Зеленський та Axios. Аналіз інтерв’ю

Україна не в НАТО через США? Достатньо вакцин не отримали, бо не в ЄС? А штурм Капітолію та Революція Гідності — чимось схожі? Президент вважає, що так. Та все це — маніпуляції.

29 січня американський телеканал HBO анонсував інтерв’ю з Володимиром Зеленським у першому випуску 4-го сезону шоу Axios. Уже 1 лютого, наступного дня після інтерв’ю, Офіс Президента опублікував перекладений українською текст розмови.

У 40-хвилинному інтерв’ю Володимир Зеленський розповів про своє бачення перепон на шляху України до НАТО та про відносини зі США. Говорили і про загрози від Китаю, війну з Росією, Нормандський формат та перемовини щодо Криму і, звісно ж, вакцини від COVID-19.

Маніпуляції та перебільшення президента

Суто фактологічних заяв у інтерв’ю було небагато. Зеленський часто вживав фрази «я думаю», «я хочу». У рамках фактчеку ми не можемо оцінювати, наскільки правильно Зеленський думає або хоче. Було і багато оцінок та прогнозів. Попри це, ми все ж змогли виділити заяви, які містили критичні фактологічні хиби. Далі аналізуємо основні помилки в інтерв’ю Володимира Зеленського.

Нові країни можуть бути прийняті до складу НАТО за умови консенсусу між усіма країнами-членами Альянсу. США є лише однією із 30 держав у складі Альянсу.

Для безпосереднього вступу до організації країна-кандидат повинна відповідати низці критеріїв, які викладено у Північноатлантичному договорі. Базовими є відданість принципам демократії, соціальної справедливості та економічної свободи.

Президент правий — ми далеко не перші у черзі за вакцинами. А от чи вплинула б на це приналежність до ЄС — сумнівно. Логіка Зеленського тут така: Україна не отримала вакцину, бо вона не в ЄС. Та це — хибна логіка.

Україна має можливість отримати вакцину від коронавірусу d рамках програми COVAX. COVAX — це своєрідна подушка безпеки. Принцип такий: багатші держави «скидаються» грошима, щоб підтримувати медичні дослідження та вкладати в будівництво інфраструктури. Відтак у майбутньому буде можливість виробляти більше доз препарату, щоб розподілити між країнами-учасницями.

Та оскільки Україна входить до групи країн із доходами нижче середнього, то вакцини для неї надаватимуть у рамках спеціального механізму фінансування від Глобального альянсу з вакцин та імунізації (GAVI).

Але Україна також може та має і самостійно купувати вакцини. Адже від COVAX Україна може розраховувати на вакцини лише для 20% населення — та й ті надходитимуть окремими траншами. Решту населення треба вакцинувати власним коштом.

Централізованими закупівлями медпрепаратів в Україні займається держпідприємство «Медзакупівлі». Саме воно має укладати контракти щодо вакцин. Тільки от МОЗ уповноважив їх це робити лише 10 грудня — в час, коли, до прикладу, Велика Британія уже кілька днів робила щеплення своїм мешканцям. А кошти на закупівлю до МЗУ надійшли 22 грудня — вакцинація у США на той момент тривала уже тиждень.

Тож нарікати на свій статус поза ЄС — некоректно. Українська влада мала можливість шукати вакцину і домовлятися про її поставки завчасно, але до останнього не скористалася цією можливістю.

Ні, між штурмом Капітолію і Революцією Гідності та Помаранчевою революцією є суттєва різниця.

По-перше, характер подій. І Помаранчева революція, і Революція гідності почались як мирний протест проти чинної центральної влади. Штурм Капітолію, навпаки, із самого початку був актом насилля, прямо порушував законодавство США та призвів до загибелі 5 людей (4 протестувальники та 1 поліцейський). Він був спрямований на підтримку чинного на той момент президента, який програв вибори (і це підтвердили суди США), але не хотів цього визнавати.

По-друге, причини. Якщо протести в Україні були викликані антидемократичними діями влади (у випадку Помаранчевої революції — фальсифікації на виборах, у випадку Революції гідності — відмова президента від євроінтеграційного курсу; корупція; насильство проти мирних протестувальників та ін.), то штурм Капітолію відбувся внаслідок неправдивих заяв Дональда Трампа про нібито фальсифіковані вибори та закликів перерахувати голоси.

Відрізняються й «рядові» учасники подій. Штурм Капітолію підтримували здебільшого маргіналізовані групи — наприклад, прибічники теорії змови QAnon та ультраправих рухів. В українських протестах брали участь представники різних верств та професій, а праві рухи становили незначну частку протестувальників.

Тут Зеленський говорить у контексті цифровізації в Україні і найімовірніше має на увазі реєстрацію ФОПів через додаток «Дія». Утім, не все так просто, як намагається показати президент. Процедура реєстрації ФОП може зайняти до 2 робочих днів. Близько 10 хвилин займає лише процес подання заяви. Якщо ж ФОП вам не підходить, то, наприклад, процедура оформлення товариства з обмеженою відповідальністю в середньому займає понад 6 днів (ст. 6).

«Якби» президента

Більшість висловлювань Зеленського складно перевірити відповідно до методології фактчеку. До них належать і так звані «якби»: «якби я тоді був Президентом», «якби в Україні зараз була ядерна зброя», «якби Україна була в НАТО». Та все ж кілька таких заяв ми не змогли оминути увагою. Ми їх прокоментували й залишили без вердикту VoxCheck, щоб читачі могли оцінити їх самостійно.

Відмова від ядерної зброї — не помилка, а, скоріше, необхідність. З одного боку, економічна необхідність — обслуговування ядерної зброї обходилось би занадто дорого для України, яка у 1990-х перебувала в економічній кризі. З іншого боку, Україні необхідно було продемонструвати свою надійність як політичного партнера, що прагне миру та стабільності. Ще в Декларації про державний суверенітет України 1990 року було проголошено, що країна буде дотримуватись трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Україна не змогла б розмовляти з «усім світом» на рівних, а, навпаки, могла опинитись в міжнародній ізоляції та перебувати під санкціями, як, наприклад, зараз перебуває Іран.

ДБР називає п’ять основних причин втрати Криму: скорочення ЗСУ, підрив стану мобілізаційної готовності, знищення систем протиповітряної оборони Криму, незаконні зміни у ЗСУ та нівелювання стратегічних документів, невжиття заходів щодо реагування на зовнішні загрози.

Чи можна було просто не пустити «зелених чоловічків» у Крим при такій обороноздатності та системному руйнуванні ЗСУ — невідомо.

«Слуга народу» дійсно виключала зі свого складу депутатів. Деяких справді через лобіювання олігархічних інтересів (Анна Скороход) чи випадки хабарництва (О. Юрченко). А інших, наприклад, Гео Лероса — через критику президента та його оточення. Він звинувачував Зеленського у порушенні передвиборчих обіцянок, а голову Офісу Президента — у зловживанні владою. Невдовзі депутата виключили з фракції.

Олександра Дубінського теж виключили зі складу фракції, але вже 1 лютого, тобто після інтерв’ю. Чому цього не зробили раніше? Хіба численних свідчень журналістів-розслідувачів про зв’язки Дубінського з Коломойським, статки депутата та поширювані ним фейки про «повій на Майдані» було замало? Залишаємо це питання відкритим.

Не менше зауважень і до інших депутатів пропрезидентської партії: Євгена Шевченка, який повторює кремлівські наративи про необхідність відновлення відносин з РФ і «зовнішнє управління» МВФ; Ольги Василевської-Смаглюк, ім’я якої також пов’язують з олігархом Коломойським; Максима Бужанського, який щонайменше у своєму Телеграм-каналі (а на додачу і з телеекранів) активно просуває антиукраїнські та прорадянські меседжі. Відомий Бужанський і альтернативним законом про мову, який мав би захистити права російськомовного населення.

Чи варто виключати таких депутатів зі складу фракції? Теж залишаємо питання відкритим — і для президента, і для читачів.

У цьому скликанні парламенту «Слуга народу» дійсно єдина фракція, що виключає своїх членів. Але загалом це не нова практика для українського парламентаризму.