Сифіліс проти корупції
Текст уже на Patreon. You’re Welcome!
Корупція, корупція нева ченджс. Нещодавно в Україні рвонуло соціальне опитування. Про корупцію, тобто гострим воно мало бути одразу ж.
Якщо скласти разом його результати та реакцію влади, вийде страшна річ. Люди вважають президента винним у корупції, але це все неправда. Ось такі речі кояться. Кажемо ж, страшне.
Оскільки ми не працюємо на жодну з партій, собі дозволимо неупереджений висновок.
А шо це таке?
Люди зовсім не знають, що таке корупція. Точніше, як… Знають. Але в’яжуть до цього терміна все те, що їм не подобається, чи просто викликає в них тривогу. Наприклад, зброя. От біда, хабарі там і там? Ну все, зброю нам не дадуть тепер. Інфа — сотка.
Щоб так думати, треба себе налаштувати на хвилю «Така корупція лише в нас». Тобто себе обманути.
Бо корупція, як і венеричні захворювання, є всюди. Питання не в тому, чи є — ніде у світі не знайдете на 100% пуританську спільноту, де в місті-мільйоннику всі святенькі. Питання в тому, як із хворобою борються. З її поширенням.
Не треба списи ламати, де корупції більше. Її всюди однаково. Просто в одній державі легше порішать, а в іншій — навпаки.
У нас порішать легко. Із цим, думаємо, всі погодяться, і хоч у чомусь українці не будуть бити пики одне одному. Так, у нас легко бути корупціонером. Легко, чуєте? Можна піти й дати на лапу. Або працювати на держслужбі й брати на лапу. Ось так усе легко.
Корупція — проблема соціальна та культурна. З’являється вона швидко. Лікується десятиліттями, як будь-яка неприємна хвороба. Сифіліс, наприклад.
Що важливіше, коли у вас сифіліс?
Лікуватись? Чи верещати, що насправді він існує лише в одиничному екземплярі та вчепився саме вас?
Ви знаєте відповідь. Якщо не лікуватись, рано чи пізно ви помрете, і тоді всім буде байдуже на вашу відповідь. Тобто саме обговорення очевидного лише витрачає ваш час. Той, який можна було витратити на оздоровлення організму.
0% унікальності
Ми не унікальні. Це не у нас винайшли схеми та відкати, не ми першими дали хабара чи його взяли. Просто в інших державах із цим навчились боротись. А в нас — поки що лише говорити. І в цьому велика проблема, бо масове нерозуміння проблеми витрачає наш спільний час. Час лікування чи реформ, називайте як хочете.
Говорімо прямо. Зараз у наших містах лунають вибухи, в наших областях гинуть люди. Багато горя.
Зручніше всього увімкнути свідомість маленької дитинки. Думати, що на Заході дяді розумні, а ось ми дурненькі та ні на що не спроможні. Хтось скаже, це для жалю. Насправді ні. Все ще гірше — це для того, аби нічого не робити зі своєю проблемою.
Зручно бути дурненькими, але не надто корисно. Корупція була ноу-хау, коли ми ще не мали власної державності. Пора йти далі.
Корупція — не панацея для пояснення всіх бід.
Якщо переоцінювати корупцію та недооцінювати її вплив на суспільні верстви, можна обманути себе дуже жорстоко. Конкретизувати проблему на певних іменах. І не розуміти, що насправді згадані люди просто користуються готовими умовами.
А умови ж ніхто не хоче змінювати. Народ прагне лише корупціонерів виганяти, далі планів немає.
Як приклад, так військкома Борисова міняєте на військкома Ларисова, а потім на військкома Кумисова. Звісно ж, красти й мутити буде кожен. І після відставки кожного з них народ буде вважати проблему розв'язаною, та засмутиться через нову помилку. Добре, ми навчились перти буром проти корупціонера. Може, пора далі?
Потрібно змінювати умови. Наприклад, підвищити поріг входження до корупційних механізмів. Ви про це задумайтесь якось. Дуже потужна штука.
Можна навести приклад із нашими вступними іспитами, які одного чудового ранку зникли та поступились ЗНО. Один з авторів статті колись завадив мажору пройти на вже куплений бланк із потрібною кількістю балів. Так, це можна зробити. Ні, це дуже важко, на відміну від «заколоти свиню та купити місце на бюджеті за сало».
Що це означає? Що раніше 20 мудаків могли собі придбати вступні бали. А тепер — максимум один. І той потім нарветься на злого Гадюкіна та пролетить повз КНУ.
Поріг вищий, сміття менше
Що менше спроб, то краще результат. Навіть якщо хтось і впорається, це буде виняток.
Зараз це мейнстрім. Ось і вся антикорупція.
Скажете, буде важко? Так. Не буває хвороби, яка роками дозрівала з вашого дозволу, а потім взяла й кудись сама випарувалась. Якщо у вас печінка на труху перейшла, прищиком на дупці не обійдетесь.
Наша корупція страшна не тому, що якісь особливі схеми працюють. Звичайні та навіть тупі.
Наша корупція страшна тому, що люди борються лише з її аватарами та демон-принцами. Хоча на прикладі попередніх хрестових походів могли б якось помітити, що замкнене коло чомусь заводить в одне й те ж місце. Яке саме — промовчимо.
При кожній владі хтось скаже, що «як при цій, іще не крали». Але далі цих висновків не піде.
Йти треба, бо інакше підемо лісом. Усі.
Зараз у нас війна. Це дуже складний час, але ще це шанс, який можна й треба використати. Якби Захід допомагав лише державам без корупції, він і собі не допоміг би. Нам допомагають, бо ми проти Росії.
Так само СРСР допомагали проти Німеччини свого часу. Коли Друга світова завершилась, спільний досвід не завадив запустити Холодну війну. Бачите? Діяти треба, поки ми разом. Діяти треба, поки Захід дає свої ресурси на боротьбу зі спільним ворогом. Ми ж не обманемо його. Просто корупція як соціальна активність і нам заважає ворога бити.
Якщо зациклюватись лише на імені чергового президента та звати його корупціонером — ваш наступний президент буде таким самим.
Чи ще гіршим. Бо замість хвороби ви дивитесь на її симптом і будуєте висновки.
Хвороби лікують трошки інакше.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!