Лохи та Зеленський: право на компетентну владу
Епізод розмови доктора Комаровського і журналіста Гордона, в якому Комаровський емоційно заявив, що вони були лохами, коли голосували за Зеленського, мабуть, бачили всі.
Через два роки після обрання нової влади — Зеленського з його слугами — кричуща некомпетентність самого Зеленського і його команди стала очевидною.
Факти некомпетентності вже ріжуть очі. Смертність від коронавірусу — одна з найвищих у світі, бо кошти витрачені на асфальт, а не на боротьбу з пандемією. Розвал в енергетиці, бо нікому немає діла до власної вугільної промисловості. Провал державного оборонного замовлення під час війни з Росією.
І «вагнергейт», який показав повну нездатність влади керувати розвідувальною діяльністю тощо.
Невігластво Зеленського особливо яскраво було видно під час його зустрічі з журналістами з нагоди середини президентського терміну. Президент намагався нестачу компетентності компенсувати своїм фірмовим хамством. Але це тільки погіршувало картину.
Некомпетентність демократії
Виникає резонне питання, чому ж виборці так одностайно проголосували за очевидно некомпетентну людину? Комаровський має слушність — виборці виявилися лохами. Якщо сформулювати коректніше, то некомпетентність влади в демократичній державі є наслідком некомпетентності виборців.
Ця проблема демократії не нова, їй більше двох тисяч років. Ще Платон зауважив: некомпетентні громадяни оберуть собі некомпетентну владу, тому кращою формою правління буде мудрий самодержець.
Фантастичність альтернативи була очевидна й давнім грекам, а нині зовсім виглядає казково.
Тим не менш, некомпетентність виборців — це величезна проблема демократії й понині. Загальне виборче право виходить, по суті, з абсолютно некоректного припущення, що кожен виборець має достатньо знань, щоб зробити компетентний вибір.
Ми всі інтуїтивно розуміємо, що це припущення нереальне. Хотілось би від інтуїтивного відчуття перейти до емпіричної оцінки, але мені особисто не довелося зустріти жодного дослідження компетентності українських виборців.
У західній політології і політичній психології є тисячі досліджень цього питання. А зовсім недавно в українському перекладі вийшла книжка Джейсона Бреннана1, професора Джорджтаунського університету, яка містить у стислому зведеному вигляді результати таких досліджень за останні десятиріччя.
Зрозуміло, що у книжці немає жодного слова про Україну, а емпіричні дані стосуються переважно американських виборців.
Враховуючи, що американська демократія на дві сотні років старша за нашу, можемо реалістично припустити, що американські оцінки кращі за наші. Подальший текст є, так би мовити, нотатками на полях книжки Бреннана, зробленими з точки зору українського виборця.
За оцінкою Скота Альтхауза, зробленою на підставі досліджень Американського національного комітету електоральних досліджень (АНКЕД), за політичною компетентністю американських виборців можна поділити на чотири приблизно рівні групи: достатньо компетентні, погано поінформовані, не знають нічого, системно дезінформовані.
Остання чверть — то люди, гірші за некомпетентних, тобто ті, які мають спотворене уявлення про політичні процеси. Виходить, що принаймні три чверті американських виборців не здатні зробити компетентний вибір.
Їхній вибір не кращий за вибір шляхом підкидання монети. Демократія, так?
Політолог Джон Фереджон пише: ніщо так сильно не вражає дослідників, як мізерність інформації, яку мають більшість людей про політику.
По суті, єдиним запитанням, відповідь на яке відома всім виборцям, є прізвище поточного президента США. А от уже стосовно Конгресу США більшість громадян не уявляє, яка партія в даний момент його контролює. Незнання людей у сфері права, історії, економіки, соціології, політології просто безмежні.
Менше третини американців можуть назвати хоча б два з прав, перелічених у першій поправці до Конституції.
Менше третини знають, що гасло «Від кожного — за здібностями, кожному —за потребами», взято не з Конституції США, а з Карла Маркса.
Більшість американців не мають гадки про три гілки влади та їхні повноваження.
Найбільш несподіваним є те, наскільки стабільним є політичне незнання. У США дослідження політичної компетентності проводять уже кілька десятиріч, і попри зростання освітнього рівня і загальну доступність Інтернету, рівень компетентності за 40 років не змінився.
Рівень незнання американців у соціально-політичній сфері пояснюється не тим, що вони дурні, а тим, що їм просто байдуже.
Набуття знань вимагає витрат часу і зусиль, а для більшості людей ці витрати і зусилля не надають ніяких переваг. Якщо ти маєш один голос із 200 мільйонів, то він нічого не вирішує, а твої знання ні на що не впливають. То навіщо витрачати на них свій час?
Цей феномен має назву «раціональне незнання», з економічної точки зору витрати на набуття соціально-політичних знань не окупаються.
Хоча середній рівень знань дуже низький, дисперсія дуже висока: є незначна меншість із дуже високим рівнем знань. Крім того, дослідження показують суттєву кореляцію соціально-політичних знань із деякими показниками.
Стійка позитивна кореляція існує з вищою освітою, з доходами вище середніх, із проживанням на Заході США, із віком від 35 до 54 років, з чоловічою статтю.
Стійка негативна кореляція є з середньою освітою, доходами нижче за середні, проживанням на Півдні США, з жіночою статтю і чорним кольором шкіри. Є навіть політична кореляція: прихильність до республіканців позитивно корелює з вищою інформованістю, ніж до демократів.
Ще один результат емпіричних досліджень — рівень інформованості змінює політичні уподобання. Дослідження Альтхауза, Гіленса та інші показують, що американські виборці мають систематично різні уподобання залежно від поінформованості, навіть при виключенні демографічних факторів освіти, раси, статі, доходу тощо.
Більш поінформовані американці надають перевагу меншому державному втручанню в економіку. Також вони підтримують дозвіл на аборти, виступають за меншу кількість каральних заходів проти злочинності, за менш войовничу зовнішню політику, позитивно ставляться до компенсаційної дискримінації та негативно до молитви в державних школах.
Така залежність уподобань від інформованості є не тільки між республіканцями і демократами.
Вона простежується всередині демократів і республіканців. Наприклад, добре інформовані демократи були переважно проти вторгнення в Ірак у 2003 році, а погано поінформовані — за вторгнення.
Виходячи з концепції раціонального незнання, дивним видається не те, що люди є політичними невігласами, а те, що не всі люди невігласи. Є фактори, які примушують людей набувати соціально-політичні знання. Такими факторами є освіта, належність до певного соціального класу і головне — цікавість до цих знань.
Далі буде
1 Джейсон Бреннан. Проти демократії. Київ, Дух і Літера, 2020
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!