Польща перед виборами: що означає подальше правління правоцентристів? Частина 1. У передчутті перегонів

Примітка редактора. ІА «Петро і Мазепа» продовжує співпрацю з польськими колегами (Ягеллонським клубом). Не так давно у нас виходили статті Віктора Трегубова «Нова влада України: переможець отримує все» та Пьотра Трудновського «Нам потрібне польсько-українське порозуміння, а не гарні та порожні декларації». Власне, тепер останній видав новий текст: адже скоро Польща переживатиме чергові парламентські вибори, й нам пора ознайомити читачів із найбільш вірогідним переможцем даних перегонів.

13 жовтня у Польщі проходитимуть парламентські вибори. Наразі все свідчить про те, що переможе консервативна правоцентристська партія «Право і справедливість» (ПіС), яка керує державою протягом останніх чотирьох років. Протягом багатьох місяців опозиція, яка дуже критично сприймає правління цієї політичної сили, стверджувала, що це будуть найважливіші вибори в історії Польщі після падіння комунізму в 1989 році. Важко оцінювати, чи стануть виборчі змагання найважливішими. Але вони, безумовно, будуть унікальними. З точки зору польсько-українських відносин здається, що оптимальним буде утримання status quo, тобто правління ПіС без інших членів коаліції.

Гідність та надійність

«Право і справедливість» (ПіС) на протязі років була тим гравцем, який критично ставився до мейнстріму польської політичної сцени. При цьому той самий мейнстрім керував країною ще з 1989 року, з короткими перервами у 1991-1992 та 2005-2007 роках — і правоцентристи негативно оцінюють загальну польську політичну реальність останніх років. Останні чотири роки були фундаментальною трансформацією польських правоцентристів: вони вперше взяли на себе всю відповідальність за державу і вперше мають реальний шанс зберегти цю владу довше.

Щоб зрозуміти високу підтримку даної політичної формації, треба у кількох абзацах підвести підсумки її правління донині. 

Ключовим є той факт, що вони призвели до фундаментальних соціальних змін, пов’язаних із широкомасштабними соціальними програмами з провідною програмою Сім’я 500+ на чолі. Спочатку кожна польська родина одержувала 500 злотих (близько 125 доларів) на місяць за кожну другу та наступну дитину до 18 років, а з цього літа — також і для першої дитини. Крім того, було розпочато ряд інших соціальних програм та фінансових стимулів для виборців (включаючи додаткову, тринадцяту пенсію за вислугу років для всіх пенсіонерів; послідовне підвищення мінімальної заробітної плати, незначне зниження податків та звільнення від сплати податку на прибуток для осіб до 26 років). У поточній кампанії схожий характер мають інші обіцянки — в тому числі й повідомлення про величезне підвищення мінімальної заробітної плати до 4000 злотих (1000 доларів) до 2023 року з попередніх 2250 злотих (близько 560 доларів).

Цей елемент є основою підтримки правлячої партії, яку нещодавно випадковий виборець підсумував у популярному фільмі, який було знято під час вуличної зустрічі з опозиційними політиками словами: «Ті крали? Вони, мабуть, крадуть, але хоча б діляться». Дійсно, громадяни почали брати участь у плодах величезного економічного зростання останніх десятиліть, що зміцнило підтримку «невиборчого» до сих пір формування на довше, ніж очікувалося ще у 2015 році. Не позбавлене й значення — ПіС більшою мірою, ніж будь-яка інша правляча формація в Польщі просто дотримувався своїх виборчих обіцянок. Таким чином, він виграє завдяки тому, що у 2015 році він зробив ставку на гідність (оцінивши найбідніших, раніше знехтуваним польською елітою), і тепер він може похвалитися достовірністю.

Зміна повна вад, але відчутна

Прем'єр-міністром від половини скликання став Матеуш Моравецький, син одного з найрадикальніших лідерів антикомуністичної опозиції до 1989 року. Він влаштувався дуже добре: історик та економіст за освітою, в молодому віці отримав досвід у політиці та на адміністрації низького рівня, а згодом зробив вражаючу кар'єру, керуючи одним із найбільших західних банків, що діють у Польщі.

Образ політика поєднує в собі два протиріччя, які існують у правлячій команді: антикомуністичне коріння та дещо шершавий (часом) патріотизм, а також консерватизм із технократичним стилем банкіра, знанням реалій глобальних фінансів та здатністю будувати компроміси у відносинах з європейськими партнерами. Успіх Моравецького, безумовно, полягає в тому, що він керував змінами, які дозволили запечатати податкову систему та усунути ряд злочинців, що паразитують у країні, причетних, зокрема, до шахрайства з ПДВ на ринку пального. Це протягом одного скликання десятки мільярдів злотих, які разом із глобальною конюнктурою та чудовими результатами польської економіки загалом дозволили — поки що без великих турбулентностей, хоча ризик їх появи в майбутньому багатьох непокоїть — фінансувати описані вище трансфери.

Крім цих безперечних успіхів, існує багато серйозних недоліків у правлінні правих, які, однак, сьогодні не дуже впливають на виборчі настрої. Це, в першу чергу, проведення сумнівних і погано підготовлених змін у судовій системі, що суттєво підігріло атмосферу політичного конфлікту в Польщі та призвело до охолодження відносин з ключовими закордонними партнерами та Європейським Союзом. У той же час ці дії не принесли жодних позитивних ефектів, коли йдеться про життя громадян — вони створили, по суті, лише персональні зміни. До цього треба додати безпрецедентне підпорядкування публічних засобів масової інформації правлячої партії (за даними досліджень, навіть серед виборців ПіС майже 1/3 з них не підтримує рівня підтримуваної державою пропаганди), а також ряд дрібних скандалів.

Безумовно, за останні чотири роки політична поляризація та атмосфера конфлікту між прихильниками основних таборів (консервативного та ліберально-лівого) небезпечно зросли. Відповідальність за це можуть і повинні нести обидві сторони суперечки. З одного боку, правителі прекрасно опинилися в ролі «домінуючої» і зневажливої для опозиції, також у публічних заявах, діях та процедурах. З іншого боку, «стара» еліта фактично не визнає моральне право правих на владу, і майже з перших днів висуває абсурдні звинувачення щодо нібито авторитарних схильностей ПіС, піднімаючи зневагу до їх виборців, нібито підкуплених недоїдками з панського столу за народження дитини.

З державницької точки зору — а це є вирішальним в оптиці середовища Ягеллонського клубу — видно, що за останні чотири роки для громадян було здійснено низку фундаментальних змін, однак вони парадоксально фрагментарні, а не системні. Мільярди злотих передано громадянам, але більш складних ініціатив не вдалося провести — наприклад, системне покращення ситуації в галузі охорони здоров'я, освіти або ефективності адміністрації, не кажучи вже про судоустрій.

Окрім згаданої системної реформи у формі герметизації бюджету (тут глибина змін не викликає сумнівів, але варто зазначити, що на неї впливали також дії, вжиті за останні роки правління попередників) неможливо вказати на фундаментальні успішні реформи у найважливіших сферах.

Однак, згідно з опитуваннями, це не має ключового значення для поляків сьогодні. Незважаючи на вищезазначену сильну поляризацію та «тривожну» атмосферу, підняту опозицією та значною частиною засобів масової інформації, показники оптимізму поляків на історично найвищому рівні. Вони вважають, що справи країни, економіки та їх приватне життя йдуть у правильному напрямку.

А в наступній частині (завтра о 20:00) ми перейдемо до найсмачнішої частини: поговоримо про блоки, які б’ються за владу, а також піднімемо тему проамериканських сил, які роблять ставку на НАТО.