Перейти до основного вмісту

Великим можливостям передує хаос

Війна йде. Як вписати хаос в її рамки?

Українські військові лідери, управляючи боями перебувають в епіцентрі хаосу. Уявіть, коли звідусіль лунають вибухи, по броні цокотять кулі, ситуація надзвичайно нестабільна. Виживання під питанням. А прийняті рішення – неоднозначні.

Ніхто з них ніколи не знає точно: чи скоро надійде підтримка? Поки що вони намагаються надати медичну допомогу пораненим солдатам, що буквально стікають кров’ю. Тим часом ресурси невпинно вичерпуються.

Що лишається лідеру? Йому доводиться оптимізувати свої тактичні дії, коли навіть невелика помилка може коштувати життя йому та іншим.

Відсутність порядку, цілковитий безлад, плутанина. Навіть місцевість та погода, сумбурні чи незрозумілі дії, вчинки та рішення – як і багато інших речей на полі бою, всі вони можуть працювати на користь вам чи проти вас. І все це дійсно важливо. Згодиться не тільки на війні, до речі.

Незважаючи на це, більшість організаційних структур розглядають хаос виключно як супротивника. Уникають його за будь-яку ціну. Як це розцінити? Наприклад, це непрактично. А ще це надто необережно.

Є дві причини, які мають вас переконати, або потім переконувати не довелось самому життю.

По-перше, світ мінливий. Він бурхливий та повний невизначеності. Хаос, хочете ви того чи ні, станеться все одно – сподіватися, що його не буде, зовсім не розумно.

По-друге, якщо лідер не готується мінімум вижити, а максимум процвітати у хаосі – він зазвичай обмежує свої можливості.

Ліричний відступ. У Роджера Желязни в одній із книг був персонаж, що опинився у Хаосі (буквально, в царстві такому). Там щодня змінювався ландшафт. В результаті герой побачив, що гори навколо нього мандрують без жодної системності – та вмостився на одній із них, щоб вибратись зі своєї нинішньої позиції. В нього вийшло.

Війна в державі. Коли розкриватись, як не зараз?

Чого б він досягнув, заперечуючи хаос перед своїми очима? Мабуть, помер би. В тій пустці не описувалась річка з питною водою чи ресторан із гарним меню для екстремального туризму.

В житті ті ж самі принципи, бо будь-який фантаст пише сюжети з урахуванням власного досвіду. Отже, наш шлях зрозумілий.

Якщо ми хочемо подолати хаос – спочатку доведеться його зрозуміти. Воєнний коледж армії США (англ. United States Army War College) хотів допомогти своїм військовим лідерам краще зрозуміти природу хаосу та навчитись впливати на нього.

Тому наприкінці 1980-х він розробив абревіатуру VUCA. Забігаючи наперед, зазначу – ні, це не з «Зоряних воєн». Цей акронім означає:

  • V – volatility (нестабільність);
  • U – uncertainty (невизначеність);
  • C – complexity (складність);
  • A – ambiguity (неоднозначність).

Кожен із цих термінів описує певний тип хаосу, що визначається унікальними характеристиками та проблемами.

Складність – ніщо в житті не є таким простим, як здається на перший погляд. Речі та явища взаємопов’язані. Вони впливають одне на одного, можуть взаємодіяти, їх взагалі складно передбачити.

Чим більше ви дізнаєтеся про середовище, в якому функціонуєте, чим більше даних у вас є про нього – тим краще ви зможете діяти. Однак за однієї умови: тільки якщо ви не дозволите інформації перевантажити вас. Бо тоді вийде суцільна халепа.

Почему не закрывают небо? Есть версия. Жестокая, но практичная.

Нестабільність – характеризується несподіваною та нестабільною природою навколишнього світу. Все швидко змінюється.

Це не обов’язково означає, що ви не можете передбачити зміни чи підготуватися до них. Все це питання досвіду. Зазвичай ви встигнете відчути неминучі зміни задовго до того, як вони настануть.

Невизначеність – іноді ви добре розумієте, чому щось може статися, причину явища та наслідок. Однак залишається певна невизначеність.

Ви очікуєте певних результатів. Розраховуєте на них. Або знаєте, що зміни наближаються – але ж це не гарантовано. Тож дійсність не завжди зрозуміла. Майбутнє, безсумнівно, невизначене.

Неоднозначність – деякі речі за своєю суттю непередбачувані, оскільки межі між причиною та наслідком можуть бути розмитими. Досить часто не буває цілковитої ясності та усвідомлення конкретної ситуації. З'являється відчуття, що ви не можете як слід підготуватися до змін.

Характеристики хаосу можуть знищити мотивацію і викликати у людей тривогу. Це погано, звісно.

А ще вони можуть призвести до поганих рішень або взагалі паралізувати їх прийняття. Це вже дуже погано.

Такі моменти вимагають постійного коригування та надмірно перевантажують людей чи організації. Викликають у них токсичні риси, які потім впливають на їхню культуру. Все це дійсно неприємно.

Мы не Афганистан, но и Россия – не Талибан.

Щоб бути лідером в хаосі, потрібно зрозуміти та пояснити його складність. Відчувати причинно-наслідкові взаємозв’язки.

Це означає, що необхідно проявляти «контекстне лідерство» – розуміти умови та пояснити ситуацію, в якій щось відбувається.

Контекстне лідерство виходить з самосвідомості (mindset). Вам потрібно постійно демонструвати власні цінності, переконання та упередження, аби ефективно взаємодіяти із середовищем та усвідомлювати як ваше спілкування (комунікація) впливає на оточення.

Розуміння контексту хаосу допоможе визначити правильний напрямок руху. Пояснює, «чому» треба лідирувати. Покаже мету та причини, дозволяючи обрати правильні інструменти для впорядкування.

Контекст потрібен вам, аби адаптуватися до змін. Коли знаєте загальну картину, легше передбачити події та гнучко корегувати їх. Можливо, поки що у вас немає всієї доступної інформації. Але оскільки ви бачите загальну картину – ніхто не заважає робити обґрунтовані припущення та приймати ті рішення, які зараз потрібні.

Аби керувати хаосом, військовим лідерам пропонується боротися зі складністю – за допомогою ясності бачення, з нестабільністю за допомогою її розуміння. З невизначеністю – за допомогою адаптивності. З неоднозначністю – за допомогою сміливості.

Знову ж таки, розуміння, адаптивність, бачення та сміливість – це все про контекст. Бачення діє як компас і може викликати мотивацію.

Розуміння взаємозв’язків робить їх прозорими і може перетворити тривогу на продуктивність. Тоді як адаптивність допомагає військовому лідеру швидко пристосовуватись до мінливого середовища, веде до простоти та зосередження на правильних речах.

Сміливість спонукає його до новизни, ініціативності та формує стійкість.

«Життя – це або зухвала пригода, або ніщо» – Гелен Келлер.

#Бойове_лідерство_українців №15

#Місія_насамперед_люди_завжди

ГО «Український центр військового лідерства»

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.