Зниклі 100 млрд доларів: наскільки критично?
Наскільки критично впливають наведені показники на розвиток країни? Відповідь залежить, принаймні, від двох факторів:
- Залежність країни від зовнішніх ринків
- Які внутрішні фінансові ресурси має країна для капітальних інвестицій — тобто від того, яку частку національного доходу заощаджує країна для інвестування.
Чим значніші ці ресурси, тим менший вплив на зростання має відтік капіталу. І навпаки — вплив відтоку капіталу тим більший, чим менші фінансові ресурси для інвестування має держава.
Для ілюстрації цього твердження можемо порівняти показники України і Китаю.
Згідно з результатами дослідження GFI, у період 2009-2018 років ці держави мали схожі показники рівня фальшування інвойсів до обсягу зовнішньої торгівлі товарами. Китай навіть трохи перегнав нас, у середньому за десятиріччя — 17,9% і 21,5% відповідно.
В абсолютних цифрах за 2018 рік обсяг фальшування інвойсів у Китаї становив 546 млрд доларів. Тобто близько 4% ВВП.
Більший рівень фальшування інвойсів у Китаї менше впливає на економіку — для китайської економіки зовнішній ринок має менше значення, ніж для української.
Експорт з України в 2009-2018 роках становив 43-53% від ВВП, тобто економіка України життєво залежна від аграрно-сировинного експорту. Водночас в цей період експорт із Китаю займав 18-25% від ВВП. Вдвічі менше, ніж у нас.
Тому фальшування інвойсів і створений цим інструментом відтік капіталу — менш актуальна проблема для Китаю, ніж для нас.
Крім рівня розвитку внутрішнього ринку, ще важливішим є інший чинник — обсяг фінансових ресурсів для інвестування. У це десятиріччя Китай мав рівень валових заощаджень 44-51% від валового національного доходу (ВНД), а у нас рівень валових заощаджень жодного року не перевищив 20% від ВНД. Більше того, у 2013 році (тобто ще до нападу Росії) він впав нижче 10%.
Якщо країна має заощадження 15% до ВНД, то відтік капіталу на рівні 10% призводить до стагнації економіки й неможливості подолати економічне відставання від світового розвитку, але якщо у країни заощадження перевищують 40% національного доходу, а залежність від зовнішніх ринків вдвічі менша, ніж у нас, то витік капіталу такого рівня не є критичним для зростання.
У цей період економіка Китаю стабільно зростала на 7-10 відсотків щороку, а економіка України була в лихоманці — від падіння на 15% в 2009-му до зростання на 5% в 2011-му. Загалом з 2008 по 2018 рік ВВП України скоротився зі 120 мільярдів доларів до 99 мільярдів (в постійних цінах 2015 року), а ВВП Китаю зріс з 6 до 13 трильйонів доларів.
Зрозуміло, що на наші показники вплинула російська воєнна агресія 2014 року, яка призвела до втрати 7% території і приблизно 20 мільярдів доларів річного ВВП. Тобто, якби не російська агресія, то за це десятиріччя наша економіка не впала би, хоча б й не зросла, бо скорочення заощаджень, інвестицій і темпів зростання почалось за рік до війни. Кардинальна відмінність обумовлена не російським нападом, а фінансовими ресурсами для розвитку.
Автори доповіді не тільки показують обсяг проблеми, а й рекомендують заходи для її подолання.
Перша і головна рекомендація: фальшування інвойсів має вважатись саме кримінальним злочином. Країни мають прийняти законодавство, яке трактує фальшування інвойсів кримінальним злочином, і запровадити достатньо суворі покарання за такі дії. З моєї точки зору, це абсолютно резонна рекомендація. Ті запобіжники, які зараз є в Податковому кодексі, зовсім не працюють і ніяк не зменшують обсяг незаконного витоку капіталу з країни.
Друга рекомендація: надати митним органам правоохоронні функції й технічні можливості моніторингу цін.
Наступна, вже третя рекомендація — запровадження міжвідомчої роботи з вирішення цієї проблеми. Не лише митниця має перейматися проблемою, вона потребує спільних дій з фінансовою розвідкою, податківцями, правоохоронними органами: спільні розслідування, обмін інформацією, оцінка ризиків тощо.
І наостанок. Запровадження спеціальних інструментів оцінки ризиків, так званих «методів фільтрації цін». Один із таких інструментів був розроблений організацією Global Financial Integrity і має назву GFTrade.
Цей інструмент дає можливість у реальному часі у процесі митного оформлення товару порівняти вказану в інвойсі ціну з поточними цінами на даний товар в 62 найбільших країнах світу. Таким чином, підозрілий інвойс виявляється миттєво, прямо при митному оформленні експорту або імпорту товару.
В доповіді не аналізується, але в інших дослідженнях GFI докладно розглядається факт, що притаманне для фальшування інвойсів взагалі й для виводу капіталу в тому числі — це афілійованість обох сторін експортної/імпортної операції. Це означає, що товарна поставка за фальшивими інвойсами відбувається самому собі.
Юридично сторони операції, безумовно, є різними особами, але їхнім кінцевим власником (бенефіціаром) є одна фізична особа або група осіб. Іноді це не приховується, наприклад, якщо обидві сторони є дочірніми фірмами міжнародної публічної корпорації. Але частіше факт афілійованості прихований шляхом анонімного володіння однією або ж й обома учасниками операції.
Афілійованість обох сторін операції є стовідсотковим фактором ризику фальшування інвойсів.
Якщо немає не меті фальшувати інвойси, то навіщо продавати самому собі, а не реальному покупцю? Тому очевидна рекомендація щодо запобігання фальшування інвойсів та виводу капіталу – це контроль (а може й взагалі заборона) проведення зовнішньоекономічних операцій між афілійованими особами.
Щоб такий контроль був можливим, потрібно заборонити анонімне володіння юридичними особами, тобто реєстрація власником компанії якоїсь підставної особи, яка отримала довіреність від реального власника. При такому оформленні володіння компанією реального власника не знає ніхто, крім юриста, який оформив довірче володіння, в усіх реєстрах і в усіх документах компанії вказуються фіктивні, а не реальні власники.
Оформлення такого анонімного володіння компаніями дуже поширене і дуже просте в багатьох країнах, які зовсім не є підозрілими офшорами. В одному з досліджень анонімного володіння компаніями з метою відмивання грошей, виконаному в 2012 році в Університеті Гріффіта (Австралія), був наведений перелік країн, в яких найлегше зареєструвати анонімну компанію. Ось перша десятка: Кенія, США, Канада, Чехія, Гана, Філіппіни, Ірландія, Австралія, Литва, Польща. В цьому рейтингу Україна займала 15-те місце.
Хоча GFI доводить необхідність заборони анонімного володіння компаніями, навіть зверталась з цим до Конгресу США, зараз немає уявлення, як це можна зробити. Принаймні в публічно доступному реєстрі юридичних осіб України повно компаній, зареєстрованих на підставних осіб, і ніхто ніякої відповідальності за це не несе.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!