Волонтерський штаб вашого штибу
Волонтерський штаб вітає! Пора розповісти, чим займались останнім часом. Почнемо зі стареньких, а далі самі побачите. Пристебніться.
Хто має зв'язок, вмикайте як тло саундтрек.
Чому зі стареньких? Їм допомога потрібна найбільше. Тому ми взялись саме за них, адже в перші дні роботи волонтерського штабу «Петро і Мазепа» саме ця категорія населення опинилась на межі виживання. Соціальні служби навесні кудись таємниче зникли. І саме тоді ми наважились постачати продукти дідусям та бабусям, возити предмети першої необхідності.
Починали з мікрорайону, дійшли до 1200 осіб у списку допомоги. Звісно, зараз під Києвом не стоять російські війська. Але ж це не привід зупинятись, чи не так? Хто не в курсі – тримайте посилання, ми ж працювали не заради грошей. Лише щоб урятувати тих, кому більше ні на кого покластись.
Отже, допомога продовжує надходити.
Зараз життя налагодилось, по допомогу звертаються лише 150 стареньких підшефних. Та це люди, покинуті всіма, окрім нас. Тож добре, що більша частина живе краще – більше ресурсів лишиться на тих, хто розраховує на це й понині.
Що ж, тепер під нашим крилом будинки для людей похилого віку. Де впораємось, там і тримаємо під контролем. Зараз працюємо над тим, аби добре почувались підопічні закладів Київській області. Деякі з них шоковані війною. Деякі пережили бої та окупацію. Допомога потрібна всім – на щастя, в цих стареньких є ми з вами.
Ті, хто читав – освіжіть у пам’яті, а решта нехай прочитають. Ось у яких умовах ми здійснили два виїзди до Іванківського закладу. Не хвалимось. Радше пишаємось вами, адже без вашої допомоги це було б неможливо здійснити. Бачите звіт? Це ви молодці. Ми лише стали посередником між вашою мужністю і тими, кому більше ні на кого розраховувати.
Що ж, преамбула завершена. Трохи тисне у грудях, коли згадуєш ті часи, і як ми всі впорались – кожен зі своїм завданням. Та пора йти далі. Ось звіт про осінні виїзди.
По-перше, Бородянський будинок для людей похилого віку. Пережив окупацію і вистояв. На жаль, за час боїв утратив кілька десятків підопічних – люди в такому віці зовсім беззахисні. Не було поставок. Сюди ми не могли встигнути, бо волонтерський штаб не має власних танкових дивізій. Та щойно боги війни зі ЗСУ зробили свою справу – ми вже летіли на всіх вітрилах.
По-друге, Таращанський пансіонат для людей похилого віку. О, це була особлива поїздка. Пригадуємо, щойно встигли вивезти тваринок-інвалідів із Покровська – як отримали звістку, що знову пора в дорогу. І впорались так, наче тиждень до того відпочивали. Чому? Бо тут без нас із вами ніяк.
По-третє, Горностайпільський будинок-інтернат. Це якщо їхати від Києва в бік навіженої Білорусі. Понад 140 осіб зустріли окупацію так мужньо, як тільки могли. Пережили її. І дочекались на допомогу.
Не завжди встигаємо комунікувати завчасно. Місцями дорога вбита, місцями зв’язку немає від слова «зовсім». Але роботу виконуємо. Звітуємо тоді в такому ж стилі, як і зараз: про результат.
Навіщо ми це робимо? В чому наша ідеологія, звідки стільки сил? Усе просто, шановні.
Ми – одна велика спільнота. Ми – народ, який надто довго проходив процес «шліфування» між регіонами та прошарками суспільства. Війна пройшлась рубанком по всіх наших здобутках, стесавши з м’ясом і хороше, і погане. Лишилось справжнє. Тобто ми з вами.
У нормальному суспільстві старих не покидають напризволяще. У нормальному суспільстві немає покинутих людей у принципі. І ми на правах праволібералів та центристів у колективі вважаємо: все це має йти не лише від держави. Це має бути нашим девізом.
Бо що зробить держава? Податки ще раз підвищить, аби назбирати коштів на якусь місію? Не всім до вподоби такий поворот. Передусім цього мають хотіти самі люди, і ми показуємо приклад.
Ми можемо, ми хочемо, тож ми й робимо.
До речі, в таких закладах вистачає стареньких, чиї діти та онуки зараз боронять Україну в лавах ЗСУ і ТрО. Деякі хлопці та дівчата, на жаль, загинули. Хтось лежить пораненим. Та більша частина точно повернуться додому – і їм буде приємно побачити, що в тилу ніхто не забував про їхніх батьків, матерів, бабусь і дідусів.
Піклуватись про них – наш обов’язок. Прямий, пряміший тільки спис. Утім, це і є наш спис.
Банківські картки:
- 4149 4393 0077 4761 (грн)
- 4149 4993 7454 7733 (євро)
- 5168 7520 1764 7978 (долари)
Ще у нас є PayPal:
Реквізити для переказу у євро:
BENEFICIARY: PIDTURKIN DMYTRO
ACCOUNT: 4149 4993 7454 7733
BANK OF BENEFICIARY: JSC CB PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR.,
KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT: 623-160-5145
INTERMEDIARY BANK: J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY
SWIFT CODE/BIC: CHASDEFX
IBAN: UA563052990262086400935856197
Реквізити для переказу в доларах США:
BENEFICIARY: PIDTURKIN DMYTRO
ACCOUNT: 5168 7520 1764 7978
BANK OF BENEFICIARY: JSC CB PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR.,
KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT: 0011000080
INTERMEDIARY BANK: JP MORGAN CHASE BANK
SWIFT CODE/BIC: CHASUS33
IBAN: UA413052990262076400935856385
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!