«Соросята» — нові «парахаботіки»

Мем «соросята» заполонив собою весь інформаційний простір, і цього вже ніяк не заперечиш. Тому краще поговорити про ситуацію без зайвих купюр: звідки взялись герої таких мемів, чому це так популярно, яким боком до цього дійства фонд «Відродження».

• Як «Відро» намагалося хайп хакнути?
• Откуда єсть пошлі «соросята», що у Києві княжать?
• Чому мем «соросята» виявився таким успішним?
• Театр для гладача Зеленського
• Наратив та контрнаратив

Здавалося б, причому тут узагалі театр, збудований для одного актора. Втім, пан Зеленський на такі заходи не ходить, йому вистачає показухи після їх завершення.

Як «Відро» намагалося хайп хакнути?

Наприкінці 2019 року мені подзвонили з незнайомого номера і запросили на закритий захід, організований фондом «Відродження». Запрошення було обставлене з певними аспектами конспірації. Офіційного оголошення про захід ніде не було. Учасників запрошували по телефону (щоправда, між рядків натякали на те, що будуть присутні «птєнци Сороса»). А місце проведення повідомили в останній день через SMS. Справді, чудовий прийом, щоб зацікавити, але мороки багато. Не на кожний круглий стіл є можливість витратити стільки зусиль, тому можна тільки похвалити організаторів.

Сам захід відбувся в одному зі стародавніх будинків у центрі Києва. Скульптури, каміни, мармур, почорнілі від часу дзеркала та стелі з різьбленого дерева додавали заходу «масонського» духу, однак одразу хочу запевнити, що ні плащів на голе тіло, ні масок ніхто не надягав, та й зі свічками не ходив. Натомість приємно вразили традиційні для заходів «Відра» смачні канапки з чаєм-кавою та вино опісля.

На таємний захід зібралися практично всі «знайомі обличчя», яких зазвичай називають «активом країни». Після багаторазового рукостискання та обміну враженнями про новини Олександр Сушко, керівник фонду «Відродження» в Україні, нарешті запросив до зали та, коли всі всілися, розповів про мету зібрання.

Слід окремо наголосити, що я двічі попросив у пана Сушка дозволу на публікацію такого матеріалу. Тому вважаю за можливе сказати, про що він говорив, а решту дискусій переказати за форматом заходу «Chathem House», без згадування імен.

Як стало зрозуміло зі слів організатора, представники фонду «Відродження», як і ваш покірний слуга, занепокоїлися масованим просуванням у медіа нового мему — «соросята». А оскільки вони до Джорджа Сороса (який є засновником фонду «Відродження») мають безпосереднє відношення, то вирішили провести напівжартівливий захід на цю тематику, з певними нотками доведення ситуації до абсурду.

Цим і пояснюється втаємничене запрошення на зустріч, вибір пафосної локації, та й загалом сам контекст «масонської змови». Метою заходу було провести публічні дебати між «умовним противником соросят» з одного боку та умовним «соросьонком» — з іншого. Насправді ж роль «соросьонка» грав відомий блогер, який пише здебільшого про економічні теми. Він доводив, що «соросята» — міф, а у співпраці з МВФ немає нічого конспірологічного. А роль його супротивника грав інший, не менш відомий блогер, який наводив аргументи проти впровадження ринку землі та співпраці з МВФ. Щоправда, він також висловлював позицію, що «соросята» — це вигаданий образ, однак наголошував, що такі меседжі дають можливість задуматися над тим, чи правильно ми розуміємо волю українського народу, коли заграємо з іноземним капіталом?

Очевидно, що ліберально налаштована запрошена аудиторія одразу стала на бік «умовного соросьонка». Здебільшого — через саму особистість блогера, який топив проти ринку землі. Через приблизно 40 хвилин обміну аргументами між спікерами, мій попередній прогноз підтвердився: організовані в такий спосіб «Відродженням» дебати — марна витрата часу і грошей американських платників податків та самого Сороса.

Ідея такого заходу була абсолютно класичною: не протидіяти інформаційному тренду, а серфити на його хвилі, доводячи аргументи опонентів до абсурду. За певних умов, теоретично, такими діями можна «хакнути» порядок денний опонентів. Зіпсувати їм стратегію.

Читайте також:

• Meshuggah. Уявні «соросята»

• Джордж Сорос. Український рятівний трос для Європи

Тобто за рахунок ресурсів, інвестованих у роздмухування теми «соросят», змусити інформаційний простір розповсюджувати і твої наративи. Особливо в деструктивній діяльності допомагає доведення аргументів опонента до абсурду та використання гумору. Однак за правильною, загалом, ідеєю організаторів, на рівні виконання нічого не послідувало. В принципі, як і в усій історії про «соросят»...

Откуда єсть пошлі «соросята», що у Києві княжать?

За останні півроку один із найпрофесійніших моніторингів російської дезінформації та пропагандистських наративів робить мій улюблений медіапроект Texty.org.ua. Вони ж досліджували поширення мему про «соросят» і описували висновки в деяких своїх регулярних звітах.

Останній період масованого поширення цього мему можна пов'язати з одноіменним Telegram-каналом, який було зареєстровано 29 жовтня минулого року. 6 листопада 2019-го на Telegram-каналі було розміщено перше повідомлення, яке на даний момент набрало 5,2 тисячі переглядів, при загальній аудиторії каналу 16,2 тисячі підписників.

У цьому повідомленні був розміщений скріншот нібито переписки між Гончаруком та Нєфьодовим, який було зроблено в тому форматі, в якому схожі світлини викладає Telegram-канал «Джокер». Однак навіть простий пошук у Google може підтвердити, що термін «соросята» почали широко використовувати задовго до цього.

Так, потужний поштовх цей мем отримав після публікації на сторінках проросійського видання «Страна.ua» в інтерв'ю з колишнім радником міністра охорони здоров'я Дмитром Раімовим. У підводці до цього матеріалу було написано: «Экс-советник главы Минздрава рассказал "Стране", как воевал с "супрунятами" и "соросятами" и почему по итогу ушёл в отставку».

З тексту інтерв'ю видно, що Раімов, принаймні один раз, використав саме цей термін. Інтерв'ю, яке брали в Раімова Світлана Крюкова та Анастасія Товт, вийшло 22 жовтня — за тиждень до реєстрації Telegram-каналу.

Що стосується перших згадок терміну «соросята» в інформаційному просторі, то в російськомовному Facebook вдається знайти пост сумнозвісної дружини колишнього очільника Служби зовнішньої розвідки України — Олени Лукаш, датований іще 16 серпня 2018 року (за рік і два місяці до того, як термін «соросята» був озвучений Раімовим).

Майже рівно через рік після цього посту Олена Лукаш створила ще один допис на своїй сторінці у Facebook, який миттєво розлетівся по онлайн-ресурсах, підконтрольних проросійським адміністраторам.

Якщо з боку Раімова повторення терміна «соросята» можна пояснити тим, що він просто чув його у своєму оточенні (не є секретом на ринку, що консультант Раімов співпрацює з політиками, які мають проросійські погляди), то таку наполегливу ненависть до «соросят» із боку Лукаш можна пояснити тільки системною багаторічною діяльністю, яку вона здійснює разом з іншим ненависником «соросят» Портновим.

Це припущення підтверджується і тим, що термін «соросята» дуже часто і вільно використовується російською пресою. Так, наприклад, іще 19 жовтня 2019 року на сторінках російського видання «Комсомольская правда», яке ГРУ МО РФ досить часто використовує для просування своїх наративів, з'явилася велика стаття Олександра Грішина «Уроки от Сороса», де термін «соросята» згадано мало не в кожному абзаці.

Не відстають від політиків та журналістів і відомі блогери та політологи. Так, Сергій Лямець у своєму довгому дописі 31 липня 2019 року пояснює свою точку зору на те, ким є «соросята» і як вони з'явилися в сучасній українській владі.

Зокрема, він стверджує:

«На самом деле всё это время Богдан строит свою систему управления страной. "Соросята" для него исполняют роль некой важной силы, прикрывающей его от Коломойского и других групп влияния. Они стали для главы Офиса Зеленского ещё и кузницей кадров. Активисты-грантоеды оказались идейно подкованы. Они умеют рисовать презентации и делать доклады. А самое главное, их много и они действуют единым фронтом. Пролез один — тянет за собой других. Так в офисе Зеленского появились Данилюк и Абромавичус, так появился Гончарук, так следом за Гончаруком лезут во власть другие активисты».

Однак, попри все, більша частина вживання терміна «соросята» припадає на проросійських політологів. Не відстають і депутати українського парламенту, яких медіа пов'язують із Коломойським (або, як їх почали називати — «бенєляльки»).

Чому мем «соросята» виявився таким успішним?

На превеликий жаль, я ще не бачив досліджень із вимірювання частоти використання мему «соросята», а проводити його самотужки досить витратно. Однак і неозброєним оком видно, що динаміка поширення мему вийшла з Facebook-постів на сторінки онлайн-видань, що входять у ТОП-100 по Україні, а подекуди і вилилася на телеекрани. Для одного слова, що описує категорію осіб та має вже певне набуте емоційне забарвлення, це досить успішний результат. Майже такий же успішний, як і дегуманізаційні «фашисто-бандеровці», «укропи» та інші.

По-перше, слід сказати, що запорукою успіху стало те, що нібито новий термін є відображення давно знайомого явища. Словосполучення «птєнци Сороса» (калька на мем Другої світової війни «птєнци Герінга» з яскраво негативною емоціональною конотацією) було поширене вже давно. З часів, коли Джордж Сорос реально був фізично спроможний витрачати час і гроші на фінансування конкретних людей у пострадянських країнах.

По-друге, мем є іменним — «соросята» від Сорос, так само, як «фашисто-бандерівці» від Бандера. Це є запорукою того, що емоційне ставлення до «світового спекулянта», яким часто зображують геніального управлінця інвестиційної імперії, що створює і знищує уряди фінансовими інтервенціями, м'яко й ефективно перекинеться на представників необмеженої спільноти осіб, яких називають «соросятами».

По-третє, з етимологічної точки зору слово «соросята» ідеальне для використання в тому контексті, який ти сам наповнюєш емоційно. З одного боку, це применшення значимості осіб, що входять у цю спільноту — як «пташата» або «кошенята». Ймовірно, це щось таке, що ще не має власної волі, а тільки грається, імітуючи дорослих, і є повністю залежним від годування старшими особинами. З іншого боку, в емоційно-етимологічному фоні цього терміна присутній аспект дегуманізації. Тобто применшення індивідуальних рис особи і присвоєння рис усієї спільноти.

По-четверте, те, чого не можуть визнати представники фонду «Відродження». У появи такого терміна є реальні підстави. А саме — наявність плеяди активістів та осіб, яких потужно фінансували та підтримували з-за океану і які постійно виявляються «рівнішими» за інших. Мова йде і про надвисокі зарплатні, і про спроможність «спливти» при будь-якій владі, і про надмірну увагу американських засобів масової інформації до окремих персонажів. 

Абсолютно безвідносно мого особистого ставлення до окремих «соросят», необхідно просто визнати, що певна втома від людей, які серйозно збагатіли за рахунок своїх тісних відносин із Посольством США в Україні, дійсно присутня в інформаційному просторі. І чергові «зашквари», пов'язані з їхніми статками і посадами, суттєво дратують широку громадськість. Таким чином, як завжди водиться в спецопераціях з дезінформування, частково правдиві аргументи в комплексі поширюваного наративу — присутні.

Особливо враховуючи той простий факт, що за всі роки активної роботи представників організацій, фінансованих американською стороною, жодного разу не було порушено питання про розробку законопроекту щодо врегулювання лобістської діяльності в Україні. Цей факт дає змогу представникам російської сторони в неофіційних, але конструктивних дискусіях задавати питання: «Ви хочете незалежності? Заберіть стільки, скільки можете нести — але чи буде вона включати незалежність від інтересів Демпартії США?».

Той факт, що Марі Йовановіч на своїх свідченнях у Конгресі США офіційно визнала, що очолюване нею посольство в Києві, щонайменше за два місяці до оголошення Зеленським бажання балотуватися на пост президента України, організовувало для нього зустрічі високого рівня — неабияк дратує українську експертну спільноту, яка, подекуди отримуючи фінансування від того ж американського посольства та фонду «Відродження», не поспішає озвучувати своє обурення.

По-п'яте, у процесі розповсюдження деструктивного мему «соросят» є співпадіння інтересів умовних прокремлівських політиків та умовних «бенєляльок». Молоді люди з нормальною репутацією та проукраїнським поглядом на розвиток держави дратують одночасно дуже багатьох бенефіціарів процесу. Саме тому для Зеленського, який (хочеш чи не хочеш) залишається одним із найпотужніших центрів ухвалення рішень, намагаються намалювати картину того, що є певний перелік людей, який може бути токсичним для благої мети імплементації ідей президента в життя. 

Звичайно, про зовнішнє відображення в медіа цієї сумнівної «токсичності» потурбуються ті, кому треба. Недаремно анонімні та офіційні Telegram-канали політиків стали так активно входити в масовий ужиток журналістів багатьох телеканалів.

Театр для гладача Зеленського

Для того, щоб переконати Зеленського у правильності бажаного наративу, зацікавлені особи використовують його «тваринні» почуття й емоції: відчуття власної значимості та страх.

Стосовно відчуття власної значимості все просто. Для актора дійсно дуже важливим є визнання його таланту. Будь-яка критика сприймається досить хворобливо. Особливо, коли така критика йде від «релевантних» людей або від тих, хто побудували свій успіх на твоєму успіху.

Неважко здогадатися, що головною аудиторією зливу прослуховування наради в Гончарука, яке редагували та форматували на комп'ютері Куксіна, колишнього колеги Олександра Дубінського, був саме Президент України. Саме до його вух повинні були долетіти слова про думку «прем'єра-соросьонка» щодо його когнітивних здібностей в економічній сфері.

Головною метою тут є показати, що це сам Зеленський завдяки своїй перемозі дозволив «соросятам» зайняти свої теперішні місця і в парламенті, і у виконавчій владі. А тепер, бач, вони йому «фігвами малюють»...

Що ж стосується відчуття страху в Зеленського, то тут усе ще прозаїчніше. Його заколихують між «теплою ванною», яку створює для нього (як мама) «продюсер» Офісу Президента України, захищаючи від негативних повідомлень. Та навмисно інспірованими атаками особисто на нього та його кохану. 

Вже і «їжачку зрозуміло», що Перша леді — головне вразливе місце президента (слава Богу, до дітей іще не опустилися). Саме тому підлеглі президента гордо рапортують йому про виявлені інформаційні атаки на його дружину з боку бот-мереж. Але, рапортуючи про такі тонкі матерії, досить легко спрямувати увагу на завчасно обумовлені речі. Наприклад, на «клятих парахаботіков», які ніяк не заспокояться і атакують президентське подружжя просто через те, що їм за це заплачено. Звідси і беруться «кейси справедливої вендетти» щодо Софії Фединої та, прости Господи, Марусі Звіробій, роздмухування яких тільки героїзує опозиційний спротив президенту, який «нікому нічого не винен».

Таким чином, президента поволі відрізають від голосів розуму, які здатні донести до нього аргументовану та конструктивну критику і запропонувати змінити сценарій. Його поволі вкладають у «теплу ванну», навколо якої — одні тільки вороги: «парахаботіки» та «соросята».

Наближення Андрія Єрмака, який бував у ролі продюсера і добре знається на тому, як саме треба поводитися з вередливими акторами, свідчить про той факт, що, на жаль, Зеленському в цій «теплій ванні» подобається і він планує в ній залишатися.

Існує ймовірність того, що слідом за зміною голови Офісу Президента буде ухвалене рішення і про зміну прем'єр-міністра. Це сприяє загалом реалізації планів Кремля щодо України. Адже очевидним є факт, що присутність «соросят» на керівних посадах в уряді України, окрім українського народу, найбільше дратує двох осіб — Путіна та Коломойського.

Першому це не дає можливості досягати мережевих домовленостей на всіх рівнях українського політикуму про відновлення залізо-бетонних зв'язків із Москвою. А другому — заважає системно зайняти позицію провідного олігарха в Україні (оскільки і Ізраїль, і Швейцарія, і Велика Британія не зможуть урятувати його від вимог ФБР).

Наратив та контрнаратив

Будь-який атакуючий деструктивний мем у неоднорідному інфопросторі — це одночасно і велика проблема, і велика можливість. Про проблеми ми вже поговорили. А ось можливостей ця ситуація відкриває безліч. Починаючи з можливостей руками «бенєляльок» позбавитися від тих токсичних представників «соросят», які тягнуть усю спільноту на дно. Не будемо їх перелічувати — читачі, які стежать за ПіМ, їх і так знають.

Очищення своїх лав — це здоровий процес будь-якої спільноти, яка (навіть вимушено об'єднана, як «соросята») має на меті вижити, попри бажання ворогів.

Бажання «хакнути дискурс» від фонду «Відродження» було дуже похвальним, але, як часто буває у «соросят», реалізація трошки підвела. Щоб «хакнути дискурс» і змусити всіх говорити про себе твоїми словами, а не словами «бенєляльок» — треба заснувати «партію соросят», щонайменше. 

Та ж сама «Демократична сокира» починалася як стьоб, а зараз має своїх представників у громадських радах ключових антикорупційних органів. Зовсім не обов'язково спекулювати на такій назві, але, на превеликий жаль, із «Голосу» вийшов пшик. І навіть для місцевих виборів знадобиться вже інший проект, якого на сьогодні в «соросят» немає.

Так або інакше, зараз руками «кремлівуду» (кремлівського «Голлівуду») та «бенєляльок» для української аудиторії створюється таке ж емоційне враження про «соросят», яке раніше було створено щодо «порохоботів». І, вдивляючись у процеси та методи, якими це робиться, сумнівів у головних БЕНЕфіціарах цих процесів уже не залишається. 

Зрештою, все залежатиме від того, яким чином президент зможе розпорядитися своїм статусом. У тому числі, щодо підтримки окремих «соросят». Оскільки, враховуючи досвід заходів, організованих фондом «Відродження» та Посольством США в Києві, на допомогу з-за океану на очікувати не доводиться.