«Нафтогаз» без башти
Коли в країні йде війна, потрібен максимум у кожній сфері та кожній галузі. Інакше перемогти не вдасться. Як же добре, що за регулярних бомбардувань енергетичних об’єктів ми можемо покластися на реальних технократів, які щодня рятують «Нафтогаз» від будь-якої загрози.
Чому так пафосно? Якщо премії в такий час капають – очевидно, робота проведена неймовірна. Титанічна, я сказав би.
Незважаючи на війну, «Нафтогаз» оперує певними коштами. Не завжди робить це сумлінно – чого варті філії за кордоном, відкриті без стратегії та чітко окреслених цілей. Поки гроші витікали крізь пробоїну, новоспечений офіс комусь квартиру винаймав. І що? І нічого страшного, «контора платить».
Навесні ми проґавили шанс вчасно ткнути Росію носом в арбітраж. Улітку, коли під Юрієм Вітренко захиталося крісло – навпаки, різко згадали про арбітраж і дружно побігли в той бік.
Тепер Вітренко йде: сам, без бою, його все влаштувало. Це факт.
Адже премії на прощання вже виплачені. Це також факт. Завдяки джерелу в НАК можу навіть приблизну суму назвати, не вичитуючи циферки у ЗМІ.
Кожному носу (чи п’ятачку) – по шість окладів на руки. Щедро, по-панськи. Якщо мені не зраджує пам’ять, за Коболєва якось менше долітало від каси до безпосередніх виконавців. Але тоді ми мали проксі-війну. Тепер, як ви могли зауважити за вісім місяців, повномасштабна агресія Росії.
Поясню, чому в мене пригорає. Розумієте, в «Нафтогазі» не три каліки трудяться, а дуже багато людей на абсолютно різних посадах. Зарплати у них гарні.
Здавалося б, живи та радуйся, пробивай рекорд за рекордом. Однак ні. Поки що рекордів немає, кожному треба намалювати по шість окладів – загалом вийде приблизно 50% річного зарплатного фонду. А він, нагадую, становить 6 млрд грн.
Раз-два, десь 3 млрд грн знайшлися. Вітаю! Не вас, їх вітаю.
Поки ви читали, один лярд уже сплив. 30% преміальних від фонду отримали трудяги, ні, навіть трудоголіки з корпоративного центру імені Щербенка. Тобто не робітники на свердловині, ні. Ті під обстрілами і дронами, що дзижчать, попрацюють за «дякую», поки гризуни з невідомої і нахрін нікому не потрібної структури знімуть вершки.
Решту грошей теж є куди списати. Директор із людського капіталу групи «Нафтогаз» одержала майже 2 млн грн. І ще 4 млн крапне до кінця року.
На такі суми можна добре жити. А ще краще – відкрити корпоративний університет «Нафтогазу», щоб зафіксувати свій статус на майбутнє. Щоправда, незрозуміло, навіщо він потрібен. У нас чимало державних університетів лише чекає на замовлення під спеціальний курс. Мабуть, чекають лише там.
Можливо, прості роботяги своє й отримають. А може, й ні. Зрозумійте правильно: цим хлопцям я давав би премію чисто за те, що галузь досі на ногах.
Інша річ, що можуть і не дати. Поки всі обговорюють питання відставки Вітренко, третина суми випарувалась у невідомому напрямку. Тож, вибачте, зараз мене більше цікавить інше. Куди спливуть два мільярди?
І куди вкладуть свої премії терті технократи з високих кабінетів – у наш час фінансову нитку простежити не так уже й складно. Хто знає, раптом якийсь чиновник зібрався у бізнес? Раптом він пролобіював собі тепле містечко, зняв останній гешефт та намилив лижі у приватний сектор?
Без лобізму та премії за гарні брови – нехай собі йде. Але не інакше.
Загалом підводжу вас до двох висновків. Один красивий, інший не дуже, прямо як моя фотографія у паспорті.
Неприємний висновок. Нашу країну обікрали мінімум на 3 млрд грн, поки останні копійки йдуть на ще один тепловізор для армії. До слова, від «Нафтогазу» та його чиновників я особливих поривів до волонтерства чомусь не помічав. Ну і добре.
Приємний висновок. Хтось думає, що замів сліди? Це не так.
Моя позиція, озвучена під час відставки Коболєва, не змінилася. Нам потрібен аудит. Він необхідний як після відходу чергового великого начальника, так і просто для нормальної роботи системи.
Це не методи Хаммурапі. Це не катівня гестапо. Це звичайний прозорий механізм, без якого нам точно не бачити Європи. Адже головне – не просто вступити до Євросоюзу, а бути його гідною частиною, не тертись на задвірках. Без перевірок ніяк не вийде. Ми ж не просто постояти туди йдемо.
Чи хочеш Європу? Аудит. Хочеш, щоб Європа була від тебе у захваті?
Тоді не просто аудит, а вчасно і без потиличника. Може, зібрався цілому регіону правила диктувати? Поки не чистиш свої стайні, нема чого гарцювати.
Давайте чесно. Ми не провели аудит, коли слід було гарно прощатися з Коболєвим. Щось мені підказує, що при відході його змінника може статися те саме. І тоді Юрій, син Наталії, спокійно втече з великим кушем наостанок: можна сказати, вихідна допомога незрозуміла за чий рахунок.
Редакція P&M мала приклади того, як робити треба. Ми розслідували схеми з вимиванням коштів під час пандемії – і перемогли фігурантів у суді. Ми ловили за руку екс-голову ОГТСУ та радили йому йти до суду. Він пішов.
Зробімо і тут «як треба». Аудит розкриє багато гнійників. А раз Вітренко на вихід вирушив – точно настав час починати.
Краще пізно, ніж ніколи. Коли, як не зараз?
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!