Канадські вибори: Трюдо переміг, а точніше — не програв

Вибори пройшли, проблеми залишилися. І залишилися вони для того ж складу виконавців (майже того ж). Джастін Трюдо залишив за собою прем’єрське крісло, але в якому стані — це вже інше питання.

За результатами загального голосування, він набрав 33% і на 1% відстав від лідера консерваторів Ендрю Шира; і такий ось конфуз, коли партія підтягла прем’єра, трапився вперше за 40 років. Крім того, зі своїми 33% голосів Трюдо став, у принципі, найменш популярним прем’єром за історію Канади. І мало чи не найнеприємнішим аспектом стала втрата більшості в парламенті, до якої лібералам не вистачило 13 місць.

Тепер ми маємо уряд меншості у виконанні лібералів, а отже, їм доведеться так чи інакше домовлятися з іншими партіями, щоб сформувати коаліцію. На відміну від деяких інших демократій, Канада не часто схильна до утворення міцних постійних коаліцій, а радше до тимчасових альянсів із тих чи інших питань усередині парламенту. Тому, звичайно, розглядаємо «Нових демократів» як перших у черзі на союзництво, а інших (так, навіть консерваторів) — як складні, але все ж можливі варіанти «на поговорити».

Як загалом справи у партій?

Як уже було сказано, ліберали все-таки примудрилися взяти більше місць, ніж інші партії. Однак це не означає, що за них віддали більше голосів (тут їх злегка обігнали консерватори). Величезна кількість голосів ліберали отримали в Онтаріо, яке стало для них буквально рятівною провінцією. А все завдяки не надто позитивному ставленню жителів до місцевого губернатора — Дага Форда. Є у канадців навіть такий жарт: мовляв, в Онтаріо після місцевих виборів завжди йде розчарування, кого б вони не обрали, і тому на федеральному рівні Онтаріо голосує за противника свого губернатора. Трохи щось нагадує така ось політична вендета на стику державних і місцевих виборів, чи не так?

Голоси консерваторів в основному зосередилися в Саскачевані й Альберті, тому чисельна перевага в голосах не дала фактичної переваги в кількості місць у парламенті. Водночас така підтримка насамперед означає і більший запит із боку консерваторів, особливо в нафтовидобувних районах Півночі. Обіцяні податкові послаблення для індустрії зробили свою справу, і тепер партії потрібно розвинути цей наратив, адже іншого поки що не простежується (крім опонування Трюдо, звичайно ж). Загалом же, вибори дійсно стали успіхом для консерваторів, який їм потрібно закріпити, розвинути, і яким вони зможуть шантажувати уряд меншості лібералів.

Другою історією успіху цих виборів став досить одіозний «Квебекський блок». Отримавши аж 32 мандати (і розширивши своє представництво на 22 місця), квебекці посіли третє місце, і тепер стають важливим потенційним союзником як для лібералів Трюдо, так і для консерваторів Шира. Аналітики обох партій уже активно розписують шляхи залучення голосів «Блоку» на свою сторону. А сам «Квебекський блок» дійсно повинен якісно і детально прописати свою програму — такий собі своєрідний набір ставок для потенційних союзників. Давно квебекські націоналісти не отримували такої солідної підтримки, а отже, франкофонія в Канаді може вийти на зовсім новий рівень (і не тільки вона).

Нова демократична партія (НДП) і «зелені», на яких багато покладали великі надії, по суті, не змогли добути реально помітного результату — 24 місця має НДП і 3 мандати відійшло «зеленим». Хоча водночас, якщо такий результат реально підкосив позиції НДП (яким тепер фактично одна дорога — у вірні союзники лібералів Трюдо), то для «зелених» навіть 3 мандати — вже певний результат.

І ще можна вказати на мало помітну в загальному масштабі, але досить цікаву деталь. У попередньому матеріалі про вибори в Канаді згадувалося про скандал Джастіна Трюдо з генеральним прокурором і одним дуже впливовим забудовником. Так ось, екс-генеральний прокурор Джоді Вілсон-Рейбольд брала участь у цих виборах як незалежний кандидат. І єдина з усіх незалежних кандидатів отримала мандат. Що ж, Трюдо знову почує в парламенті на свою адресу багато цікавого.

Отже, після тривалої виборчої епопеї одержимо Трюдо, який перші пару років буде займатись виключно внутрішнім «фронтом» і закріпленням своєї незначної переваги. Також маємо опозицію, яка за великого бажання після перших декількох років може ризикнути відкрито протистояти Трюдо в парламенті. І також помічаємо реальну тенденцію до правого ухилу канадського виборця, навіть незважаючи на популярність у суспільстві лівих тематик. Такий ось виборчий конфуз, але це демократія.

Замість постскриптуму

На десерт: не тільки перші 5 місць цікаві.

Крім топових партій, у цих виборів брало участь досить багато очевидних аутсайдерів. Деякі з них справді варті уваги — за їхній успіх, провал, або просто за те, якими вони є.

Першов у нашому чудовому списку буде «Марксистко-Ленінська партія Канади». На загальноканадському рівні ця політсила, що інтригує своєю новизною, набрала аж 4 тисячі голосів. Що, в принципі, не може не радувати, адже ще 2015 року вони отримали 9 тисяч голосів. Прогрес, товариші!

Непогано себе показала Партія християнської спадщини, яка після 15 років упевненої втрати голосів одержала їх аж 18 тисяч.

Партія захисту тварин Канади — молода політсила в середовищі політичних аутсайдерів. Незважаючи на те, що це її перші вибори, вона змогла на пару сотень голосів обійти вже згаданих товаришів із Комуністичної партії. Загалом для тренду еко-руху який-не який, а успіх.

І, звичайно ж, наша улюблена і глибоко цінована Партія носорогів (або носорога, тут вже труднощі перекладу). Хлопці, які обіцяють націоналізувати бекон, дати новонародженим 12-буквені імена із цифрами і знаками, а також зрівняти провінції за формою прямокутника, як провінцію Саскачеван (дуже-дуже раджу ознайомитися з їхньою програмою). І знаєте, вони таки набрали майже 10 тисяч голосів. Мені особисто запам’яталися однією доброю цитатою (можливо, комусь захочеться проводити цікаві аналогії): «Якщо ми все одно обираємо клоунів, тож виберімо найсмішніших!».