Unknown unknown. Експрес-курс Brexit за тиждень

Слова Рамсфельда стають знову актуальними в контексті цього тижня Brexit. Якщо раніше вам здавалося щось незрозумілим у тому, що відбувається, то поспішаю вас привітати — зараз усе стало ще більш заплутане. До цього була хоч якась можливість сказати, що в нас попереду більше відомих невідомостей, проте тепер британці немов би ненавмисне намагаються їх розмити. У цьому матеріалі спробуємо розібратися, що ж сталося за тиждень, як це змінює весь розподіл сил і що ж тепер маячить на горизонті 31 жовтня.

На відміну від нормального астрономічного тижня, цей брекзітовий почався ще із суботи, 19 жовтня. Парламент, що взяв на себе тягар уперше за 37 років проводити засідання в суботу (востаннє довелося ще за часів Фолклендської війни), повинен був розглянути нову угоду, підписану прем’єр-міністром із Європейським Союзом. Однак парламентарі не захотіли відразу голосувати за документ у майже 500 сторінок (несподівано, правда?), який водночас іще й досить контроверсійний, тому проголосували за поправку Летвіна, що дала можливість парламенту розглянути договір і провести голосування в понеділок.

Як ми пам’ятаємо, першим правилом цього дивовижного джентльменського поєдинку було те, що за відсутності затвердженої та підписаної угоди до 19 жовтня, Джонсон був зобов’язаний написати лист до Брюсселя з проханням про продовження Brexit (так, саме те, від чого він готовий був померти в канаві біля дороги). І навіть тут наш улюблений прем’єр зміг усіх здивувати. Лист про прохання відстрочення він усе ж відправив, але не підписав. Відразу ж після цього з Даунінг-стріт, 10 відправили й інше послання, яке змальовувало відстрочку в найтемніших і найжахливіших тонах. І вже це послання прем’єр спокійно підписав.

Зрозуміло, що в понеділок голосування не відбулося, інакше зараз не було би про що писати. Спікер Палати громад Джон Беркоу скористався перевіреною методикою і згадав конвенцію 1604 року, що забороняє уряду ставити на голосування парламенту один і той же законопроект двічі без достатніх змін тексту або зовнішніх обставин (у такий же спосіб він уже зупинив розгляд договору у варіанті Терези Мей). Таким чином, парламент змусив Джонсона і його кабінет нарешті опублікувати в понеділок увечері сумнозвісний Закон «Про договір про вихід», він же ВАБ (Withdrawal Agreement Bill, WAB) — таке собі 115-сторінкове резюме тих 500 сторінок Договору про вихід, яке дає депутатам шанс його прочитати швидше і вписує його в законодавчу систему Сполученого Королівства.

У вівторок ввечері парламент розглядав уже два законопроекти — багатостраждальний ВАБ і план роботи парламенту щодо нього. Друге читання ВАБа несподівано принесло Джонсону перемогу 329 проти 299-ти. Проте в реаліях британського парламенту друге читання — лише підготовчий етап до аналізу і внесення правок до голосування. При всьому цьому законопроект навіть не почали розглядати в Палаті лордів (а там, повірте мені, зазвичай ніхто нікуди не квапиться), тому наскільки б чудовим не був такий результат, він далеко не остаточний. Відразу ж після цього депутати «завалили» програмний документ (той самий план роботи), в якому БоДжо намагався змусити Палату громад розглянути ВАБ за два дні. При всій повазі до прем’єра, але це занадто навіть для таких досвідчених політиків, як це скликання Палати громад — навіть з урахуванням прискореної процедури, лише в нижній палаті розгляд і голосування подібного документа має займати від (підкреслюю, ВІД) 21 дня. Тому очікувано, що парламент відхилив цей законопроект і тепер має скільки завгодно часу на роботу. Рахунок знову зрівняно.

У цей момент Джонсон завдає удару у відповідь і заявляє, що в разі небажання парламентарів провести Brexit до 31 жовтня і проголосувати за його угоду, він змушений буде ініціювати нові загальні вибори до Різдва. Своєрідний ультиматум, причому як лейбористам, так і своїм рідним консерваторам. Паралельно Джонсон зняв із розгляду багатостраждальний ВАБ доти, доки не буде розв’язане питання з виборами. І на цьому робочий тиждень парламенту, по суті, добіг кінця.

А тепер усе ж розберемося, в чому тут складність, якщо ви її ще не помітили.

По-перше, відстрочення виходу. Після офіційного запиту Джонсона (яким б він не був) на продовження Brexit, Європейському Союзу тепер треба буде вирішити, чи давати Британії ще час, і якщо так, то скільки. В одному з попередніх матеріалів ми вже обговорювали, як БоДжо може спробувати зірвати таке рішення ЄС. І все ж не будемо відкидати ймовірність того, що Брюссель таки пролонгує вихід британців. У такому разі маємо чотири потенційні сценарії: коротке технічне продовження (те, що треба для Джонсона), продовження до січня 2020 року, пролонгація до червня 2020-го або ж так зване «гнучке продовження». В останньому випадку Британії буде встановлений термін до 31 січня 2020 року, але з можливістю продовження аж до січня 2021-го. Найімовірніше, що саме за такий варіант і вчепляться європейці, оскільки саме він дає їм можливість маневрувати залежно від рішень Джонсона і голосувань у парламенті.

По-друге, вибори. Першого разу, коли Джонсон порушував це питання, парламентарії легко змогли його відкинути як «не на часі». Тепер же більшість партій самі вже встигли висловитися за вибори. Навіть досить одіозний Джеремі Корбін сказав, що як тільки «ноу-діл» буде знято з порядку денного, можна говорити про початок виборів. Зараз у Джонсона є угода, яка ніби навіть і подобається парламенту. І в нього є свідчення, що всі політсили не проти виборів. Так що зараз він буквально поставив депутатів перед простим питанням — чи боятися вони виборів? Тепер навіть якщо хтось із представників партій спробує протестувати, консерватори відразу ж візьмуть його «на слабо» як політичного боягуза і шахрая, і тоді вже вибори реально для цієї партії стануть справжнім пеклом. Передусім це стосується лейбористів, які мають солідні в чисельному еквіваленті, але загалом досить хиткі шанси на наступних виборах. Крім того, уряд уже заявив, що готовий раз по раз ставити на голосування пропозицію про вибори, якщо депутати будуть її відкидати. Чи зможе і тут містер Беркоу скористатися положенням кодексу Ерскін-Мея? Не зовсім. Якраз у питанні виборів уряд іще може показати зуби і тиснути до кінця.

По-третє, сам договір про вихід. Як уже було зазначено, парламент тепер має скільки завгодно часу на його обговорення, особливо поки європейці мовчать і думають. А це, знаючи звички Палати громад, означає величезну кількість правок між другим і третім читаннями. Що в такому разі також означає і новий переговорний процес із ЄС — адже хто у Брюсселі погодиться підписувати щось настільки модифіковане? Стара загадка про заміну всіх елементів у речі і її збереження як такої якраз у тему в цьому випадку. Враховуючи умови роботи брюссельських бюрократів, раніше весни 2020 року такі переговори явно не почнуться. А це вже реально дає нам не тільки тривалий сценарій продовження Brexit, а й дуже-дуже злого Джонсона (злого і з утраченими голосами консерваторів).

Ось і виходить дивна картина тижня: парламент і Боджі стоять у мексиканському глухому куті, Брюссель із кислою міною думає, що десь це вже бачив. Прості британці починають розуміти, що цей маховик іще може розкрутитися. А Хелловін цього року може стати ще страшнішим і цікавішим, ніж можна було уявити.