.21): «Команди — це важлива конфігурація того, як персонал згуртований для виконання місій. У збройних силах команди формуються на кожному рівні їхньої організації. Армія загалом — це команда команд. Починається з команд приятелів — двох військових, які турбуються один про одного у різних ситуаціях та умовах.

Виконання збройними силами своєї місії вимагає, щоб лідери та їхні команди були згуртовані, злагоджені та готові до дій. Доведено, що команда більш ефективна, ніж окрема людина, тільки тоді, коли особовий склад працює разом, використовуючи свої унікальні навички і вміння, досвід та можливості.

Компетентність керівництва збройних сил полягає в тому, чи здатні військові лідери вести за собою особовий склад, розвивати себе, своїх підлеглих та організації (структури, підрозділи), об’єднуючи зусилля для досягнення результатів.

Цілісний розвиток військових лідерів сприяє згуртованості, стійкості та спроможності створювати команди однодумців і послідовників, здатних виконувати командування місією.

Філософія командування місією допомагає створити умови для розвитку команд. Створення умов щодо спільного розуміння цілей і завдань — це перший і найважливіший крок у формуванні команди. Це надає команді об’єднавчу мету.

Військовий лідер задає тон. У створеному ним позитивному командному кліматі всі військовослужбовці розуміють, як вони сприяють загальному успіху. Коли всі знають і усвідомлюють, чому і для чого вони це роблять, тоді це обумовлює кожну їхню дію. Розвиток загального командного духу і створення ефективної високоякісної команди — це дві окремі дії, які повинні бути частинами загального розвитку військового лідера. Мета створення команди — поліпшити якість виконання нею своєї місії.

Збройні сили опираються на ефективні команди, що виконують завдання, досягають цілей і здійснюють місії. Створення та підтримка команд, які ефективно функціонують, має важливе значення як для внутрішніх організацій (структур), так і для зовнішніх. Це безперервний процес створення найкращих можливостей для груп людей, які досягають своїх цілей, та поліпшення їхньої ефективності за допомогою лідерства» [4].

Очевидно, що поняття і підходи щодо військових колективів і боєздатних команд (Combat Team) кардинально відрізняються.

По-перше. У боєздатної команди, на відміну від військових колективів, немає жодних ідеологічних нашарувань і «партійної моралі», будь-яка її діяльність ґрунтується не на абстрактних гаслах, а на національних армійських цінностях.

По-друге. У боєздатної команди, на відміну від військових колективів, чітко визначена суспільно значуща мета і сенс спільної діяльності — це виконання бойової місії, яка не підмінюється ідеологічними чи політичними абстракціями.

По-третє. Формування, розвиток і підтримка боєздатних команд здійснюється за допомогою військового лідерства на основі довіри і поваги один одного, а не «коли кожна особистість ставить до себе вимоги на тлі вимог більшості членів колективу», які встановлені «токсичними» воєначальниками. Армія — це команда команд, а не «колектив членів колективів».

На мою думку, принципові відмінності між військовими колективами і боєздатними командами ґрунтуються на культурі конкурентоспроможності, довіри і поваги до індивідуальності — людиноцентричності, сприйняття та поєднання відмінностей один одного як сили, а не слабкості. Саме у військових колективах усі повинні бути солдатами-болванчиками, всі як один під одну гребінку сліпо і колективно виконувати абсурдні політичні ідеї одурманеної більшості невігласів.

На відміну від радянських досліджень колективізму, визначення команди Куртом Цадеком Левіним 1951 року має інші характеристики. Його праці цікаві фахівцям із різних сфер теорії та практики менеджменту — наприклад, здійснення організаційних змін, розв’язання конфліктів, мотивації та лідерства [5].

Отже, ознаками командної діяльності, які не завжди притаманні військовим колективам, є:

1. Консолідована спільність (від лат. consolidatio — об’єдную, зрощую).

2. Розв’язання спільного завдання.

3. Синергетичний чи командний ефект (синергія (від грец. ... σύν) — разом; (грец. ἔργον) — той, що діє, дія) — це сумарний ефект, який полягає у тому, що в разі взаємодії двох або більше факторів їхня дія суттєво переважає ефект кожного окремого компонента у вигляді простої їхньої суми.

Для того, щоб бути боєздатною командою в армії, мало заприсягтися для досягнення спільної мети та стати під одне знамено. Командне армійське середовище вирізняється з-поміж інших іще й своєю стійкістю, яка можлива лише за умов, що сприяють реалізації військово-професійних компетенцій та особистісному зростанню. Такі сприятливі умови і формують власне військові лідери. Саме в такому середовищі виникає та зростає синергетичний (командний) ефект, або «скоординована позитивна синергія». Йдеться про те, що в командній діяльності підрозділу (структури) результат спільних зусиль кожного значно вищий, ніж сума індивідуальних [1].

Даю сучасним українським військовим лідерам щодо командотворення в армії такі загальні рекомендації:
– слово «команда» включає в себе все — від розрахунку (екіпажу), відділення і взводу до армії загалом і твоєї країни;
– основний принцип боєздатної команди — добровільність;
– у боєздатних командах є зрозуміле для кожного воїна мотиваційне гасло або девіз (motto);
– усі сильні настільки, наскільки слабкий найслабший учасник боєздатної команди;
– призначення на посаду — це не змагання в популярності, для кожної посади обирайте найкращу кандидатуру;
– відмінності в людях — це чудово, вони зміцнюють боєздатну команду;
– ви програєте і перемагаєте як одна команда;
– офіцери, сержанти і солдати повинні проходити однакову систему початкової (базової) підготовки, щоб потім створювати боєздатні команди;
– у боєздатних командах ураховано природний професійний відбір, ніхто не шкодує про тих, хто вирішив піти з неї;
– якщо ви створили боєздатну команду, від вас, як і від інших її учасників, очікують відповідності високим стандартам;
– у справжній боєздатній команді існує особиста відповідальність усіх, за всіх і за кожного окремо;
– базова модель підготовки військовослужбовців у боєздатній команді реалізується за такими стадіями: теоретична підготовка – практична підготовка – аналіз проведених дій (результатів) – оцінювання – знову застосування на практиці отриманих знань, умінь та навичок – нове оцінювання, а після цього – створення стандартних процедур (дій);
– боєздатна команда не повинна втрачати мету, треба аналізувати слабкі «ланки» і оцінювати просування до цілі;
– для боєздатної команди професіоналів важливо бути поінформованими, пильними і залишитися в живих;
– робіть підлеглим амбітні виклики; створіть їм умови відповідальності за свої досягнення і надайте найкращим свободу дій. Це допоможе їм мислити творчо і нешаблонно та бути ініціативними;
– будьте серйозними, але не сприймайте себе занадто серйозно.

Команда — це те місце, про яке говорять: «Я б тут жив». Однак назватися командою ще не означає нею бути.

Панове військовослужбовці, а також небайдужі громадяни, хто переживає за створення нової Української армії, задам вам риторичні запитання: нині у наших Збройних силах формують і згуртовують військові колективи за радянськими, російськими чи вітчизняними підходами?

Чи все ж таки в новій армії формують, розвивають і підтримують боєздатні команди, які ведуть за собою на основі довіри і поваги авторитетні військові лідери?

Можна скористатися відомим мемом #какаяразница, сперечатись і доводити право колективу вважатись командою і навпаки. Однак, для того щоб інтегрувати зарубіжний досвід формування Combat Teams у нашій армії, уникнути семантичного шлейфу, залишеного радянською військо-педагогічною наукою до словосполучення «військовий колектив», а також дотримуватись принципу «леза Оккама», тобто «не ускладнювати сутності без потреби», — варто відмовитись від гри слів і нарешті зупинитися на «боєздатних командах».

Формуйте, розвивайте і підтримуйте у ЗСУ саме боєздатні команди, а не абстрактні «військові колективи».

Далі (про Combat Team) буде.

Література

1. Горбунова В.В. Психологія командотворення: Ціннісно-рольовий підхід до формування та розвитку команд : монографія (2014).

2. Dictionary of collective nouns and group terms / Ivan G. Sparkes, editor [and compiler]. — 2nd ed. — Detroit, Mich. : Gale Research Co. (1985).

3. Merriam Webster. Combat Team (definition).

4. Field Manual (FM) No. 6-22 “Leader Development” (2015).

5. Lewin K. Field theory in social science: selected theoretical papers (1951).