Війна, яку ніхто не бачить
Війна, що розгортається у Європі, поки що не передбачає танків чи сухопутних військ. Та законодавці попередили, що вона вже випробовує на міцність союзи, демократії та рішучість Заходу.
Про це заявили політики у Вашингтоні та свідки, які виступали під час слухань Підкомітету з питань закордонних справ та Європи Палати представників 16 грудня. Всі вони впевнені, що Росія і Китай випробовують на міцність західні демократичні союзи. Це тест на рішучість.
У чому впевнені фахівці?
На їх думку, двоє головних противників США вже націлюються на Європу через кібератаки, саботаж, дезінформацію та економічний тиск. Свідки повідомили Конгресу, що ці тактики мають залишатися нижче від порогу відкритої війни, водночас послаблюючи єдність НАТО, підриваючи демократичні інституції та розмиваючи підтримку України. І це в той момент, коли антагоністи випробовують уже американців та їхніх союзників.
Military.com звернувся по коментарі до Білого дому, Міністерства оборони, Державного департаменту, Європейського командування США та Місії США при НАТО.
Що ж, ця боротьба вже триває, навіть якщо зараз вона не схожа на війну. Конгресмен Палати представників США Кіт Селф — республіканець від Техасу, голова Підкомітету з питань закордонних справ та Європи — заявив, що США та їхні союзники діють у спірному середовищі, де Росія і Китай використовують простір між миром і війною. «Йдеться про завдання шкоди без запуску єдиної відповіді», — сказав він під час слухань.
Також із нами поспілкувався конгресмен Білл Кітінг, демократ від Массачусетсу та старший представник меншості в Підкомітеті з питань закордонних справ та Європи. Він попередив, що ворожа стратегія тримається на ваганні та розколі всередині демократичних держав.
«Наші супротивники розраховують на затягування й незгоду, — впевнений Кітінг. — Якщо ці дії розглядати як ізольовані або незначні, шкода з часом накопичується».
Свідки сказали законодавцям, що гібридні тактики успішні саме тому, що вони уникають чітких «червоних ліній» і експлуатують неоднозначність щодо відповідальності та намірів. Кіберпроникнення, саботаж і кампанії впливу можна заперечувати. Або приховати. Чи навіть уперто подавати їх як поодинокі інциденти — і все це ускладнює чиновникам НАТО обґрунтування рішучої відповіді.
«Ця війна спроєктована так, щоб залишатися нижче порогу, який зазвичай запускав би колективну реакцію», — каже у Конгресі Лора К. Купер, екс-високопосадовець Пентагону, яка нині працює у Джорджтаунському університеті.
Спільний знаменник та купа спільних проблем
Є спільні тези. Росія і Китай, за словами свідків, уважно стежать за тим, як Захід реагує на кожен епізод. Згодом вони використовують ці реакції для вимірювання того, який тиск можна чинити, перш ніж з’являться наслідки.
«Коли вам не визначають ціну за ваші дії, це стає уроком, — сказав на панелі Крейг Сінглтон, старший директор програми Китаю Фонду захисту демократій (Foundation for Defense of Democracies). — Це показує супротивникам, що вони можуть і далі тиснути. Просто не перетинати при цьому певну межу, яка тягне за собою серйозні наслідки».
Схожої думки дотримується Крістофер Вокер, віце-президент із питань досліджень та аналізу Центру аналізу європейської політики (Center for European Policy Analysis). Він попередив законодавців, що запізнілі або неповні відповіді ризикують нормалізувати безкарну поведінку, спрямовану на послаблення демократичних систем.
Росія більше не обмежує війну проти України полем бою. Москва розширила кампанію прихованого тиску по всій Європі. Це саботаж, кіберзлочини і зрив роботи інфраструктури. Ці дії націлені далеко за лінію фронту. Про такий порядок дій свідки розповіли законодавцям на слуханні.
Мета ворога, за їхніми словами, — стривожити суспільства, перевантажити уряди. Та зробити подальшу підтримку України дорогою, ризикованою і політично токсичною.
Купер сказала, що від 2022 року Росія здійснила значно понад 100 актів саботажу та спроб саботажу по всій Європі. Цілями, за її словами, були енергетичні мережі, транспортні системи та інша критична інфраструктура, від якої щодня залежить суспільство.
«Це має викликати страх і втому, — заявила Купер на слуханні. — Мета — з часом зробити підтримку України відчутно нестабільною».
Попередження європейських посадовців загострили цю картину. Лідери ЄС описували сталу кампанію, що включає тиск на енергосистеми й інфраструктуру далеко від передової. Цей патерн також створює стратегічну неоднозначність. Саботаж і кібератаки можна заперечувати, списувати на дії проксі-сил або «потопати» в невизначеності — водночас ускладнюючи рішення про атрибуцію та відповідь.
Кінцевий результат, за словами свідків, — ерозія, а не шок, що веде до повільного ухвалення рішень, послаблення єдності та Європи, менш готової приймати ризики.
Ця ерозія має значення для США, впевнена в цьому Купер. Здатність НАТО стримувати Росію залежить від швидкості та солідарності. Гібридні атаки, що затягують або розколюють зустрічні кроки, можуть формувати результати задовго до початку звичайного конфлікту.
Китайська партія в Європі
І тут Китай грає у Європі у довшу й тихішу гру. Хоча свідки попередили, що кінцева мета та сама — важелі впливу тоді, коли це матиме найбільше значення. Сінглтон каже законодавцям, що Пекін позиціонує себе так, щоб упливати на європейські рішення задовго до будь-якої кризи.
«Йдеться про формування вибору ще до того, як криза взагалі почнеться, — сказав Сінглтон. — Якщо чекати до моменту протистояння, важелі вже будуть на місці».
Замість того, щоб робити ставку на деструкцію, Китай, за словами свідків, вибудовує вплив через економічні зв’язки, доступ до інфраструктури та політичні відносини, які можна активувати пізніше.
Китайські інвестиції в порти, телекомунікаційні мережі та ланцюги постачання, попередив Сінглтон, можуть стати точками тиску, якщо Європа опиниться перед високоставковими рішеннями щодо Тайваню, санкцій проти Пекіна або глибшої військової співпраці зі Штатами.
«Економічні зв’язки можуть перетворюватися на політичні обмеження, — сказав Сінглтон. — Коли країни глибоко переплетені, стає складніше діяти швидко або колективно».
Занепокоєння, за словами свідків, викликає не раптовий розрив, а поступова залежність, яка залишає Європу скутою саме тоді, коли єдність і швидкість мають вирішальне значення.
Дезінформація більше не є фоновою загрозою. Свідки попередили, що технології підсилюють її швидкість, охоплення та вплив, роблячи операції впливу складнішими для виявлення і швидкими для поширення.
«Швидкість і масштаб — ось що змінилось, — зазначає Вокер як свідок. — Технології дають змогу фальшивим наративам поширюватися швидше й виглядати більш переконливими, ніж будь-коли раніше».
Вокер підкреслює, що штучний інтелект і автоматизовані інструменти дедалі частіше експлуатують уже наявні суспільні образи, а не створюють нові. Так можна посилити поляризацію в моменти політичного стресу.
За все доводиться платити
Наслідками може бути ерозія довіри до демократичних інституцій. Особливо актуально це відчувається під час виборів або національних потрясінь. Дезінформація у поєднанні з кіберзлочинами та саботажем проти інфраструктури може підсилювати політичний ефект інцидентів, які інакше залишилися б обмеженими.
«Мета — не переконання, — пояснює Вокер, — а плутанина, розкол і затримка».
Електронні перешкоди також привернули підвищену увагу по всій Європі. Глушіння GPS зриває авіарейси й викликає тривогу щодо гібридних інструментів, які можуть створювати ризик у реальному світі, водночас розмиваючи наслідки.
Критична інфраструктура тепер перебуває в центрі вразливості Європи до гібридних загроз. Усі системи, на які люди покладаються щодня, перетворюються на інструменти стратегічного тиску. Підводні кабелі, енергетичні трубопроводи й цифрові мережі неодноразово були згадані законодавцями, які занепокоєні тим, що ці об’єкти можуть бути використані в момент найбільшої напруги.
«Не потрібне масштабне відключення, щоб отримати стратегічний ефект, — вважає Купер. — Навіть обмежений збій може створити економічний тиск, викликати суспільну тривогу та політичний стрес».
Вона додає, що навіть тимчасові збої можуть мати непропорційні наслідки. Особливо коли вони поєднані з кіберопераціями та скоординованим розповсюдженням дезінформації.
«Інфраструктура приваблива саме тому, що вона нижче від порогу війни, — резюмує вона. — Так ви порушуєте спокій без чіткого тригера для відповіді».
НАТО вже зробило кроки, щоб посилити захист підводної інфраструктури в Балтійському морі. Та це сталося лише після серії інцидентів, які підвищили занепокоєння щодо саботажу та ризиків диверсій під водою.
Пошкодження підводних ліній зв’язку в регіоні накопичилися — щонайменше 11 балтійських кабелів, за повідомленнями, було пошкоджено за 15 місяців. Це стало патерном, що змусив спрямувати додаткові патрулі на місце.
Законодавці також висловили занепокоєння щодо так званого російського «тіньового флоту». Свідки впевнені, що його можуть використовувати для зондування місцевості чи втручання в підводну інфраструктуру, діючи в правовій «сірій зоні», що додатково затягує реакцію на провокації.
Тиск на США та їхніх союзників більше не є теоретичним, попередили законодавці й свідки. Гібридні атаки вже формують рішення, випробовують союзи на стійкість. Ворог хоче знати, який рівень порушень Захід готовий стерпіти, перш ніж відповісти.
Законодавці зацікавлені в посиленні координації із союзниками, поліпшенні обміну розвідданими та більшому інвестуванні в захист інфраструктури. Свідки закликали їх діяти швидше. Пролунало попередження, що низький темп має власну ціну — супротивники вдосконалюють тактики та нормалізують поведінку, спрямовану на послаблення демократичних систем.
Конфлікт може залишатися здебільшого невидимим для широкої публіки. Втім, експерти сказали Конгресу, що його наслідки вже відчуваються по всій Європі. Те, як Захід відповість, сформує стримування та баланс сил задовго до початку наступної конвенційної війни.