Перейти до основного вмісту

Лохи та Зеленський: хоббіти, хулігани й не тільки

Ото про фанатів Зе не переживайте: у Бреннана про таке у книжці написано

Що, набридла епідемія зеленських? Є вихід, але він не всім сподобається.
Раніше

Бреннан розподіляє виборців, залежно від їхньої політичної інформованості й поведінки, на три архетипи: хоббіти (вигаданий народ із творів Толкіна), хулігани й вулканці (вищою мірою раціональна та беземоційна раса з серіалу «Зоряний шлях»).

Хоббіти ― це байдужі до соціально-політичних проблем люди, які нічого або майже нічого не знають про поточні політичні події, наукові теорії й історичні факти, що допомагають оцінити і зрозуміти політичне життя. Вони зосереджені на повсякденному житті, не приділяючи значної уваги політиці. У США хоббіти, як правило, на вибори не ходять.

Хулігани ― це шалені фанати політики, вони поглинають безліч політичної інформації, але ставляться до неї упереджено. Вони шукають і споживають інформацію, яка збігається з їхніми політичними уподобаннями, та ігнорують всю іншу інформацію. Їхні політичні погляди є частиною їхньої ідентичності. Людей з іншими політичними поглядами вони зневажають, ставляться до них вороже. У США більшість політичних активістів належать до цієї групи.

Вулканці ― це люди, які багато знають і мислять про політику науково й раціонально. Вони безсторонні, уникають упереджених суджень, не вважають людей з іншими політичними поглядами ворогами. Вони впевнені в чомусь настільки, наскільки дозволяють докази, тому можуть змінювати свої судження й оцінки за наявності додаткової інформації.

Упередженість та її вплив

У реальному житті чистих вулканців знайти майже неможливо, упередженість є майже в кожного. Переважна більшість американців є або хоббітами, або хуліганами, або знаходяться десь у проміжку між ними. Тобто, переважна частина політично поінформованих виборців є упередженими. Когнітивне упередження ― це систематичне шаблонне відхилення від раціональної думки.

Величезний масив досліджень у сфері політичної психології призводить до консенсусу, що переважна більшість людей сприймає політичну інформацію не раціонально, а глибоко упереджено. Більшість людей не є вулканцями, вони більш подібні на хуліганів-фанатів. Навіть хоббіти нагадують потенційних хуліганів, а не потенційних вулканців.

Бреннан описує експеримент політичного психолога Уестена, проведений з завзятими республіканцями і демократами. Їм показували висловлювання відомих людей, а потім надавали інформацію, яка виставляла особу лицемірною, а після того ― виправдання її поведінки. Якщо відома особа була маркована як демократ, то піддослідні республіканці погоджувались, що вона лицемірна, і не сприймали виправдання. Якщо ж особу маркували як республіканця, то піддослідні республіканці погоджувалися з виправданням. Піддослідні демократи легко сприймали виправдання для осіб, маркованих як демократи, і не сприймали для республіканців. Зрозуміло, що такий спосіб сприймання політичної інформації не дозволяє зробити раціональний вибір.

Експеримент Уестена приводить нас до розуміння такого явища як політичний трайбалізм: члени якоїсь групи (в нашому випадку ― політичної) схильні упереджено вважати, що їхня група добра і справедлива, а члени інших груп ― погані й несправедливі. Психологічно це явище подібне до упередженості фанатів футбольних команд: вони сприймають інформацію, яка має позитивний стосунок до їхньої улюбленої команди, та шукають свідчення, що негативно характеризують суперників. Виборці політичних партій мають подібне не раціональне, а емоційне ставлення до своєї групи і до політичних противників.

''

''

Бреннан наводить багато інших варіантів когнітивного упередження. Наприклад, упередження підтвердження, яке полягає в тому, що люди схильні приймати свідчення, які підтримують уже існуючі погляди, та ігнорувати протилежні свідчення. Він описує експеримент Дена Кахана, що доводить, як упередженість розтліває свідомість людей.

Кахан дав групі з тисячі піддослідних тест на математичні здібності, а потім ― на політичну упередженість. Тест полягав у досить складному описі дослідження впливу косметичного засобу на стан шкіри. Тільки люди з високою математичною підготовкою змогли його пройти, причому незалежно від того, ліберальні чи консервативні політичні погляди вони мали. Другий тест мав очевидне політичне забарвлення ― дослідження впливу права на носіння зброї на стан злочинності. Математичний апарат був таким самим, як у першому тесті. Половина людей з ліберальними поглядами отримала дані, що свідчили про зменшення рівня злочинності, половина ― дані, що свідчили про відсутність впливу. Тим не менш, майже всі ліберально налаштовані піддослідні дійшли висновку, який вони мали до експерименту ― право на носіння зброї не впливає на злочинність. Люди консервативних поглядів так само отримали два пакети даних, з яких математично виходили два різні висновки. Але майже всі консерватори дійшли висновку, що носіння зброї зменшує злочинність, тобто до підтвердження своїх існуючих поглядів. Ми бачимо, що упередження призводило до спотворення математичних доказів, люди йшли на очевидні фальсифікації в угоду до своїх упереджень: у математичних даних вони бачили те, що хотіли бачити, а не те, що було в реальності.

Психологи Амос Тверські та Даніель Канеман досліджували феномен, який вони назвали упередженням доступності. Це явище полягає в тому, що наша психіка має погані можливості в оцінці ймовірності: факти, які нам легко пригадати, мають завищену оцінку ймовірності, а факти, які не запам’ятовуються ― занижену. Прикладом може бути загибель в авіакатастрофі і смерть від грипу. Упередженість доступності призводить до помилкових політичних рішень і дій. За останні 50 років в США приблизно 3500 людей загинули від терористичних атак. Вплив атаки 11 вересня 2001 року спричинив рішення про війну з тероризмом, в якій вже (на 2016 рік) загинули понад 6 тисяч американських військових і понад 2 тисячі цивільних та ще більше 100 тисяч мирних жителів Іраку, Афганістану і Пакистану.

Бреннан наводить ще значну кількість досліджень упередженості, яка впливає на політичні рішення. Хто бажає ― може звернутися до цього цікавого читання, але вважаю, що й наведеного досить, щоб зробити висновки:

  • Переважна більшість виборців не має елементарних знань про політику, багато з них взагалі дезінформовані.
  • Існує велика дисперсія рівня політичних знань, головним чинником її є інтерес до політики.
  • Погано інформовані виборці мають систематично відмінні уподобання від добре інформованих.
  • Більшість людей сприймає політичну інформацію упереджено.
  • Політично активні люди є фанатично відданими, що заважає їм раціонально мислити і діяти.

Далі буде

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.